Постанова 4872 № 916/933/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/933/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Ярош А.І. суддів: Разюк Г.П., Діброви Г.І., секретар судового засідання Молодов В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАкціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (вх.№113/20) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року по розгляду скарги АТ НАК Нафтогаз України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо зупинення виконавчого провадження по справі №916/933/16 За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" про стягнення 63 058 589, 37 грн., за участю представників учасників справи: Від позивача - Єгоров В.С., довіреність № 14-183, дата видачі : 13.05.19; Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"; Від відповідача - Сурмакова О.А., довіреність № 13/20-3, дата видачі : 02.01.20; Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"; Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з`явився, В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. по справі №916/933/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 37 078 808 грн. 83 коп., 1 933 897 грн. 58 коп. - три відсотки річних, 23 522 428 грн. 39 коп. - інфляційні втрати., 204 984 грн. 16 коп. - витрати по сплаті судового збору. 19.11.2019р. до Господарського суду Одеської області від АТ НАК Нафтогаз України надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року (суддя Найфлейш В.Д.) по справі №916/933/16 у задоволенні скарги АТ НАК Нафтогаз України (вх. №2-5661/19 від 19.11.2019р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо зупинення виконавчого провадження по справі №916/933/16 - відмовлено. При винесенні ухвали суд першої інстанції врахував те, що в матеріалах справи є наказ Мінрегіону про включення боржника - АТ «Одеська ТЕЦ» до вищевказаного реєстру, а також те, що природний газ поставлявся виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а також використаний до 01.07.2016р.. Тому суд дійшов висновку, що державний виконавець цілком законно зупинив вчинення виконавчих дій по виконанню наказу №916/933/16 від 13.07.2016р. на підставі п.10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Стосовно заперечень АТ «НАК «Нафтогаз України» про те, що до заборгованості, яка підлягає реструктуризації згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не входить сума судового збору, яка включена до наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016.р по справі №916/933/16, суд зазначив наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Враховуючи, що судовий збір у розмірі 204984,16 грн. включений до стягненої суми заборгованості згідно рішення суду від 29.06.2016р. і Законом не передбачено стягнення судового збору поза межами зупиненого виконавчого провадження, вказані твердження судом відхилені. Прийняття рішення про приватизацію АТ «Одеська ТЕЦ» є також підставою зупинення виконавчого провадження та згідно системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зупинення згідно п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виконавчого провадження, отже виконавче провадження №60425177 підлягає зупиненню в повному обсязі, у зв`язку з чим підстави для задоволення скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх. №2-5661/19 від 19.11.2019р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича по справі №916/933/16 відсутні. Стосовно зазначення у постанові виконавця про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії Комунальне підприємство «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради в той час я боржник за вказаним наказом - АТ «Одеська ТЕЦ», суд першої інстанції відзначив, що це є технічною помилкою та не є підставою для скасування постанови, оскільки реквізити виконавчого документу та сума стягнення за ним співпадають з інформацією, що містить у матеріалах справи №916/933/16. 10.01.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року по справі №916/933/16, в якій апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 05.12.19 №916/933/16 в частині відмови у задоволенні скарги акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №60425177 в частині стягнення судового збору та задовольнити скаргу Компанії в цій частині. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що дана ухвала в частині відмови у задоволенні скарги Компанії про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах ВП №60425177 в частині стягнення судового збору постановлена судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 (далі - Закон « 1404) та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730 (далі - Закон №1730). Апелянт вказує, що нормами Закону № 1404, зокрема ч. 4 ст. 34 вказаного Закону, встановлено вичерпний перелік заборгованості, виконавче провадження за якою підлягає зупиненню і розширеного тлумачення такого переліку не передбачено. Частиною 4 статті 34 Закону № 1404 не передбачено зупинення виконавчих дій щодо стягнення з боржника суми судового збору. Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.16 №916/933/16 з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕІД» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України 37 078 808,83 гри., 1 933 897,58 гри. 3% річних, 23 522 428,39 грн. інфляційних втрат, 204 984,16 грн. витрат зі сплати судового збору. До цього часу залишок судового збору в розмірі 197 248,64 грн. боржником не сплачено, а виконавчі дії щодо виконання наказу від 13.07.16 постановою державного виконавця від 28.10.19 зупинені, в тому числі щодо стягнення судового збору у справі №916/933/16. У зв`язку з викладеним, на думку апелянта, висновок місцевого суду про те, що судовий збір у розмірі 204984.16 грн. включений до стягненої суми заборгованості згідно рішення суду від 29.06.16 і Законом не передбачено стягнення судового збору поза межами зупиненого виконавчого провадження, є помилковим. Оскільки, в ч. 4 ст. 34 Закону № 1404 чітко визначено, що виконавче провадження на підставі п. 10 ст.34 Закону №1404 зупиняється виключно в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), вказана стаття не передбачає зупинення виконавчого провадження з цих підстав в частині стягнення судового збору, тому державний виконавець зобов`язаний забезпечити стягнення судового збору за вищевказаним виконавчим документом. Включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єкті малої або великої приватизації, що підлягають приватизації є самостійною підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі п.12 ч.1 ст. 34 Закону №1404, та будь-яких виключень вказана стаття не передбачає, тоді як ч.4 ст. 34 Закону № 1404 чітко визначає, що виконавче провадження з підстави передбаченої п.10 ч. 1 цієї статті зупиняється у частині стягнення заборгованості, зупинення виконавчих дій в частині стягнення з боржника суми судового збору з цих підстав не передбачено. Враховуючи вищевикладене та ч.4 ст. 34 Закону №1404, апелянт вважає, що дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору є неправомірними, а ухвала суду першої інстанції від 05.12.19 №916/933/16 в частині відмови у задоволенні скарги стягувана в цій частині підлягає скасуванню. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/933/16 за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз» на ухвалу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року. 27.01.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ «Одеська ТЕЦ», в якому відповідач вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними та не підлягають задоволенню. АТ «Одеська ТЕЦ» вважає, що висновок суду першої інстанції щодо застосування п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», як підстави для зупинення виконавчого провадження, в тому числі і щодо стягнення судового збору, є цілком вірним, оскільки, дійсно, відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 135 від 11.02.2019 р. прийнято рішення про приватизацію АТ «Одеська ТЕЦ». Крім того, АТ «Одеська ТЕЦ» вважає, що у державного виконавця взагалі не було підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №916/933/16, оскільки вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу №916/933/16 є конкурсними кредиторськими вимогами. Враховуючи вищевикладене, позивач просить апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 05.12.2019 №916/933/16 - без змін. 07.02.2020 до суду надійшла Відповідь на відзив на апеляційну скаргу від АТ «НАК «Нафтогаз України», в якій позивач зазначає, що в заперечення доводів апеляційної скарги боржник не наводить жодних доводів чи аргументів. Останній тільки зазначає про те, що «висновок суду першої інстанції щодо застосування п.12 ч.І ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», як підстави для зупинення виконавчого провадження, в тому числі і щодо стягнення судового збору, є цілком вірним, оскільки дійсно відповідно до Наказу Фонду державного майна України №135 від 11.02.2019 прийнято рішення про приватизацію АТ «Одеська ТЕЦ». З такими доводами боржника Компанія не погоджується, оскільки включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єкті малої або великої приватизації, що підлягають приватизації є самостійною підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі п.12 ч.1 ст. 34 Закону №1404, та будь-яких виключень вказана стаття не передбачає, тоді як ч.4 ст. 34 Закону №1404 чітко визначає, що виконавче провадження з підстави передбаченої п.10 ч. 1 цієї статті зупиняється у частині стягнення заборгованості, зупинення виконавчих дій в частині стягнення з боржника суми судового збору з цих підстав не передбачено. Крім того, Боржник у відзиві зазначає про те, що на його думку, у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного наказу та наводить свої доводи, однак, це не може судом апеляційної інстанції братись до уваги та оцінюватись, оскільки дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, а також сама постанова про відкриття виконавчого провадження, не є предметом оскарження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року продовжено строк апеляційного розгляду справи №916/933/16 на розумний строк. Відкладено розгляд справи №916/933/16 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» (вх.№113/20) на 18 лютого 2020 року о 14-45 год. В судове засідання 18.02.2020 року не з`явився представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також те, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, ДВС не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків. Позивач, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ про стягнення 63058589,37 грн., з яких 37078808,83 грн. основного боргу, 1933897,58 грн. 3% річних, 24045882,96 грн. інфляційних втрат за договором № 1755/14-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2014р. за поставку газу протягом січня - грудня 2014р., посилаючись на норми ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. по справі №916/933/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 37 078 808 грн. 83 коп., 1 933 897 грн. 58 коп. - три відсотки річних, 23 522 428 грн. 39 коп. - інфляційні втрати., 204 984 грн. 16 коп. - витрати по сплаті судового збору. Ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 р., порушено провадження у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ». Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. у справі № 17-2- 1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, АТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру строком дванадцять місяців, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, призначено ліквідатором ПАТ «Одеська ТЕЦ» арбітражного керуючого Лахненко Євгенія Миколайовича, заборонено ліквідатору та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів боржника до затвердженого переліку ліквідаційної маси органом уповноваженого управляти державним майном, господарську діяльність завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості п продажу за виключенням укладання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо. 13.02.2017 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» на загальну суму 934 676 735,35 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 р. у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було визнано на загальну суму 934 679 935,35 грн. Відповідно до п.5 ст.12 Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна», справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ 'Одеська ТЕЦ' закрито, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру ліквідації ПАТ 'Одеська ТЕЦ' та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича - припинено. 28.10.2019р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем винесено постанову ВП №60425177 про відкриття виконавчого провадження згідно наказу №916/933/16 від 13.07.2016р. В той же день, 28.10.2019р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем винесено постанову ВП №60425177 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». 19.11.2019р. до Господарського суду Одеської області від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича. У своїй скарзі АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що заборгованість була за використаний газ виключно для власних потреб, що унеможливлює зупинення виконавчого провадження та не підпадає під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Також, скаржником вказано, що у постанові замість інформації про боржника АТ «Одеська ТЕЦ» виконавцем вказано про те, що КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Оскаржувана постанова державного виконавця мотивована тим, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12.07.2017 КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Таким чином, постановою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №916/933/16 від 13.07.2016 до моменту виключення боржника з реєстру. Судова колегія зазначає, що державним виконавцем помилково зазначено про включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради», оскільки боржником за відповідним наказом є АТ «Одеська ТЕЦ». Проте, зазначена помилка є технічною опискою, не є підставою для скасування постанови та підлягає виправленню державним виконавцем. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження; виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону ). Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження. При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника. Відповідно до п. 1.2. договору №1755/14-БО-23 від 30.01.2014р. встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р. ПАТ «Одеська ТЕЦ» прийнято імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що газ АТ «Одеська ТЕЦ» використовується не для власних потреб, а для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 р. N 197 (в редакції від 28.11.2018р.) Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Відповідно до наказу Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №107 від 10.05.2019р. АТ «Одеська ТЕЦ» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України 'Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії', з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія 'Нафтогаз України', її дочірня компанія 'Газ України', Публічне акціонерне товариство 'Укртрансгаз', постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи є наказ Мінрегіону про включення боржника - АТ «Одеська ТЕЦ» до вищевказаного реєстру, а також те, що природний газ поставлявся виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а також використаний до 01.07.2016р., державний виконавець цілком законно зупинив вчинення виконавчих дій по виконанню наказу №916/933/16 від 13.07.2016р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо доводів АТ «Одеська ТЕЦ» про те, що виконавче провадження все одно повинно було зупинено на підставі п.12 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки Наказом ФДМУ від 22.02.2019 №135 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій АТ «Одеська ТЕЦ» на аукціоні, судова колегія відхиляє оскільки оскаржувану постанову прийнято на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону, отже суд перевіряє законність дій державного виконавця в межах тих норм, якими він керувався. Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №60425177 щодо зупинення виконавчий дій з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/933/16 від 13.07.2016 в частині стягнення судового збору в сумі 204 984,16 грн та погоджується з доводами скаржника в цій частині. Відповідно до статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. За змістом статті 1 цього Закону до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, відноситься: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року. Відповідно до ч.4 ст.34 Закону, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Отже, судова колегія зазначає, що судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону та, відповідно стягнення суми судового збору не підпадає під дію норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/933/16 від 13.07.2016 в частині стягнення судового збору в сумі 204 984,16 грн, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи в суді, не відповідає також і вимогам пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Судова колегія зазначає, що включення боржника (у даному випадку АТ «Одеська ТЕЦ») до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не є підставою зупинення виконавчого провадження в частині стягнення з боржника судових витрат. У результаті зупинення вчинення виконавчих дій у частині стягнення суми судового збору порушуються права стягувача на отримання належних йому за рішенням суду коштів (судовий збір). Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині правомірності зупинення вчинення виконавчий дій щодо стягнення судових витрат визнаються судовою колегією неправомірними. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2019 року по справі №908/3199/15. За результатами розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. Вимог про скасування або визнання недійсною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 28.10.2019р. ВП №60425177 про зупинення вчинення виконавчих дій скаржником не заявлялось. З огляду на викладене, скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича підлягає задоволенню частково, в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо зупинення вчинення виконавчих дій 28.10.2019р. в межах виконавчого провадження ВП №60425177 щодо стягнення судового збору в сумі 204984,16 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року по справі №916/933/16 слід залишити без змін. Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині зобов`язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович усунути порушення - скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, оскільки в порядку ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу має право скасувати постанову державного виконавця, якщо вона суперечить вимогам Закону за умови, якщо скаргу на зазначену постанову подано безпосередньо до начальника вказаного відділу. Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 270, ч.2 ст. 275, 277, 282-284, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року по справі №916/933/16 скасувати в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо зупинення вчинення виконавчих дій 28.10.2019р. в межах виконавчого провадження ВП №60425177 щодо стягнення судового збору в сумі 204984,16 грн. У скасованій частині ухвалити нове рішення. Задовольнити скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича частково. Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо зупинення вчинення виконавчих дій 28.10.2019р. в межах виконавчого провадження ВП №60425177 в частині стягнення судового збору в сумі 204984,16 (двісті чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 16 коп.) грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 05 грудня 2019 року по справі №916/933/16 залишити без змін. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області відати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до вимог ст. 284 ГПК України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.02.2020 року. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Г.П. Разюк