Постанова 4854 № 420/3051/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3051/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Дата і місце ухвалення: 17.10.2019р., м.Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., за участю секретаря: Шепель О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової застави, ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2017 року №0018741306, №0018761306 та №0018751306, якими нараховано позивачу податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нараховано штрафні санкції всього в сумі 121778, 69 грн. Також, позивач просила визнати протиправною та скасувати податкову заставу від 04.10.2017 року на підставі рішення про опис майна від 29.08.2017 року та акту опису майна від 27.09.2017 року № 82/15, виданих Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську ГУ ДФС Івано-Франківській області, застосовну до об`єктів: реєстраційний номер №171196565101 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер №387625251101 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 26.11.2019 року Головне управління ДФС у Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд посилається на обставини перевірки структури прощеної заборгованості банківською установою ОСОБА_1 та доходить висновку про включення в структуру прощеної заборгованості за ознакою « 126» курсової різниці. Однак, судом не з`ясовувався предмет перевірки, за наслідками якої складено акт від 08.06.2017 року, яким було саме з`ясування повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також своєчасність подання звітності. Судом, при вирішенні спору, фактично проведено перевірку повноти та достовірності відображення банківською установою сум прощеної кредитної заборгованості, що не було предметом перевірки органу ДФС. Посилається апелянт і на те, що відображення отриманого ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага знайшло своє підтвердження шляхом повідомлення банком про прощення кредитної заборгованості та відображення відповідної інформації в податковому розрахунку сум доходу форми 1ДФ. Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління ДФС у Івано-Франківській області не є уповноваженим органом на здійснення контрольно-перевірочної роботи стосовно позивача, яка зареєстрована та фактично проживає у м.Одесі. Апелянт зазначає, що судом не досліджено питання виконання обов`язку платником податку щодо взяття його на податковий облік в Одеській області. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 березня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредиту №2007/13-2.06/128, відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 54600 доларів США, зі сплатою 12,25 % річних. 29 жовтня 2015 року акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) підписано договір про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року та додаток №1 до нього, за умовами якого станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: - заборгованість за кредитом в сумі 27188,00 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3256,39 доларів США. Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування: змінити валюту кредиту та перевести суму кредиту 27188,00 доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 3256,39 доларів США в гривню. Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснюється шляхом видачі кредиту в сумі 791554,14 грн. При цьому, вищезазначена сума кредиту розрахована по прогнозному курсу, що буде діяти на міжбанківському валютному ринку України станом на дату купівлі іноземної валюти на МВРУ, який складає 26 гривень за 1 долар США. Видача кредиту в гривні здійснюється шляхом списання кредитором кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, відкритого в ПАТ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк». На підставі заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів, наданої позичальником, сума виданого кредиту зараховується на окремий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 , з подальшим обміном її у валюту заборгованості за договором кредиту на МВРУ в день надання Кредитору вищезазначеної заяви (або в інший термін, якщо такий визначений чинним законодавством України, або пізніше у разі об`єктивної неможливості виконати заяву позичальника у вказаний термін з інших причин) та направляється на погашення наявної на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованості за договором кредиту за кредитом та нарахованими процентами. За встановленим на день укладення цього договору про внесення змін офіційним курсом Національного банку України гривневий еквівалент вказаної у п.2.1. цього договору про внесення змін заборгованості в іноземній валюті складає 696765,26 грн. Таким чином, з урахуванням визначеної вище суми, гривневий еквівалент загальної заборгованості за договором кредиту (включаючи також заборгованість за кредитом в гривні) складає 1488319,40 грн. (пп.2.4). В результаті здійснення конвертації заборгованості за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів) з дати проведення конвертації, зазначеної в п. 2.2. цього договору про внесення змін: заборгованість за кредитом складає 791554,14 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими на дату укладення цього Договору про внесення змін, вважається погашеною (пп.2.6). Також, 02 листопада 2015 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) підписано договір про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року, за умовами якого станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за Кредитом в сумі 701438,75 грн.; заборгованість по процентам за користування Кредитом в сумі 5,85 грн. (п.2). Сторони дійшли взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього): сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 245505,61 грн. здійснюється позичальником не пізніше « 02» листопада 2015 року (пп.3.1). У разі належного виконання позичальником умов, які викладені у п.3.1. цього договору про внесення змін, залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту (а саме, залишкова заборгованість за кредитом, в сумі 455 938,99 грн. підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позичальником умов, зазначених в п. 3.1. цього договору про внесення змін. Шляхом укладання цього договору про внесення змін позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі згідно п.3.2. цього договору про внесення змін та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за Кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України (пп.3.2). Сторони домовились, що неустойки (штрафи, пені), передбачені договором кредиту за порушення, які мали місце до дати підписання цього договору про внесення змін не застосовуються (пп.3.3). Примірник вказаного договору ОСОБА_1 отримала 02.11.2015 року. Відповідно до довідок ПАТ «Укрсоцбанк» №210.1-186/96-20141, №10.1-186/96-13545 від 11.10.2017 року позивачем заборгованість за договором кредиту №2007/13-2.2.06/128 від 06.03.2007 року повністю погашена 02.11.2015 року. Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Візнюком Р.І., згідно з п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 17.05.2017 року №726, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - громадянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за 2015 рік. За наслідками вказаної перевірки складено акт №464/09-19-12-04/ НОМЕР_3 від 08.06.2017 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. громадянки ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 », яким зафіксовано порушення позивачем: - пп.164.2.17 «д» п.162.2 ст.164, п.179.7 ст.179 та п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 90457,00 грн.; - пп.49.18.4, п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; - п.1.2., п.п.1.6, п 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, в результаті чого нараховано військовій збір в розмірі 6829,95 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи встановлено, що у 2015 році позивачем отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 455330 грн. від ПАТ «Укрсоцбанк» (код за ЄДРПОУ 00039019). З метою підтвердження даної інформації ПАТ «Укрсоцбанк» направлено запит (вих.№6224/10-09-15-13-01-01-18/3285) про надання інформації та документального підтвердження, щодо документів, які стали підставою надання додаткового блага. На вказаний запит 21.06.2016 року (вих.11.1-186/79-766) від ПАТ «Укрсоцбанк» отримано інформацію, згідно якої Банк підтверджує, що ОСОБА_1 нараховано доходи за ознакою доходу « 126» у вигляді суми боргу, прощеного (анульованого) кредитором за і самостійним рішенням в сумі 455330 грн. Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» здійснено прощення боргу на загальну суму 455330 грн. за самостійним рішенням, вручивши боржнику ОСОБА_1 відповідне повідомлення про таке прощення боргу та відображено операцію в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2015 року на загальну суму за 455330 грн. В акті зазначено, що ОСОБА_1 на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, з отриманих в 2015 р. доходів не сплачено. Таким чином, згідно до п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 та п. 167.1 ст.167 ПК України, перевіркою донараховано позивачу за 2015 р. податку на доходи фізичних осіб в сумі 90457 грн. (12180,0 грн. х 15% = 1827 грн., 443150 х 20% = 88630 грн.); згідно п.п.1.2, п.п.1.6, п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України перевіркою донараховано за 2015 рік військового збору в сумі 6829,95 грн. (455330 грн. х 1,5%). На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року: - №0018751306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 113071,25 грн. (з яких за основним платежем 90457,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22614,25 грн.); - №0018741306, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 170 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб; - №0018761306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8537,44 грн. (з яких 6829,95 грн. за основним платежем та 1707,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). 29 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу №4588/10/09-19-17-07-20. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №163940297 від 17.04.2019 року щодо майна ОСОБА_1 04.10.2017 року було внесено запис про обтяження у вигляді податкової застави на підставі рішення про опис майна №4588/10/09-19-17-07-20 від 29.08.2017 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та акту опису майна №82/15 від 27.09.2017 року. Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2017 року №0018741306, №0018761306 та №0018751306, а також із застосуванням податкової застави від 04.10.2017 року на підставі рішення про опис майна від 29.08.2017 року та акту опису майна від 27.09.2017 року № 82/15, виданих Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську ГУ ДФС Івано-Франківській області, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду. Вимоги позову обґрунтовувала тим, що в період з моменту прощення боргу, тобто з 2015 року, по 19.06.2019 рік кредитором не було направлено їй рекомендованого листа з повідомленням про включення анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно, у зв`язку з чим всі обов`язки по сплаті податку мав виконати кредитор. Обов`язок по сплаті податку у ОСОБА_1 виникає тільки після виконання зазначених умов банком. Суд першої інстанції при вирішенні спору визнав необґрунтованими посилання позивача на не направлення їй банком повідомлення про анулювання боргу, зазначивши, що повідомлення боржника про прощення заборгованості може здійснюватись кредитором і шляхом вручення боржнику договору про таке прощення, що мало місце у спірних правовідносинах. Поряд з цим, судом встановлено, що договором від 30.10.2015 року про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 було змінено валюту зобов`язання з доларів США на гривню. Суд зазначив, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню у відповідності до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та їх скасування. Також, задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не є належним податковим органом, який має право нараховувати ОСОБА_1 податкові зобов`язання, оскільки місцем податкового обліку позивача є місто АДРЕСА_3 . Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Дохід з джерелом їх походження з України, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено як будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України). Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним. Відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Згідно пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. З вказаних норм слідує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015р., підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отриманні платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Як вбачається з матеріалів справи, зміна умов кредитування в частині зміни валюти кредиту за договором кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року мала місце 29 жовтня 2015 року при укладенні між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року. При цьому, при укладенні договору від 29.10.2015 року про внесення змін до договору кредиту Банком не було прощено різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначену за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Варто зазначити, що в листі від 21.06.2016 року №11.1-186/79-766 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило ГУ ДФС в Івано-Франківській області про те, що по ОСОБА_1 . Банк не здійснював прощення курсової різниці відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. А відтак, колегія суддів зазначає, що на анульовану банком суму не поширюються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. 02.11.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» здійснено прощення ОСОБА_1 боргу на загальну суму 455330 грн. за його самостійним рішенням у зв`язку з виконанням позивачем умов договору про внесення змін №3 до договору кредиту №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року. Сума основного боргу (кредиту) по кредитному договору у розмірі 455330 грн., прощена позивачу Банком, є доходом позивача (додатковим благом), який підлягає декларуванню. Про вказані обставини ПАТ «Укрсоцбанк» повідомляло ОСОБА_1 у договорі від 02.11.2015р., зокрема, у пункті 3.2 вказаного договору, зі змістом якого позивач була ознайомлена та проти умов якого не заперечувала, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 . Отже, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що контролюючим органом позивачу правомірно визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). На анульовану банком суму не поширюються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки по заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/128 від 06 березня 2007 року відсутня одночасна сукупність таких умов, за яких застосовуються вказані положення законодавства: зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018р. по справі №804/4182/17 та від 29.01.2019р. по справі №821/707/17. Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на наявність ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі №809/238/18 про залишення без розгляду позову Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, нарахованої позивачу згідно спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначена ухвала не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору. Підставою для залишення позову без розгляду у справі №809/238/18 стало невиконання податковим органом ухвали суду про витребування доказів, що не звільняє відповідача обов`язку доказування при вирішенні даного спору, предметом яких є законність прийнятих ним рішень. Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не є належним податковим органом, який має право нараховувати ОСОБА_1 податкові зобов`язання. Відповідно до п.45.1 ст.45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно п.63.2, п.63.5 ст.63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 70.7 статті 70 ПК України передбачено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Аналогічні положення передбачено пунктом 1 розділу VI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 779 від 10.12.2013р., який був чинним станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Згідно п.42.3 ст.42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. З вказаних норм слідує, що у контролюючих органах, взяття на облік фізичних осіб здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором. В матеріалах справи відсутні відомості про виконання ОСОБА_1 вимог п.70.7 ст.70 ПК України щодо повідомлення податкового органу про зміну реєстрації місця проживання. А відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не уповноважене на здійснення нарахувань позивачу податкових зобов`язань. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2017 року №0018741306, №0018761306 та №0018751306 та застосуванні податкової застави Головне управління ДФС в Івано-Франківській області діяло на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством. При вирішенні справи суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, а також не правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, в порядку ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2017 року №0018741306, №0018761306 та №0018751306 і податкової застави від 04 жовтня 2017 року. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено на підписано 21.02.2020р. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.