Постанова 4857 № 1.380.2019.002109

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002109 пров. № 857/12506/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Чопко Ю.Т., представника позивача Москович А.Я., представника відповідача Тістечка Ю.Я., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (головуючий суддя: Гулик А.Г., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення 10.10.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс», 25.04.2019 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.03.2019 № UA 209000/2019/000175/2 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00508. Обґрунтовує позов тим, що позивач надав для підтвердження митної вартості товару всі документи, зазначені в ст. ст. 52, 53 Митного кодексу України (далі МК України), обрав відповідний метод визначення митної вартості товару умовам, наведеним в Митному кодексі України та провів правильний розрахунок митної вартості транспортного засобу. Проте, відповідач без обґрунтованих підстав відмовив у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Крім цього, рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів не містить обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість, не може бути визнано. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що за митною декларацією № UA209190/2019/030192 від 27.03.2019 індикатор ризику, визначений на рівні межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 40 500,00 USD, що перевищувало заявлену позивачем вартість 23900,00 USD. Крім цього, при перевірці митної декларації № UA209190/2019/030192 від 27.03.2019 та документів, долучених до декларації, митний орган встановив, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Відповідно до умов контракту, укладеного позивачем з литовською фірмою «UAB INFODANA» оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів після отримання товару у нього на складі, або після повного виконання контракту в частині обсягів поставок, можлива попередня оплата. Проте, відповідно до фактури позивач сплатив 23200,00 USD в касу постачальника (юридична особа оплатила вартість транспортного засобу готівкою). Відповідач зазначає, що висновок експерта № 7047 від 11.04.2019 до митного оформлення не наданий, відповідно він не може використовуватись при оцінці правомірності оскарженого рішення про коригування митної вартості. Відповідач зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. Додатків, які містили б відповідну цінову інформацію до митного оформлення не подано. Таким чином, відповідач не міг перевірити достовірність використаного джерела інформації, що є порушенням ч. 5 ст. 54 МК України. У зв`язку з наведеним, відповідач, згідно з абз. 3 ч. 10 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 (далі Тимчасовий порядок), визначив вартість транспортного засобу самостійно. Відповідачем, 11.02.2020 подано клопотання про заміну сторони у справі з Львівської митниці ДФС на її правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 27.11.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби», погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Враховуючи те, що відповідач у справі реорганізований шляхом приєднання до територіального органу Державної митної служби України, а спірні правовідносини допускаються правонаступництво, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про заміну відповідача на правонаступника підлягає задоволенню. Представник позивача Тістечко Ю.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Москович А.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що з метою митного оформлення легкового автомобіля, який був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка MERCEDES-BENZ модель Е400, рік випуску 2017, модельний рік 2017, дата введення в експлуатацію 01.01.2018, номер кузова НОМЕР_1 , представник позивача подав електронну митну декларацію ВМД № UA209190/2018/039973 від 27.03.2019. У зазначеній декларації митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції). Вартість придбаного автомобіля становить 23200 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою серії BLA № 462342 від 25.03.2019. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації долучив наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 462342 від 25.03.2019; свідоцтво про списання (реєстрацію) транспортного засобу № 4QTZ484 від 02.02.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0010/FROM20/01/2019; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.030192 від 27.03.2019; інші некласифіковані документи: довідку № 27.03.2019-36 від 27.03.2019; ДКД-ЕЕ №UA 209190/2019/29782; уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20906Н № 0048300. Не погоджуючись з митною вартістю, зазначеною у поданій до митного оформлення ВМД, відповідач прийняв рішення про коригування вартості товарів від 28.03.2019 № UA209000/2019/000175/2 та визначив загальну вартість товару у розмірі 40500,00 доларів США. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст. 60 МК України) у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 МК України) та метод 2 г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано резервний метод 2ґ (ст. 64 МК України). Відповідач за результатами розгляду вказаної митної декларації прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209190/2019/00508 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000175/2 від 28.03.2019, де скоригував вартість автомобіля до 40500,00 доларів США. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів жодних аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17. Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) № 462342 від 25.03.2019; свідоцтво про списання (реєстрацію) транспортного засобу № 4QTZ484 від 02.02.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0010/FROM20/01/2019; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.030192 від 27.03.2019; інші некласифіковані документи: довідку № 27.03.2019-36 від 27.03.2019; ДКД-ЕЕ №UA 209190/2019/29782; уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20906Н № 0048300. Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: оригінали документів зазначених у митній декларації або засвідченні в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; документи, які підтверджують митну вартість та код товару згідно УКТ ЗЕД (усі наявні відомості товару, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення); документацію на товар з визначенням показників (характеристик) за якими проводиться ідентифікація товару, зокрема: фотографії, технічну документацію, сервісну книжку, експертний висновок, сертифікат відповідності, реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митні документи країни придбання транспортного засобу. Отже, суд апеляційної інстанції вказує, що Львівська митниця ДФС, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів позивачем подано не було. Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися: прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою. Щодо покликання позивача на те, що факт оплати за транспортний засіб підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) серії BLA № 462342 від 25.03.2019, згідно якого ціна, сплачена за транспортний засіб становить 23200,00 доларів США, то суд апеляційної інстанції вважає такі покликання безпідставними. Оскільки, інвойс підтверджує лише договірну ціну автомобіля, за яку продавець і покупець узгодили купівлю вказаного автомобіля, а не її фактичну сплату за такий автомобіль. Щодо покликання представника позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що згідно умов контракту № 0010/FROM20/01/2019 від 20.01.2019, укладеного позивачем з литовською фірмою «UAB INFODANA», оплата кожної партії товару здійснюється протягом 180 днів після отримання товару у нього на складі, а тому надати документи про оплату транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ модель Е400, рік випуску 2017, модельний рік 2017, дата введення в експлуатацію 01.01.2018, номер кузова НОМЕР_1 не є можливим, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, з моменту поставки вже минув термін у 180 днів, однак до суду апеляційної інстанції банківських платіжних документів, зокрема прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою про оплату за цей автомобіль, не надано. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 7047 від 11.04.2019, оскільки вказаний висновок до митного оформлення надано не було, так як, цей висновок виготовлений після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови, тому не може бути використаний при оцінці правомірності винесення оскаржуваних рішень. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України, здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, а тому відповідачем правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.002109 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 20.02.2020.