Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/260/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 300/260/19 пров. № А/857/43/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Багрія В. М., суддів Качмара В. Я., Старунського Д. М., з участю секретаря судового засідання Пильо І. І., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Панікара І. В.) у справі № 300/260/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій. Позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії як військовослужбовцю Збройних сил України в розмірі 90% грошового забезпечення, яке було йому нараховано на час звільнення в 1996 році; зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії як військовослужбовцю Збройних сил України в розмірі 90% грошового забезпечення, яке було зменшено з 01.01.2018 та стягнути недоплачену частину пенсії. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019, яке ухвалене в порядку письмового провадження, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 у розмірі 90% грошового забезпечення та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років від 19.02.1996 ОСОБА_1 призначено пенсію в розмірі 75% грошового забезпечення. Оскільки первинно позивачу пенсію призначено саме в розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення, підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення немає. Апелянт вважає, що оскільки позивач просить застосувати при обчисленні пенсії нове грошове забезпечення, встановлене з 01.01.2018 і норму Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка діяла не на момент призначення пенсії, а на момент останнього проведеного перерахунку пенсії, то це порушує принцип дії Закону в часі визначений статтею 58 Конституції України. Крім того, апелянт зазначає, що при ухваленні рішення в даній справі судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду в аналогічній справі № 240/5401/18. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити. Вислухавши суддю-доповідача, позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем 70% відповідних сум грошового забезпечення до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке. У справі встановлено, що на підставі заяви позивача про призначення пенсії від 14.02.1996 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років в розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення з 02.02.1996. На підставі змін до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 01.01.2003 відповідачем перераховано розмір пенсійного забезпечення позивача з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення. 29.01.2019 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018 із застосуванням 70% грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014. 29.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням 90-відсоткового максимального розміру грошового забезпечення. 31.01.2019 відповідач листом № 119/Л-15 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частиною 1 статті 1 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, національній поліції, Службі судової охорони і в державні пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної Кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років призначається пенсія за вислугу років в розмірі 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок призначених відповідно до вищевказаного Закону пенсій визначений статтею 63 цього Закону, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Як видно з наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 1996 року отримує пенсію за вислугу років, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 02 березня 2005 року, позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Згідно розрахунку ХД-14981 від 19.02.1996 пенсію позивачу призначено за вислугу років в розмірі 75% окладу. В подальшому розмір пенсії позивача перераховано та встановлено в розмірі 90% грошового забезпечення. Отже, пенсія позивачу була призначена за вислугою років, при цьому розмір пенсії складає 90% грошового забезпечення. З 01.01.2018 пенсія позивача знову перерахована з розрахунку 70% грошового забезпечення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції вказаний перерахунок пенсії із зменшеним розміром пенсії до 70% грошового забезпечення, не відповідає вимогам пенсійного законодавства та здійснено неправомірно з огляду на наступне. При перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії та застосування норм частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Саме такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (справа № 240/5401/18). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Застосування нового показника в розмірі 70% до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 300/260/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. М. Багрій судді В. Я. Качмар Д. М. Старунський Повний текст постанови виготовлений 21.02.2020.