Постанова КЦС ВС № 2018/6-343/11

Постанова Іменем України 07 лютого 2020 року м. Київ справа № 2018/6-343/11 провадження № 61-45682св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , представник боржника - адвокат Кулабухов Олексій Володимирович, суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», представник заінтересованої особи - Черкасов Ігор Русланович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кулабуховим Олексієм Володимировичем, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова у складі судді Золотарьової Л. І. від 10 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І. від 18 вересня 2018 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В., заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»). Скарга мотивована тим, що на підставі рішення третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26 вересня 2011 року, Київським районним судом м. Харкова 30 січня 2013 року видано виконавчий лист № 2018/6-317/11 про стягнення солідарно з боржників, в тому числі, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2008 року. 23 березня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) виконавчий лист № 2018/6-317/11 повернуто стягувачу. 18 грудня 2017 року банк повторно пред'явив виконавчий лист до виконання і постановою приватного виконавця відкрито виконавчого провадження. Заявник вважає, що станом на 18 грудня 2017 року строк пред`явлення виконавчого листа закінчився. Крім того, представник ПАТ «Мегабанк» за довіреністю Черкасов І. P., яким була подана заява приватному виконавцю про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, не мав права вести справи, які знаходяться у провадженні приватного виконавця (у довіреності вказане право ОСОБА_3 вести справи лише в державних виконавчих службах, а не в приватних). Таким чином, приватний виконавець Близнюков Ю. В. не повинен був приймати до свого провадження виконавчий лист № 2018/6-31/11, оскільки лист подано не уповноваженою особою. Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2017 року № 55409880 на підставі виконавчого листа № 2018/6-317/11, виданого Київським районним судом м. Харкова 30 січня 2013 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю. В. постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2017 року № 55409880 на підставі виконавчого листа № 2018/6-317/11 є правомірною, оскільки з дня повернення виконавчого листа - 23 березня 2016 року відраховується строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, визначений у Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який становить 3 роки та закінчується 23 березня 2019 року. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Кулабухова О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність скарги ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», строк пред`явлення виконавчого листа № 2018/6-317/11 до виконання становить 3 роки. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нову постанову про задоволення скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що закріплена пунктом 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII норма з урахуванням конституційного принципу неможливості зворотньої дії нормативно-правових актів, може бути застосована виключно щодо виконавчих документів, виданих після прийняття Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року і до набрання ним чинності. Тобто щодо виконавчих листів, що видані у період з 02 червня 2016 року (дата прийняття) по 05 жовтня 2016 року (дата набрання чинності). Ця правова норма не може бути застосована до правовідносин з видачі виконавчого листа, які виникли до 02 червня 2016 року. Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу ПАТ «Мегабанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що положення пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими не сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом, а тому строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2018/6-317/11, виданого Київським районним судом м. Харкова 30 січня 2013 року, становить 3 роки та збігає 23 березня 2019 року. Тому станом на дату повторного пред'явлення його до примусового виконання - 18 грудня 2017 року строк, встановлений Законом № 1404-VIII, не сплив. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2018/6-343/11 з Київського районного суду м. Харкова. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 30 січня 2013 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 2018/6-317/11 на виконання рішення третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26 вересня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 65/2008-MK-USD від 23 березня 2008 року в сумі 24 894,66 дол. США та 6227,97 грн. 26 листопада 2013 року виконавчий лист № 2018/6-317/11 було пред`явлено до примусового виконання в Дзержинський ВДВС Харківського міського управління юстиції. 23 березня 2016 року постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ повернуто виконавчий документ стягувачу, зазначено про повторне пред`явлення виконавчого документу в строк до 23 березня 2017 року. 18 грудня 2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа № 2018/6-317/11. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. від 19 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа № 2018/6-317/11. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18). Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2018/6-317/11 не сплинув та виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 23 березня 2019 року. 18 грудня 2017 року ПАТ «Мегабанк» було пред`явлено виконавчий документ до виконання шляхом подання відповідної заяви до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. про примусове виконання виконавчого листа № 2018/6-317/11. За схожих обставин у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). За таких обставин, судом зроблено обґрунтований висновок, що у зв`язку із поверненням ПАТ «Мегабанк» виконавчого листа 26 березня 2016 року, відбулось переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому звернувшись повторно із заявою про його примусове виконання 18 грудня 2017 року стягувачем не було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа № 2018/6-317/11 до виконання. Відтак винесена приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю. В. постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2017 року № 55409880 на підставі виконавчого листа № 2018/6-317/11 є правомірною. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кулабуховим Олексієм Володимировичем, залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун