Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3339/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 р.Справа № 440/3339/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, повний текст судового рішення складено 29.11.2019) по справі № 440/3339/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 04.09.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Полтавській області (далі відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.05.2019 №75467-5413-1618 на суму 1077,27 грн; №75466-5413-1618 на суму 1077,27 грн; №75420-5413-1618 на суму 1077,27 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі №440/3339/19 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2019 №75467-5413-1618 на суму 1077,27 грн; №75466-5413-1618 на суму 1077,27 грн; №75420-5413-1618 на суму 1077,27 грн. Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 11.04.2004 є власником магазину змішаної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 область АДРЕСА_2 , загальною площею 33.1 кв.м. 30.05.2019 відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення: №75467-5413-1618, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 1077,27 грн; №75466-5413-1618, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2018 рік на суму 1077,27 грн; №75420-5413-1618, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2019 рік на суму 1077,27 грн. Суд першої інстанції під час задоволення позову, дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню з підстав відсутності зареєстрованого за позивачем права власності на земельну ділянку (об`єкту земельного податку), дані державного земельного кадастру не використовувались, доказів нарахування земельного податку на підставі саме даних державного земельного кадастру відповідачем до суду не надано. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. На підставі до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. У відповідності до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. На підставі ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На підставі до приписів ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Згідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим). Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що наведені вище норми встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за ним право власності/ користування земельною ділянкою під таким приміщенням. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №809/2498/14; від 19.06.2018 у справі №826/8009/16; від 21.11.2018 у справі №826/10289/16. За цим, колегія суддів вважає необґрунтованою позицію суду першої інстанції про відсутність доказів належності за позивачем на праві власності земельної ділянки площею 0,0107 га, що розташована з адресою: АДРЕСА_1 область, м. Лубни, вул АДРЕСА_3 провулок АДРЕСА_2 , як на підставу для відмови у задоволенні позову. За цим, колегія суддів вважає, що позивач з дня набуття права власності на магазин змішаної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 область АДРЕСА_2 , загальною площею 33.1 кв.м є платником земельного податку з фізичних осіб. Податкові зобов`язання, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані із розрахунку: за 2017 земельна ділянка площею 0,0107 га, тариф 100679,00 грн за 1 га = 1077,27 грн; за 2018 земельна ділянка площею 0,0107 га, тариф 100679,00 грн за га = 1077,27 грн; за 2019 земельна ділянка площею 0,0107 га , тариф 100679,00 грн за га = 1077,27 грн. При цьому, відповідно до розрахунку земельного податку сума земельного податку дорівнює добутку тарифу на площу земельної ділянки. Нормативно-грошова оцінка (далі - НГО) Тариф за 1 га =НГО за 1 кв.м* ставка податку*10000 (переводимо на гектари) Тариф за 1 га =1006,79 грн*1%*10000= 100679 грн. НГО 1 кв.м 1006,79 грн із розрахунку: Рішенням Лубенської міської ради 43 сесії шостого скликання від 06.06.2014 затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земель м. Лубни, Полтавської області, розробленої ТОВ «Агроземінформ»; згідно даних технічної документації з нормативно грошової оцінки земель м. Лубни станом на 01.01.2015 НГО 1 кв.м землі за адресою АДРЕСА_2 становить 662,81 грн; враховуючи коефіцієнт інфляції 2015 року (1,433), 2016 року (1,06) станом на 01.01.2017 НГО 1 кв.м землі за адресою: АДРЕСА_4 1 становить 1006,79 грн (662,81*1,433*1,06). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача за даною адресою з призначення комерційне використання у розмірі 0,010700 га визначена у додатку до рішення Лубенської міської ради 43 сесії шостого скликання від 06.06.2014 під порядковим номером 14724. За змістом рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 17.06.2016 «Про встановлення ставок земельного податку» встановлені на 2017 рік земельний податок. За змістом рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 14.06.2017 «Про встановлення ставок земельного податку» встановлені ставки земельного податку на 2018 рік. При цьому, рішенням Лубенської міської ради Полтавської області від 14.06.2017 визначено, що інші земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, ставка земельного податку встановлюється у розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земель. Колегія суддів зауважує на те, що відповідач ставку земельного податку за 2019 рік визначив на підставі рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 14.06.2017. Така позиція відповідача обумовлюється вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», та приписами ст.12 ПК України. На підставі пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. З приводу доводів позовної заяви про порушення відповідачем строків нарахування податкових зобов`язань, то колегія суддів зазначає на таке. У відповідності до п. 287.10 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. Згідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. З огляду на нарахування земельного податку за 2017-2019 роки та датування оскаржуваних повідомлень-рішень - 30.05.2019, колегія суддів вважає, що відповідач дотримався вказаних строків. За цим, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норма матеріального права: ПК України, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі № 440/3339/19 - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 20.02.2020 року