Постанова 4815 № 569/8169/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Рівне Справа № 569/8169/19 Провадження № 22-ц/4815/218/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Бердій М.А. Рішення ухвалене в м. Рівне Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначено Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Меркуловим С.А. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу та розміру їх стягнення, В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу та розміру їх стягнення. Позов мотивує тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2012 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.10.2012 року до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що з 25 вересня 2018 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням через невиконання власником законодавства про працю. В зв`язку із специфікою освіти та спеціальністю машиніста він не має можливості працевлаштуватися із належним рівнем оплати праці та має мінливий дохід. Вимушений сплачувати аліменти в розмірі 3000-3500 грн., що ставить його в скрутне матеріальне становище. Крім того, на його утриманні є непрацююча дружина, яка з 14.05.2018 року звільнена з роботи. Усі ці обставини є підставою для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу та розміру їх стягнення. Просить суд змінити розмір аліментів шляхом зміни способу та розміру їх стягнення з 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) призначених рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2012 року та стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1110 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів належить лише одержувачу аліментів, тому що відповідно до ч.3 ст. 181 СК України це є виключно вибором одержувача аліментів, а не платника аліментів. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Меркулов С.А. вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, з огляду неправильності застосування закону, яким регулюються відповідні спірні відносини. В апеляційній скарзі покликається на правову позицію викладену у постанові ВСУ №6-143цс13 від 05.02.2014, в якій зазначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, про задоволення позову. В поданому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказує, що оскільки аліменти присуджені за її вибором у частці, який підтримує і по даному позову, то суд, а тим більше позивач не вправі їх змінювати на тверду грошову суму. За наявності підстав суд зменшує лише розмір частки. Тому вважає покликання апелянта на ст. 183,184 СК України у даному випадку є безпідставним. Також зазначає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження позивача щодо погіршення майнового стану, оскільки останній з роботи звільнився за власним бажанням. Ніяких заходів для офіційного працевлаштування з 2018 року не вживає. З урахуванням наведеного просять, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч.13 ст.7, ч.1ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Меркуловим С.А. не підлягає до задоволення таких підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів належить лише одержувачу аліментів, тому що відповідно до ч.3 ст. 181 СК України це є виключно вибором одержувача аліментів, а не платника аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі та відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2012 року з на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7). Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на ПрАТ "Рівнеазот" на посаді машиніста компресорних установок і з 25 вересня 2018 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю за ст. 38 КЗпП України (а.с.5). Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Соснівської селищної ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_1 з 12.08.2016 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.6). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу задоволення своїх вимог, покликався на переміни свого сімейного життя, які полягали, зокрема, в укладенні другого шлюбу та зміну матеріального становища звільнення з роботи та неможливість знайти іншу по спеціальності, що потягли за собою погіршення його майнового стану, що є підставою для зміни способу стягнення та розміру аліментів. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року №2037- ІІІ, було внесено зміни у Сімейний кодекс України. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Щодо посилань автора апеляційної скарги на постанову Верховного Суду України в справі №6-143цс13 від 05 лютого 2014 року, то ця правова позиція щодо можливості зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення була сформована до внесення відповідних змін у Сімейний кодекс України, тобто до викладення ч. 3 ст. 181 СК України в редакції, де визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Натомість Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2019 року в цивільній справі №755/14073/16-ц підтвердив, що положеннями Сімейного кодексу України передбачена лише можливість зміни розміру аліментів, а не встановленого способу їх стягнення, тобто зменшення або збільшення розміру аліментів, позивачем цих вимог заявлено не було, а суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог, тому зменшити розмір аліментів у спосіб інший, ніж просить позивач, неможливо. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи позивача про те, що на даний час він офіційно не працевлаштований, а стягуваний розмір аліментів завищений, не беруться до уваги, оскільки відсутність офіційного працевлаштування не є підставою для зменшення визначеного судом попередньої інстанції розміру аліментів, який відповідає інтересам та потребам дітей і є необхідним для забезпечення належних умов для їхнього фізичного, розумового, морального та соціального розвитку. Таким чином, доводи апеляційної скарги необґрунтовані, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, що суперечить встановленій практиці Верховного Суду. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Меркуловим С.А. залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 20 лютого 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків