Постанова 4851 № 440/2969/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 р.Справа № 440/2969/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Веснянка О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2969/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якому просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідачів в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23 січня 2019 року між компанією «CANGZHOU HAOYUAN PIPE FITTINGS MFG CO., LTD» (продавець) та ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» (покупець) укладено контракт №01/23-1 від 23.01.2019 /а.с.33-39/. Відповідно до вимог п.2.1. Контракту №01/23-1 від 23.01.2019 ціни на товар встановлюються в доларах США на умовах FOB Ксинганг Китай (Інкотермс 2010) і встановлюються в Специфікаціях. Упаковка, маркування і комплектація, навантажувально-розвантажувальні роботи, складська обробка вантажу, портові і транспортні витрати включені у вартість товару. Згідно з умовами п.3.1. Контракту №01/23-1 від 23.01.2019 оплата товару здійснюється в доларах США банківським перекладом в наступному порядку: передплата 50% вартості товару; наступні 50% вартості товару коли контейнер буде доставлений в порт Ксинганг (Китай). 23.01.2019 до вказаного Контракту між сторонами було підписано Специфікацію №1, згідно якої сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару загалом на суму 23858,00 доларів США /а.с.40/. 15.04.2019 контрагентом позивача було виписано інвойс № HY20190415 на суму 23858,00 доларів США на погоджений в Специфікації №1 товар /а.с.55-56/. За придбаний товар, позивач сплатив продавцю кошти в сумі 27 004 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 04.03.2019 на суму 12 000 доларів США; №282 від 19.03.2019 на суму 10 000 доларів США; №2867 від 15.04.2019 на суму 5 004 доларів США та банківськими виписками /а.с.43-52/. 05 червня 2019 року позивач через декларанта фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 подав до Полтавської митниці ДФС митну декларацію №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019 для митного оформлення наступного товару: - вироби (відводи/фітинги) для зварювання встик трубопроводів з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм, зі згином 90 градусів, з некорозійностійкої сталі. ГОСТ 17375 /а.с. 172-173/. В розділі 43 митної декларації №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019 декларант вказав код МВВ 1 (основний метод). Одночасно з поданням митної декларації №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019, для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем надано:

1. Сертифікат якості №01/23-1 від 15.04.2019;

2. Пакувальний лист HY20190415 від 15.04.2019;

3. Інвойс (Рахунок-фактура) HY20190415 від 15.04.2019;

4. Коносамент 586322820 від 19.04.2019;

5. Автотранспортна накладна 7004 від 04.06.2019;

6. Сертифікат про проходження товару 19С11309А0863/00001 від 16.04.2019;

7. Платіжне доручення №1 від 04.03.2019 на суму 12 000 доларів США;

8. Платіжне доручення №282 від 19.03.2019 на суму 10 000 доларів США;

9. Платіжне доручення №2867 від 15.04.2019 на суму 5 004 доларів США;

10. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-10383 від 03.06.2019 на суму 49251,51 грн;

11. Документ, що підтверджує перевезення товару (лист №0306 від 03.06.2019 адресований на адресу Полтавської митниці ДФС);

12. Каталог виробника товару від 15.04.2019;

13. Прайс-лист (прейскурант) виробника товару від 15.04.2019;

14. Висновок експерта від 27.05.2019 №20-71/05-2019 про визначення рівня ринкової вартості вантажу придбаного за контрактом №01/23-1 від 23.01.2019 та згідно інвойсу HY20190415 від 15.04.2019, коносаменту 586322820 від 19.04.2019;

15. Калькуляція (розрахунок) ціни від 15.04.2019;

16. СПЕЦИФІКАЦІЮ №1 від 23.01.2019 (Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №01/23-1 від 23.01.2019);

17. Зовнішньоекономічний контракт №01/23-1 від 23.01.2019;

18. Договір про надання послуг митного брокера (Договір доручення №03/06-19 від 03.06.2019;

19. Договір транспортного експедирування №06102017 від 06.10.2017;

20. Інші некласифіковані документи (ОПИС ТОВАРУ ГОСТу 17375) від 01.01.2003;

21. Інші некласифіковані документи (лист Б/Н від 03.06.2019);

22. Копію митної декларації країни відправлення №020220190000245365 від 18.04.2019;

23. Митну декларацію №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019. Згідно платіжного доручення №2943 від 04.06.2019 позивачем сплачено на користь відповідача митний збір в сумі 185000,00 грн. У зв`язку із виявленими розбіжностями, під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 05.06.2019 уповноваженою особою декларанта повідомлено митний орган, що ознайомлений з переліком документів згідно з ст. 53 п. 3 МКУ, проведено консультації стосовно ціни товарів та обраного методу визначення митної вартості. Додаткові документи відсутні /а.с.196/. Головним державним інспектором Полтавської митниці ДФС Тютюнником Тарасом Олександровичем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806050/2019/00556. 06 червня 2019 року Полтавська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000004/2. Підставами для прийняття вищевказаного рішення було те, що: - відповідно до п.2.1 договору №01/23-1 від 23.01.2019 в ціну товару включено вартість навантажувальних робіт, складська обробка вантажу, однак відсутні документи, в яких було б виділено дану складову, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділити із заявленої ціни товару вартості навантажувальних робіт та складської обробки вантажу не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на навантажувальні роботи та складську обробку вантажу, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару; - відповідно до п.2.1 договору №01/23-1 від 23.01.2019 в ціну товару включено вартість пакування, але товар поставляється без пакування; - відповідно до п.2.1 договору №01/23-1 від 23.01.2019 в ціну товару включено вартість навантажувальних робіт, але відповідно до калькуляції без номера від 15.04.2019 дані витрати не входять до вартості товару; - надано висновок про вартісні характеристики товару №20-71/05-2019 від 27.05.2019, але він такої якості, що частину інформації неможливо прочитати; - надано банківські платіжні документи №1 від 04.03.2019 на суму 12 000 доларів США; №282 від 19.03.2019 на суму 10 000 доларів США; №2867 від 15.04.2019 на суму 5 004 доларів США, загальна вартість оплати 27 004 доларів США, але відповідно до наданого договору та специфікації до нього, вартість товару 23 858 доларів США; - надано договір про транспортне експедирування товару №06102017 від 06.10.2017, але наявні тільки документи про вартість транспортних витрат, а про вартість експедиторських витрат інформація відсутня. Після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA806000/2019/0000278/2 до митного контролю позивачем подана нова митна декларація № UA806050/2019/107604, за якою товар випущений у вільний обіг. Відповідно до платіжного доручення №2945 від 06.06.2019 позивачем сплачено на користь відповідача митний збір в сумі 208 500, 00 грн. Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також того, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання. Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями частини 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Положеннями частини 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно з частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як вбачається із матеріалів справи, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становив 0,9915 доларів США, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за митною декларацією від 21.05.2019 №UA110150/2019/223249, що визнана митним органом, становить 2,17 доларів США за кг. З матеріалів справи вбачається, що товар, задекларований за митною декларацією №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019 надійшов на адресу ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» відповідно до контракту від 23.01.2019 №01/23-1, специфікації №1, вартістю згідно з інвойсом від 15.04.2019 №HY20190415 23 858 доларів США. Згідно умов п.3.1. контракту №01/23-1 від 23.01.2019 оплата товару здійснюється в доларах США банківським перекладом в наступному порядку: передплата 50% вартості товару; наступні 50% вартості товару коли контейнер буде доставлений в порт Ксинганг (Китай). В підтвердження оплати за товар ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» до митного контролю подано банківські платіжні документи №1 від 04.03.2019 на суму 12 000 доларів США; №282 від 19.03.2019 на суму 10 000 доларів США; №2867 від 15.04.2019 на суму 5 004 доларів США, загальна вартість оплати 27 004 доларів США, водночас згідно з інвойсом фактурна вартість товару становить 23 858 доларів США. Бухгалтерські документи, які могли б підтвердити інформацію щодо ціни, яка була сплачена за товар, а не ціни вказаної в Специфікації №1 та згідної якої декларувався товар, позивачем не подавались. Водночас, ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА» стверджує, що різниця в 3 146 доларів США врахована сторонами контракту №01/23-1 від 23.01.2019 в рахунок наступної поставки за вказаним договором та згідно специфікації №2, долученої до позову. Разом з тим матеріали справи свідчать, що під час оформлення митної декларації №UA806050/2019/107558 від 05.06.2019, специфікація №2 декларантом не подавалась, платіжні документи щодо оплати за товар містять посилання лише на номер контракту №01/23-1 від 23.01.2019. Платіжні документи щодо оплати за товар не містять посилання ні на інвойс, який виписаний за твердженням позивача на різні партії товару, ні на Специфікації №1 і №2, які подавали для розмитнення окремо. Таким чином, ідентифікувати здійснені позивачем оплати за товар в сумі 27004 дол. США згідно платіжних доручень наданих разом із митною декларацією, по якій прийнято оскаржуване рішення, як платежі, які зроблені по інвойсу від 15.04.2019 та Специфікації №1 на суму 23858 дол. США, на підставі яких позивачем визначено митну вартість товару, виходячи із суми 23858 дол. США, без надання додаткових належних документів неможливо. Відповідно, митний орган під час розгляду документів, поданих позивачем для митного оформлення та прийняття рішення, не міг встановити той факт, що різниця в 3146 доларів США є передплатою за майбутню поставку за вказаним Контрактом і що вона, як зазначає позивач, має поширюватись на Специфікацію №2. Крім того, твердження про врахування переплати по Специфікації №1 в сумі 3146 доларів США сторонами контракту враховано в рахунок оплати здійсненої позивачем згідно Специфікації №2 нічим не підтверджено під час розгляду справи судом. Відповідно до умов Контракту №01/23-1 від 23.01.2019, ціни на товар встановлюються в доларах США та зазначаються в Специфікації /п.2.1./. Оплата за Товар здійснюється в наступному порядку: 50% згідно інвойсу, виставленого продавцем перед кожною окремою поставкою. Наступні 50% - коли контейнер буде доставлено в порт Ксинганг Китай /п.3.1./. Пунктом 3.3. Контракту передбачено, що умови оплати можуть бути змінені в результаті домовленості між продавцем та покупцем і укладення додаткової угоди до цього Контракту. В той же час, жодних додаткових угод до Контракту позивачем не було надано ні митному органу під час декларування товару, ні суду під час розгляду справи. Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з виявленими розбіжностями, під час консультацій декларанта відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку с бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Натомість з матеріалів справи слідує, що декларант від надання додаткових документів відмовився. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною 1 статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). 06 червня 2019 року Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товарів, оформлених за митною декларацією від 21.05.2019 №UA110150/2019/223249. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Як свідчать матеріали справи, після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA806000/2019/0000278/2 до митного контролю подана нова митна декларація № UA806050/2019/107604, за якою товар випущений у вільний обіг. Митна декларація № UA806050/2019/107604 була прийнята митницею для митного оформлення. Так, ч. 8 статті 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у декларації. З матеріалів справи слідує, що декларант в МД № UA806050/2019/107604 в графах декларації вказав: - графа 12 Митна вартість декларантом задекларована митна вартість 1512851,04 грн, визначена митницею згідно з рішенням про коригування митної вартості №UA806000/2019/0000278/2; - графа 43 метод митної вартості декларантом заявлено 6 метод визначення митної вартості (резервний), за яким визначена митна вартість в рішенні №UA806000/2019/0000278/2; - графа 44 подані документи навпроти коду документа 1501 (рішення про коригування митної вартості) вказаний номер оскаржуваного рішення №UA806000/2019/0000278/2. За змістом позовних вимог позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні. Відтак, він мав право скористатися правом випуску товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), проте, позивач фактично погодився із митною вартістю, визначеною митним органом. Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17. Частиною другою статті 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Згідно із частиною сьомою статті 307 МК України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу. З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату донарахованої різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Частинами восьмою - дев`ятою статті 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, від ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» до Полтавської митниці ДФС, звернень в порядку, встановленого частиною 7 або частиною 8 статті 55 Митного кодексу України не надходило. Відповідно до частин першої та другої статті 263 МК України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставляння цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів. Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію . Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8 , порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684 (далі Порядок №651). Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку №651 графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. Зі змісту наведених положень слідує, що у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів. Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару. Графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати. При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Графа В "Подробиці розрахунків" заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД). Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" №1011 від 20 вересня 2012 року, код виду надходжень "020" позначає надходження "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання", код виду надходжень "028" позначає надходження "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я)", код виду надходжень "070" позначає надходження "єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України" Спосіб сплати вказаних митних платежів також позначається відповідним кодом розрахунку згідно Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20 вересня 2012 року. Так, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку "01" (безготівкова форма сплати). Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 "Код МВВ" митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 "Нарахування платежів" та В "Подробиці розрахунків" митної декларації. Таким чином, позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Отже, з викладеного слідує, що ТОВ «ТД «ПРОМСАНТЕХНІКА-1» фактично погодилося із визначеною відповідачем вартістю товару, зазначених органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару №UA806000/2019/0000278/2 від 06.05.2019, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації. Заперечуючи вказані висновки суду першої інстанції, позивач в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що сам факт подання нової митної декларації не може автоматично позбавити права на оскарження рішення митного органу, якщо скаржник вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси. При цьому позивач не ставить під сумнів та не спростовує ті обставини, які встановлені судом першої інстанції та які стосуються інформації, що внесена декларантом до нової митної декларації. З приводу таких аргументів позивача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що право декларанта оскаржити рішення митного органу пов`язане з дотриманням процедури митного оформлення товарів, яка визначена Митним кодексом України. Як зазначено вище, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на алгоритм дій, який визначений Митним кодексом України та який зобов`язаний дотримуватися декларант у разі незгоди ним із визначеною митним органом митною вартістю товару. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання у спірному випадку нової митної декларації, в якій декларантом самостійно обрано метод визначення митної вартості та визначено митну вартість за цим методом, свідчить про те, що правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилась, а спірне рішення про коригування митної вартості товару вичерпало свою юридичну силу. При цьому суд апеляційної інстанції враховує і те, що вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018р. (справа №816/2396/17). Таким чином, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином здійснив оцінку наявних у справі доказів, що ґрунтувалась на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та ухвалив рішення у даній справі відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що в повному обсязі спростовує доводи позивача та підтверджує відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року по справі № 440/2969/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 21.02.2020 року