Постанова КЦС ВС № 361/3707/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2019 року м. Київ справа № 361/3707/16-ц провадження № 61-34253св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - секретар Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко Олег Вікторович, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від6 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Білик Г. О., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Березовенко Р. В., Волохова Л. А., Журби С. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - секретар Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко О. В., про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків нікчемності правочину. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 . Позивач вказував на те, що його батько - ОСОБА_5 , який є рідним братом ОСОБА_6 , в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки за життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла на користь ОСОБА_2 . Також зазначав, що батько вважав складений заповіт недійсним і мав намір його оскаржити, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Позивач вважає, що він має право на спадкування спадщини, яка відкрилась після його тітки. Посилаючись на вказане, а також на те, що вказаний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки ОСОБА_4 не хворіла та не мала будь-яких фізичних вад, однак заповіт підписаний не нею, а іншою особою, позивач просив визнати заповіт, складений ОСОБА_7 14 грудня 2015 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, нікчемним. Крім того, заповіт складений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, оскільки не містить відомостей про особи свідків. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт, складений 14 грудня 2015 року, посвідчений відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2017 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від6 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, відповідно до частини другої статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Разом з цим, частиною четвертою статті 207 ЦК України передбачена можливість підписання тексту правочину іншою особою, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно. Заявник вказував на те, що суди не встановили, яка саме фізична вада завадила заповідачу особисто підписати заповіт та прочитати його. Крім того, посилався також на те, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування, а в окремих випадках, коли громадянин не може з?явитись, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза межами вказаного приміщення, але в такому випадку записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, проте в оскаржуваному заповіті причини вказано не було. Позиція інших учасників справи У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалась на безпідставність її доводів. Вказала на те, що суди повно та всебічно з?ясувати обставини, на які сторони посилались як на підставу свої вимог та заперечень, і ухвалили законні і обґрунтовані рішення. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Вказана справа передана до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Зазимської сільської ради Броварського району Київської області. 14 грудня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповідала ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Бондаренко О. В. та зареєстровано за номером

275. Після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Броварського нотаріального округу заведена спадкова справа № 17/2016. Також судами встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_6 та батьком позивача. У встановлений законом строк ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовлено, оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом. З цим позовом звернувся ОСОБА_3 , оскільки вважає, що він має право на спадкування після ОСОБА_6 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Згідно зі статтею 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними статтями 1251-1252 ЦК України. Відповідно до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування (стаття 1 Закону України «Про нотаріат»). Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5, передбачено, що Перелік нотаріальних дій, які вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат». Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Відповідно до пункту 2.12 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про нотаріат» та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5. Згідно з пунктом 1.10 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі». Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний вголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України). Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункт 1.2, розділу І, пункт 1.4 розділу ІІІ Порядку). Порядок посвідчення заповіту при свідках також передбачено статтею 1253 ЦК України. Вирішуючи справу, судами попередніх інстанцій встановлено, що секретар виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко О. В. є уповноваженою особою, на яку рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області № 7-VII від 3 листопада 2015 року покладено обов`язок вчиняти нотаріальні дії. Також судами встановлено, що у тексті заповіту зроблено відмітку про те, що у зв`язку з незадовільним станом та на особисте прохання ОСОБА_6 у присутності секретаря виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренка О. В., який відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування встановив особу заповідача - ОСОБА_9 , перевірив її дієздатність, а також встановив особи - ОСОБА_10 , яка підписувала заповіт, та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; підпис ОСОБА_13 засвідчив. Також у заповіті вказано, що секретар виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко О. В. заповіт записав зі слів ОСОБА_9 та зачитав його уголос в присутності заповідача і свідків. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, з додержанням норм матеріального права, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту нікчемним, оскільки секретар виконавчого комітету Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко О. В. діяв у межах наданих йому повноважень, особи свідків встановлено за їх паспортами, про що вказано у заповіті, справжність їх підписів та дієздатність секретарем перевірено. Також суди виходили з того, що заповіт складений 14 грудня 2015 року з дотриманням форми та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить причини, з яких його текст не підписаний особою, що його вчиняє, підпис іншої особи, яка на прохання ОСОБА_9 підписала заповіт, засвідчений відповідно уповноваженою особою, заповіт прочитано вголос та підписано у присутності свідків, особи яких встановлені. До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів на підставі встановлених обставин справи і містять посилання на факти, що не можуть бути предметом дослідження й оцінки судом касаційної інстанції. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушено процесуальне право. Таким чином, касаційний суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають; доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції й не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Щодо судових витрат Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_14 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов