Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1609/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1609/19 Категорія:111030200 Головуючий в 1 інстанції:Хом`якова В.В. Час і місце ухвалення: 15:10, м. Херсон Дата складання повного тексту: 15.11.2019 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим (далі АРК) та м. Севастополі (у минулому ГУ ДФС у Херсонській області) про визнати протиправним та скасування рішень відповідача від 20 березня 2018 року: - податкового повідомлення - рішення (далі ППР) №0004691306 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) на суму 69 416,37 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 17 354,09 грн.; - ППР №00044721306 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 784,7 грн. та застосування штрафу в сумі 1 446,18 грн.; - вимогу № Ф-0000441306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) на суму 84 842,23 грн.; - рішення №0001111306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16 968,45 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період 01 січня 2016 року - 31 грудня 2016 року, на підставі інформації, яка була отримана з Центральної бази даних Держреєстру ФОП, бази даних "Податковий блок", відповідачем було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму валового доходу, а саме: в порушення пп.164.1.1, пп.164.2.6 п.164.2. ст. 164 ПК Урїни не включено до складу валового доходу за 2016 рік суму доходу 385 646,50 грн., яку отримано від контрагентів : ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 814 грн.; ТОВ "Девелопмент інцест - 2" у сумі 23 028,80 грн.; ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 147 160 грн.; ТОВ "Каркат Фешн" у сумі 17 343,60 грн.; ТОВ "Лец Ду Іт Юкрєйн" у сумі 20 200 грн.; ТОВ "Девелопмент інцест - 2" у сумі 5 757 грн.; ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 38 115 грн.; ТОВ "Каркат Фешн" у сумі 4 335,90 грн.; ТОВ "Ей Джі Ві" у сумі 28 100 грн.; ТОВ "Новий канал" у сумі 8 340 грн.; ТОВ "Інтернет Реклама Ріа" у сумі 92 452 грн. Як наслідок, відповідачем встановлено порушення пп. 2.1, 2.5, 2.7, 2.10 п. 177.2 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження ПДФО за 2016 рік у сумі 69 416,37 грн., оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні будь-які документи, які підтверджують витрати, пов`язані з підприємницькою діяльністю та відповідають п. 177.4 ст. 177 ПК України. Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види економічної діяльності позивача є: код КВЕД 14.14 Виробництво спіднього одягу (основний); код КВЕД 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; код КВЕД 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. У позивача були наявні документи, які підтверджують витрати позивача на загальну суму 1 261 885,56 грн. В той же час в 2016 році позивачем отримано доходу в сумі 518 967,62 грн. Різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю таког0 ФОП, склала 518 967,62 - 1 261 885,56 = -742 917,94 грн. Таким чином, позивач не отримав доходу за 2016 рік, отже, податковий орган помилково дійшов висновку про заниження позивачем ПДФО, військового збору, ЄСВ. Відповідач позов не визнав, 29 серпня 2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що за результатами документальної позапланової перевірки виявлено, що позивачем занижено суму валового доходу, не включено до складу валового доходу за 2016 рік суму доходу 385 646,50 грн., що призвело до заниження ПДФО на суму 69 416, 37 грн., військового збору на суму 5 784, 70 грн. та ЄСВ на суму 84 842, 23 грн. Підприємцем був порушений пп.49.18.5 п.49.18 ст. 49 ПК України, не подана до Херсонської ОДПІ податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік, не поданий звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік. Під час перевірки ОСОБА_1 не надано документи з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документи, пов`язані із виконанням вимог іншого законодавства. Відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи передбачена ст. 121 ПК України. В порушення п.121.1 ст. 121 ПК України, платником податків не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПК України строків їх зберігання, не надано контролюючому органу оригінали документів. Відповідач вважає порушення, зазначені в акті перевірки, доведеними, а ППР такими, що складені відповідно до вимог чинного законодавства. 24 вересня 2019 року від позивача надійшло до суду письмове пояснення, в якому позивач вказує про те, що причиною ненадання документів на перевірку є той факт, що позивач не отримував наказу на перевірку. Про винесені ППР позивач дізнався після блокування його банківського рахунку. Після чого, позивач звернувся з адвокатським запитом до податкового органу та до виконавчої служби. На адвокатський запит, податковий орган надав всю інформацію та копії документів. Після отримання від податкового органу копій документів стосовно проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій, позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи 2016 рік ФОП ОСОБА_1 та розрахунок податкових зобов`язань з ПДФО та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2016 рік, та сплатив штраф за несвоєчасну подачу звітності. Також позивач зазначив, що відповідно до даних внесених в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження позивача: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Дорофєєва, АДРЕСА_1 , Також позивач вів господарську діяльність у Київський області, село Віта Поштова, вул. Набережна,

33. Договір оренди приміщення №6 від 01 травня 2013 року між ПАТ КДМЗ та ФОП ОСОБА_2 було надано з позовною заявою. Позивач надав суду копію Книги обліку доходів з даними за 2016 рік. Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволені позову про визнання протиправними та скасування прийнятих 20 березня 2018 року ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі ППР №№0004691306, 00044721306, рішення №0001111306, вимоги № Ф-0000441306. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - під час перевірки використовувались тільки інформація, яка була у розпорядженні ДПІ, а саме дані Центральної бази даних Держреєстру ФОП, бази "Податковий блок", відомості довідки форми №1-ДФ, особові рахунки по сплаті ПДФО, ВЗ, ЄСВ, без дослідження оригіналів первинних фінансового-господарських документів позивача, що відповідно до п.75.1.2 ПК України, не дозволяє вважати цю перевірку документальною. Таким чином, дана перевірка не передбачена чинним законодавством. - позивач надав суду оригінали первинних фінансового-господарських документів, банківську виписку по рахунку. Вказані документи підтверджують витрати позивача за 2016 рік. Суд першої інстанції не досліджував вказаних документів. - апелянт не заперечує факту, що не отримував наказу на перевірку у зв`язку з відсутністю за зареєстрованим місцем реєстрації. - податковий орган не був позбавлений можливості провести зустрічну звірку з контрагентами позивача. Винесення ППР лише на підставі даних про доходи позивача є безпідставним. Позивач надав суду оригінали первинних фінансового-господарських документів, банківську виписку по рахунку. Вказані документи підтверджують витрати позивача за 2016 рік. Сума отриманого доходу є більшою ніж нарахував податковий орган. Це свідчить про формальний підхід до перевірки. У податкового органу не було наміру здійснити належну перевірку та встановити правильний об`єкт оподаткування. Суд першої інстанції не досліджував вказаних документів. - щодо заниження суми валового доходу за 2016 рік у сумі 385 646,5 грн., яку отримано від контрагентів, що призвело до заниження ПДФО у сумі 69 416,37 грн., апелянт зазначає, що понесені витрати за 2016 рік апелянт доводить банківською випискою по особовому рахунку за 2016 рік (копії документів додаються). Різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаних з господарською діяльністю такої ФОП, склала 518 967,62 грн. - 1 261 885,56 = 742 917,94 грн. Таким чином, позивач не отримав доходу за 2016 рік. - податковий орган помилково дійшов висновку про заниження позивачем ПДФО, а, тому, нарахована сума військового збору є безпідставно нарахованою. На підставі вищевикладеного, ППР від 20 березня 2018 року №00044721306 за платежем військовий збір на суму 7 230,88 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. - щодо рішення №0001111306 від 20 березня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16 968, 45 грн. За результатами перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму валового доходу, а саме: на порушення пп. 164.1.1, пп. 164.2.6 п. 164.2. ст.164 ПК України не включено до складу валового доходу за 2016 рік суму доходу 385 646,50 грн., яку отримано від контрагентів. На підставі цих даних податковий орган визначив середньомісячний дохід позивача; 385 646,50 /12=32 137, 21 грн. Далі податковий орган нарахував 22% єдиного внеску щомісячно та дійшов висновку про заниження сум єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2016 рік на суму 84 842,23 грн. (7070,19*12 міс). Отже, відповідно до наведених норм платникам, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ (далі Закон України №2464) (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доход (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доход фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі їі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у раз необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. В такому випадку, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Враховуючи зазначене, єдиний внесок у сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями, які перебувають на загальній системи оподаткування, за підсумками року лише за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток). Оскільки позивач перебуває на загальній системі оподаткування (в тому числі і періоді, що перевірявся), відповідно до наведених законодавчих норм, позивач має право у періоди, де не було отримано дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок навіть у розмірі мінімального страхового внеску. - податковий орган помилково дійшов висновку про заниження сум єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2016 рік на суму 84 842,23 грн. (7070,19* міс) та обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок в періоди, коли не було отримано доходу (прибутку). Таким чином, вимога № Ф-0000441306 про сплату боргу (недоїмки з єдиного соціального внеску) на суму 84 842,23 грн. та рішення № 0001111306 від 20 березня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доході зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16 968, грн. є протиправним та підлягають скасуванню. - щодо ППР від 20 березня 2018 року №0004701306 за платежем ПДФО за результатами річного декларування на суму 170 грн. Апелянт зазначає, що він дійсно несвоєчасне подав податкову декларацію (розрахунок). Податкова декларація про майновий стан і доходи 2016 рік ФОП ОСОБА_1 та розрахунок податкових зобов`язань з ПДФО та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою 2016 рік ФОП ОСОБА_1 , було складено та подано у липні 2019 року. Оскільки було допущено порушення щодо своєчасності подання звітності, позивачем було сплачено штраф у розмірі 170 грн. (копія квитанції додається). У відзиві ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити його без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та був платником: ПДФО, ЄСВ, знаходився на обліку як платник податків в ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі з 2004 року. 15 березня 2019 року припинив підприємницьку діяльність. У період з 31 січня 2018 по 02 лютого 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та Наказу №135 від 27 грудня 2017 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства. Перевірка проводилась без присутності позивача. Копія наказу №1338 від 27 грудня 2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про перевірку від 27 грудня 2017 року №618/21-22-13-06 надіслано 02 січня 2018 року на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За результатами перевірки складено акт від 09 лютого 2018 року №181/21-22-133-06/ НОМЕР_1 . Перевірці передував запит ФОП ОСОБА_1 про надання документів (від 21 серпня 2017 року №526/ФОП/21-03-13-02), надісланий рекомендованим листом від 29 серпня 2017 року, та повернутий з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання. В запиті відповідач просив надати копії книги обліку доходів, копії первинних документів, оскільки ФОП ОСОБА_1 не була подана декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік, але згідно відомостей бази даних ДРФО за 2016 рік щодо отриманих доходів за ознакою "157" в сумі 385 646, 50 грн. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: - пп.2.1, 2.5,2.7,2.10 п.177.2 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження ПДФО за 2016 рік на суму 69 416, 37 грн.; - пп.49.18.5 и.49.18 ст. 49 ПК України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік; - пп.7 п.11 ст. 25 Закону України №2464, а саме: не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік; - п.2 ч.1 ст. 7 Закону України №2464, що призвело до заниження суми єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу у 2016 року на суму 84 842, 23 грн.; - пп.164.2.6 п. 164 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, пп.1.2 п. 16 прим. І підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору на суму 5 784, 70 грн. за 2016 рік; - п.121.1 ст. 121 ПК України, не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів бухгалтерської звітності та ненадання платником податків оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. При перевірці відповідач використав інформацію про ФОП ОСОБА_1 , отриману з Центральної бази даних Держреєстру ФОП, бази "Податковий блок", відомості довідки форми №1-ДФ, особові рахунки по сплаті ПДФО, ВЗ, ЄСВ. За результатами перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_1 , занижено суму валового доходу, а саме: на порушення пп.164.1.1, пп.164.2.6 п.164.2. ст. 164 ПК України не включено до складу валового доходу за 2016 рік суму доходу 385 646,50 грн., яку отримано від контрагентів: ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 814 грн.; ТОВ "Девелопмент інцест - 2" у сумі 23 028,80 грн.; ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 147 160 грн.; ТОВ "Каркат Фешн" у сумі 17 343,60 грн.; ТОВ "Лец Ду Іт Юкрєйн" у сумі 20 200 грн.; ТОВ "Девелопмент інцест - 2" у сумі 5 757 грн.; ТОВ "Пларіум Юкрєйн" у сумі 38 115 грн.; ТОВ "Каркат Фешн" у сумі 4 335,90 грн.; ТОВ "Ей Джі Ві" у сумі 28 100 грн.; ТОВ "Новий канал" у сумі 8 340 грн.; ТОВ "Інтернет Реклама Ріа" у сумі 92 452 грн. Оскільки ФОП ОСОБА_1 не звітував до податкових органів про свої доходи та витрати, тому ГУ ДФС прийняв витрати позивача в сумі "0" грн., а чистий оподатковуваний дохід за перевіряємий період склав 385 646, 50 грн. Сума чистого оподатковуваного доходу стала об`єктом для нарахування ПДФО, військового збору та ЄСВ. Відповідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 ПДФО за 2016 рік в сумі 69 416,37 грн. (виходячи з розрахунку 385 646,50 *ставка 18% = 69 416, 37 грн.). Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464 ФОП ОСОБА_1 , є платником ЄСВ, на якого розповсюджуються вимоги ст.6 та 9 р. II вказаного Закону України, зокрема, в частині надання звітності за звітний календарний рік. ФОП за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року перебував на загальній системі оподаткування та був платником єдиного соціального внеску. Згідно бази даних ГУ ДФС у Херсонській області платником податків ОСОБА_1 , не подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, що є порушенням п.4 ч. 2 ст. 6 р. II Закону України №2464. Згідно з п.2 ч.1 ст. 7 цього Закону України, базою нарахування ЄСВ для ФОП є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню ПДФО. Відповідачем розрахований середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. Середньомісячний дохід ОСОБА_1 за 2016 рік 385 646,50 грн. : 12 міс. = 32 137,21 грн. До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, зазначена у ч.11 ст.8 Закону України №2464, 22%. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Таким чином встановлено порушення п.2 ч.1 ст. 7 Закону України №2464, занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період на загальну суму 84 842,23 грн. Підпунктом 1.4 п.16 прим. 1 підрозд. 10 р. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) військового збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПК України за ставкою 1,5 відсотка, визначеною п.п.1.3 п.16 прим. 1 підрозд. 10 р. XX ПК України. Військовий збір утримується з суми доходу, що є об`єктом оподаткування відповідно до ст.163 ПК України, нарахованого (виплаченого, наданого) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, без будь-яких вирахувань. В порушення п.п.1.2 п.16 прим. 1 підрозд. 10 р. XX ПК України, встановлено заниження ФОП військового збору на загальну суму 5 784,70 грн. за 2016 рік (385 646 50 грн. 50 коп. * 1,5% = 5784,70 грн.) Акт перевірки був надісланий позивачу поштою рекомендованим листом, та повернутий з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За висновками акту перевірки, прийняті спірні ППР від 20 березня 2018 року : - №0004691306 за платежем ПДФО за результатами річного декларування на суму 69 416,37 грн. основного платежу та 17 354,09 грн. штрафу (25 %) - №0004721306 за платежем військовий збір 5 784,7 грн. основного платежу та застосування штрафу 1 446,18 грн.(25 %); - №0004711306 про застосування штрафу по ПДФО на суму 510 грн. за ст. 121.1. ст. 121 ПК України; - № 0004701306 про застосування штрафу в сумі 170 грн. за неподання звітності по ПДФО за результатами річного декларування за п.120.1 ст. 120 ПК України; - №0001121306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України №2464-VI на суму 170 грн.; - вимога №Ф-0000441306 про сплату боргу (недоїмки з єдиного соціального внеску) на суму 84 842,23 грн.; - рішення №0001111306 від 20 березня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16 968, 45 грн. Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, які, на думку позивача, є протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при цьому оскаржує тільки ППР від 20 березня 2018 року № 0004691306, № 00044721306, вимогу № Ф-0000441306, рішення № 0001111306 . Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у позові належить відмовити, оскільки ППР прийняті у відповідності до норм діючого податкового законодавства. Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 42, 45, 66, 75, 78, 83, 164, 168 ПК України, які регулюють спірні правовідносини. Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Щодо виконання органом ДФС вимог щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно пп.75.1.2. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно із п.78.4. ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Пунктами 79.1 та 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Відповідно до п.45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Так, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 ПК України , повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата, що передбачене п.42.3 ст. 42 ПК України. З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 має податкову адресу: АДРЕСА_2 (що підтверджується витягом з ЄДРПОУ), копія наказу №1338 від 27 грудня 2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки від 27 грудня 2017 року надіслано 02 січня 2018 року на податкову адресу підприємця. Рекомендований лист з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення повернуто 03 лютого 2018 року. ОСОБА_1 підтвердив, що за вказаною адресою він не мешкає. Проживає та працює в Київській області. Повідомлень до органу ДФС про зміну адреси або місцезнаходження позивач не надавав. Отже, у матеріалах справи наявні докази скерування органом ДФС на адресу Ребедак О.П., яка вказана в ЄДР, рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення запиту про надання необхідної інформації щодо отриманих доходів, копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки. Разом з тим, відповідно до п.79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу ДПС право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. За правилами п.42.2 ст. 42 ПК України (в редакції станом на день проведення документальної позапланової невиїзної перевірки) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Таким чином, платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Таким чином, суд першої інстанції, дійшов висновку про виконання органом ДФС вимог щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки. Щодо обчислення ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань, судова колегія виходить з наступного. В межах даної справи суд перевіряє повноваження органу ДФС щодо правомірності підстав прийняття ППР, дотримання процедури їх прийняття, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. З матеріалів справи вбачається, що апелянт ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, знаходиться на загальній системі оподаткування. Але не звітував про свої доходи за 2016 рік, не подавав ані податкову декларацію, ані звіт про ЄСВ. Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (п.п.164.1.1 п.164.1 ст. 164 ПК України). Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст. 177 ПК України). Так, особа, що здійснює підприємницьку діяльність, відображає у складі доходу виручку у грошовій та не грошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що такі витрати пов`язані з господарською діяльністю такого ФОП та документально підтверджені. Згідно з п.177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до р. III цього Кодексу. ФОП ОСОБА_1 не заперечує отримання в 2016 році доходу в сумі 385 646, 50 грн. від суб`єктів господарювання, які вказані в акті перевірки на підставі податкової інформації. Доводи апелянта про те, що за 2016 рік ним були понесені витрати в сумі яка перевищує отриманий дохід, які безпосередньо стосуються його підприємницької діяльності та відповідають п.177.4 ст. 177 ПК України, судова колегія не приймає до уваги, оскільки документи про витрати ФОП були відсутні на момент перевірки саме з вини позивача, тому орган ДФС не мав можливості об`єктивно здійснити аналіз витрат ФОП та законності діяльності такого платника податків, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не може підміняти орган ДФС, який здійснював перевірку, та проводити замість податкової перевірки будь-яку іншу та досліджувати надані позивачем копії документів про витрати позивача за 2016 рік, оскільки проведення такої податкової перевірки належать до компетенції саме органу ДФС. Орган ДФС мав право під час проведення перевірок використовувати податкову інформацію, яка містилась у базі даних ДФС (83.1.2. п.83.1 ст. 83 ПК України). Тому висновки перевірки про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 385646, 50 грн. за 2016 рік суд вважає обґрунтованими, що в свою чергу свідчить про заниження ПДФО, військового збору, ЄСВ, які розраховуються на підставі суми чистого оподатковуваного доходу. Судова колегія не вбачає обов`язку відповідача приймати до уваги витрати ФОП ОСОБА_1 , про які останній не повідомив ні на час здійснення перевірки, ні після прийняття оскаржуваних рішень в порядку адміністративного оскарження. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування ППР, рішення та вимоги про сплату боргу, Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.