Постанова 4855 № 320/3776/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3776/19 Головуючий у І інстанції - Лисенко В.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Глущенко Я.Б., Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративному позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" до Державної фіскальної служби України про визнання скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології доріг" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва за адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило: - скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 11 грудня 2017 року № 391806/31364143 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 40 від 11 жовтня 2017 року; - скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 11 грудня 2017 року № 390945/31364143 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 111 від 19 жовтня 2017 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачем зазначено, що відмовляючи у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим, Позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації накладних, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 11 грудня 2017 року № 391806/31364143. Зобов`язано Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 40 від 11 жовтня 2017 року. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11 грудня 2017 року № 390945/31364143. Зобов`язано Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 111 від 19 жовтня 2017 року. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі Державна податкова служба України посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Державна податкова служба України зазначає, що ТОВ "Сучасні технології доріг" не надало наступні документи: розрахункові документи/платіжні доручення які підтверджують придбання сировини, яку ТОВ "Сучасні технології доріг" використовує для подальшого виробництва бітума, та розрахункові документи на реалізацію даного товару. Відсутні сертифікати відповідності, якість яких відповідає державним стандартам і технічним умовам на дану продукцію власного виробництва. Відтак, можна зробити висновок, що Позивачем не в повній мірі надано документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції у зв`язку із прийняттям рішення про зупинення реєстрації податкової накладної в силу п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології доріг» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31364143) та перебуває на обліку у Києво-Святошинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як платник ПДВ з 04 квітня 2012 року. Видами діяльності позивача є: добування піску, гравію, глин і каоліну (Код КВЕД 08.12); виробництво бетонних розчинів, готових для використання (Код КВЕД 23.63); неспеціалізована оптова торгівля (Код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (Код КВЕД 47.78); будівництво доріг і автострад (основний, Код КВЕД 42.11.). З метою здійснення господарської діяльності між ТОВ «Сучасні технології доріг» (постачальник) та ТОВ «Гаріліт» (покупець), був укладений договір поставки № 11-04 від 11 квітня 2017 року, відповідно до умов якого постачальник за заявкою замовника зобов`язується поставляти та передавати у власність замовника, у визначені сторонами строки товар - бітумну емульсію в асортименті, кількості та за цінами, що визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що мають силу специфікації, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його вартість на умовах договору. Поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати при виставленні рахунку-фактури (п. 2.2. договору). Постачальник зобов`язаний надати товар під завантаження в транспорт покупця протягом 2-х днів з моменту надходження заявки (п.3.1. договору). Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару в транспортний засіб покупця на складі постачальника, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 29-а. (п.3.3., 3.4. договору). 11 жовтня 2017 року та 19 жовтня 2017 року у транспортний засіб покупця Позивачем було відвантажено бітумну емульсію ЕКШМ-50 у кількості 51,5 тон, загальною вартістю 499 550,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 83258,33 грн. Факт передачі товару покупцю, відповідно до умов договору поставки, підтверджується підписами уповноважених осіб та відбитками печатки покупця на видатковій накладній № РН-000838 від 11 жовтня 2017 року на суму 485000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 80 833,33 грн. та на видатковій накладній № РН-000870 від 19 жовтня 2017 року на суму 14 550,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2424,00 грн. З підстав продажу товару на підставі договору поставки № 11-04 від 11 квітня 2017 року, Позивачем, відповідно до діючого законодавства, були виписані та направлені для реєстрації податкові накладні № 40 від 11 жовтня 2017 року та № 111 від 19 жовтня 2017 року. Після надіслання податкових накладних до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем були отримані: - квитанція № 9230937469 від 06 листопада 2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної; - квитанція № 9246522995 від 22 листопада 2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної; Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем зазначено наступну підставу: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом б Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №

567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів згідно з УКТ ЗЕД: 2715. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх д.чя прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.». На виконання вимог контролюючого органу, позивачем щодо податкової накладної, реєстрація якої була зупинена, засобами телекомунікаційного зв`язку, через програму М.Е.Д.док «Електронниіі кабінет платника» направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції. Разом з поясненнями Позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів, згідно вичерпного переліку, затвердженому наказом № 567 від 13.06.2017 року Міністерства фінансів України. Однак, Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення від 11 грудня 2017 року № 390945/31364143 про відмову в реєстрації податкової накладної та рішення від 11 грудня 2017 року № 391806/31364143 про відмову в реєстрації податкової накладної. Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не вказано які саме з наданих Позивачем документів були складені з порушенням законодавства та які саме порушення були Позивачем при цьому допущені. Також, не зазначено яких саме документів не було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Більше того, Відповідачем застосовано формулювання ТА/АБО, замість чіткого визначення причини відмови у реєстрації податкової накладної, як того вимагає законодавство. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення є формальними та об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Так, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок був затверджений 29 грудня 2010 року за № 1246 (зі змінами, чинним на період зупинення реєстрації податкової накладної та прийняття рішення про відмову у її реєстрації, далі - Порядок № 1246). Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФЄ в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації. На момент зупинення реєстрації спірної податкової накладної діяли Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії). Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік № 567). Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, моніторинг податкової накладної/ розрахунку коригування здійснюється ДФЄ може бути відповідність такому критерія: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФЄ, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється). У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу. Згідно з пунктом 1 Переліку № 567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: - договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до пункту 2 Переліку № 567, письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації. Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо). Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року № 450, матеріали, що виносяться на розгляд комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС. Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення відповідного засідання. Зазначена комісія приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такі підстави встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 29.03.2017 року № 190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФЄ рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. В оскаржуваних рішеннях підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, яка була зазначена Комісією ДФС України є «Надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Проте, Відповідачем не вказано які саме з наданих Позивачем документів були складені з порушенням законодавства та які саме порушення були Позивачем при цьому допущені. Також, Відповідачем не зазначено яких саме документів не було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Більше того, Відповідачем застосовано формулювання ТА/АБО, замість чіткого визначення причини відмови у реєстрації податкової накладної, як того вимагає законодавство. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вказані обставини свідчать про те, що оскаржувані рішення є формальними та об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність, з чим погоджується колегія суддів. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ. У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Москаль проти Польщі». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Таким чином, дії Відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення, та не зазначені підстави неврахування наданих Позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення Відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року, що свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій Відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність. За приписами частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час розгляду справи Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Державної податкової служби України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.Б. Глущенко І.О. Лічевецький