Постанова 4814 № 546/233/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/233/18 Номер провадження 22-ц/814/592/20Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Панченка О.О., суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2019 року, ухваленого у складі головуючого судді Лизенко І.В., повний текст судового рішення виготовлено - дата не вказана, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Решетилівський РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. від 08 листопада 2017 року про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номера від 05.04.2012 року у розмірі 98631,04 грн. та витрат пов`язаних з вчиненням цього виконавчого напису, у розмірі 1800 грн. Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Швеця Р.О. від 08 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 19236, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номера від 05.04.2012 року у загальному розмірі 98631,04 грн та витрат пов`язаних з вчиненням цього виконавчого напису, у розмірі 1800 грн- визнано таким, що не підлягає виконанню. У червні 2018 року до суду першої інстанції звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Оніпко Євген Анатолійович, з заявою про ухвалення у даній справі додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат, відповідно до підтверджуючих документів наявних в матеріалах справи. Додатковим рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Решетилівський РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 6 824,80 грн. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Із додатковим рішенням не погодилося Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесену позивачем під час розгляду справи, у порушення вимг частини другої статті 137 ЦПК України не звернув належної правової уваги на те, що витрати на професійну правничу допомогу визначаються згідно умов договору про надання правничої допомоги. В свою чергу, позивач не надав до суду укладений ним договір про надання правничої допомоги та не надав належних доказів того, що він дійсно сплатив послуги самозайнятої особи адвоката. Доводи відзиву на апеляційну скаргу Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 додано копію договору про надання правової допомоги від 07.03.2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Швеця Р.О. від 08 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 19236, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номера від 05.04.2012 року у загальному розмірі 98631,04 грн та витрат пов`язаних з вчиненням цього виконавчого напису, у розмірі 1800 грн- визнано таким, що не підлягає виконанню. У червні 2018 року до суду першої інстанції звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Оніпко Євген Анатолійовича, з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат, оскільки дане питання не було вирішено під час розгляду справи судом першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн (а.с.2). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до позовної заяви ОСОБА_1 додано: розрахунок витрат за надану йому професійну допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; акт на підтвердження наданої професійної правничої допомоги від 20 березня 2018 року; квитанцію № 19 від 20 березня 2018 року відповідно до якої адвокат Оніпко Є.А. одержав від ОСОБА_1 , гонорар 6 120 грн за надання правничої допомоги; ордер ПТ № 038114 про надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 07 березня 2018 року (а.с. 38-41). Стягуючи з відповідача сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн та витрати на правову допомогу, суд першої інстанції, виходив із того, що при зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір, який підлягає відшкодуванню у зв`язку з задоволенням позову, а також виходив з того, що позивачу була надана адвокатом професійна правнича допомога за послуги якого, відповідно до розрахунку та квитанції від 20 березня 2018 року позивачем було сплачено 6 120 грн, тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що адвокатом ОСОБА_3 А. була надана професійна правнича допомога ОСОБА_1 за послуги якого, відповідно до квитанції від 20 березня 2018 року № 19 позивачем було сплачено 6 120,00 грн, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача. Оскільки позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову, відповідно до вимог 141 ЦПК України покладається на відповідача. Доводи відповідача про те, що позивач не надав до суду договір про надання правничої допомоги та не надав належних доказів того, що він дійсно сплатив послуги адвоката, не заслуговують на увагу, оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу у даній справі підтверджено належними та достатніми доказами у розумінні вимог ст. ст. 77-81 ЦПК України. Крім того, позивачем при подачі відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції було надано копію договору про надання правової допомоги від 07 березня 2018 року. Беручи до уваги надані позивачем до місцевого суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу судом було враховано такі обставини як складність цієї справи; тривалість участі представника позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції; час, об`єктивно необхідний для підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів, поданих до суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції правильно визначив розмір витрат на оплату правничої допомоги, заявлений до стягнення, який є співмірним із складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг). Виходячи із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. З урахуванням того, що наданими до суду документами підтверджено обґрунтованість, необхідний фактичний обсяг та співмірність витрат на правничу допомогу позивачем у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Додаткове рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 20 лютого 2020 року Головуючий О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль