Постанова 4818 № 638/19456/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» лютого 2020 року м. Харків справа № 638/19456/17 провадження № 22-ц/818/1550/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: суддів: учасники справи: позивач відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року, постановлене під головуванням судді Шестака О.І., в залі суду в м. Харкові, (повний текст судового рішення складено 07 листопада 2019 року),- ВСТАНОВИВ: В грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача: матеріальну шкоду в розмірі 45 868,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., вартість судово-будівельної експертизи в розмірі 5 720,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 31 555,92 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, справу розглядати з повідомленням учасників. В обґрунтування посилається на неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Заява про збільшення позовних вимог була подана з порушенням ч.5 ст. 49 ЦПК України. Судом було постановлено рішення на підставі недопустимих доказів. Позивачем не доведена наявність права на подання позову від імені всіх співвласників квартири. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення додаткової судової інженерно-технічної експертизи. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що огляд квартири відповідача під час залиття не проводився, джерело протікання не виявлено. Акт про залиття не є належним та допустимим доказом, оскільки складений був неповноважними особами за відсутністю відповідача та з порушенням форми. В акті не встановлені причини на наслідки залиття. Судовою будівельно-технічною експертизою причини залиття не встановлювалися. Позивачем не надано належних доказів, з яких вбачається, що завдання матеріальної шкоди відбулося внаслідок дій або бездіяльності відповідача. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що викладені а апеляційній скарзі доводи щодо неотримання заяви про збільшення позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи. Посилання на недопустимість письмових доказів у зв`язку з тим, що їх не було посвідчено позивачем є безпідставними, оскільки оригінали письмових доказів були досліджені судом в судовому засідання під час розгляду справи. Відповідач мав повноваження щодо подачі до суду позову в інтересах всіх співвласників пошкодженого майна, оскільки ЦПК України встановлена презумпція згоди співвласників майна, членів сім`ї щодо правочинів. Факт та причини залиття кварти встановлені в акті про залиття, про що зазначено у висновку експерта. Акт про залиття складений з дотриманням вимог, встановлених Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, та підписаний повноважними особами. Матеріали справи містять два акти про залиття, оскільки залиття квартири сталося у вихідний день, зважаючи на що, його було складено та підписано сусідами. В перший робочий день після залиття квартири представниками КП «Жилкомсервіс» було складено акт про залиття квартири. Відповідач відмовився від прийняття участі у огляді квартири та складенні акту. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2020 року відповідно до ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. а.с. 6, том 2). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт та причини залиття квартири, наявність вини відповідача у залитті квартири, зважаючи на що підлягає стягненню спричинена позивачу матеріальна шкода в розмірі вартості ремонтно-відновлювальних робіт, яка становить 25 625,00 грн. Встановлений факт залиття квартири та вина відповідача свідчить про спричинення позивачу моральних страждань в розмірі, що дорівнює 3 000,00 грн. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовують висновки судової будівельно-технічної експертизи. Зважаючи на часткове задоволення позивних вимог, судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно частці задоволених позовних вимог в розмірі 2 930,00 грн. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ) (а.с. 10-12, том 1). ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 ). Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції ОСОБА_5 не заперечувала, що квартира АДРЕСА_4 належить їй на праві власності. 21 жовтня 2017 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 , про що потерпілими особами та мешканцями сусіднього будинку складено акт про залиття. З зазначеного акту про залиття квартири АДРЕСА_2 від 21 жовтня 2017 року вбачається, що залиття сталося у вихідний день (суботу) з квартири АДРЕСА_4 . Особами, що склали акт, було проведено огляд квартир № НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 за участі відповідача. При огляді квартири АДРЕСА_4 було виявлено під ванною мокру штукатурку (а.с. 15, 16, том 1). 23 жовтня 2017 року за зверненням ОСОБА_4 щодо залиття квартири АДРЕСА_2 , комісією у складі: начальника дільниці № 8 КП «Жилкомсервіс», інженера дільниці, бухгалтера дільниці здійснено огляд квартири АДРЕСА_2 . За результатом даного огляду встановлено залиття 21 жовтня 2017 року квартири АДРЕСА_2 , при візуальному огляді виявлено залиття коридору, кухні, ванної кімнати, кімнати. За даним фактом складений відповідний акт обстеження, в якому причиною залиття квартири зазначено: «аварійна ситуація на внутрішньоквартирній розводці гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_4 - лопнув гнучкий шланг подачі гарячого водопостачання на змішувач над раковиною в ванній кімнаті» (а.с. 14, том 1). Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження залиття кварти АДРЕСА_2 надано фотокартки, з яких вбачається, що 21 жовтня 2017 року залиття було здійснене в різних приміщеннях квартири (коридор, кухня, ванна кімната та кімната). Пошкоджені стіни, підлога та стеля. Також було залито під`їзд будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_2 .(а.с. 19-25, том 1). Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11455/19023, складеного 22 серпня 2018 року, залиття квартири АДРЕСА_2 відбулося 21 жовтня 2017 року. Причина залиття приміщень квартири АДРЕСА_2 вказана в акті встановлення залиття. Пошкодження, які виявлені в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 встановлені в акті встановлення залиття від 23 жовтня 2017 року. Перелік пошкоджень, виявлених під час проведення обстеження наведений у дослідницькій частині висновку. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 згідно акту від 23 жовтня 2017 року на момент проведення експертизи з урахуванням вартості робіт та матеріалів, згідно зведеного кошторисного розрахунку складає 20 243,00 грн. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідні для усунення пошкоджень, які відбулися внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 згідно акту встановлення залиття квартири від 23 жовтня 2017 року на момент проведення експертизи з урахуванням вартості робіт та матеріалів, згідно зведеного кошторисного розрахунку складає 25 625,00 грн. (далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи) (а.с. 46-59, том 1). З супровідного листа ХНДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса вбачається, що ОСОБА_4 сплачено за проведення експертизи грошову суму в розмірі 5 720,00 грн. (а.с. 45, том 1). Згідно ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитками, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян. Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Колегія суддів вважає необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності письмових доказів, якими встановлено факт та причина залиття квартири АДРЕСА_2 , вину відповідача. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Дослідивши надані позивачем вищезазначені письмові докази (акти про залиття, фотокартки, висновок судової будівельно-технічної експертизи), колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми фактичними даними, якими встановлений факт залиття 21 жовтня 2017 року квартири АДРЕСА_2 , причину залиття, вину відповідача. Надавши доказам в їх сукупності оцінку, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт залиття квартири АДРЕСА_2 внаслідок протікання з АДРЕСА_5 АДРЕСА_4 , що належить відповідачу з тієї причини, що лопнув гнучкий шланг подачі гарячого водопостачання на змішувач над раковиною в ванній кімнаті, про що зазначено в акті про залиття від 23 жовтня 2017 року, складеному комісією КП «Жилкомсервіс». Відповідачем не надані до суду першої та апеляційної інстанції будь-які докази, що спростовують його вину у залитті квартири АДРЕСА_2 , яка належить позивачу. Аргументи апеляційної скарги щодо непроведення огляд квартири ОСОБА_5 під час залиття квартири АДРЕСА_2 та її відсутності при складенні акту про залиття спростовуються матеріалами справи. З тексту акту від 21 жовтня 2017 року вбачається, що під час огляду квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 , вона була присутня (а.с. 15, 16, том 1). Доводи апеляційної скарги стосовно того, що акт про залиття від 23 жовтня 2017 року не є належним та допустимим доказом, оскільки складений був неповноважними особами є необґрунтованими. Даний акт був складений членами комісії дільниці № 8 КП «Жилкомсервіс». Суб`єктний склад комісії відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

75. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо невідповідності акта про залиття квартири від 23 жовтня 2017 року та висновку експерта вимогам чинного законодавства з підстави її відсутності під час огляду квартири та їх складення є непереконливими. Зазначений акт огляду квартири від 23 жовтня 2017 року та висновок експерта оцінений судом в сукупності з іншими належними та допустимими доказами. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо невстановлення судовою будівельно-технічною експертизою причин залиття квартири АДРЕСА_2 . З висновку даної експертизи вбачається, що причини залиття приміщень квартири АДРЕСА_2 вказані в акті встановлення залиття (а.с. 50, том 1). За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири ОСОБА_4 , причину та розмір завданої шкоди майну останнього, врахувавши, що ОСОБА_5 не довела відсутність своєї вини у завданні шкоди, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 в розмірі 25 625,00 грн. Доказів на спростування розміру майнової шкоди відповідачем до суду не надано. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що залиття належної йому квартири АДРЕСА_2 завдає йому моральних страждань внаслідок пошкодження майна, спричинення незручностей. Стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн., суд першої інстанції правильно виходив із встановлених обставин справи, доведеності позовних вимог, засад розумності, виваженості та справедливості. Іншим аргументам апеляційної скарги колегія суддів не надає обґрунтування керуючись практикою Європейський суд з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 25 625,00 грн., який визначений на підставі висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, та моральна шкода в розмірі 3 000,00 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи пропорційно частці задоволених позовних вимог в розмірі 2 930,00 грн. Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_5 ОСОБА_6 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Судді:О.В. Маміна І.О. Бровченко І.В. Бурлака