Постанова 4824 № 372/1057/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Київ Справа № 22-2495 Головуючий у1-й інстанції - Потабенко Л. В. Унікальний № 372/1057/19 Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Пікуль А. А. суддів Гаращенка Д. Р. Невідомої Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - у с т а н о в и л а: У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив в суд позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 липня 2016 року у розмірі 94 158 грн 35 коп. (а.с. 2-5). Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 26 липня 2016 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 27 січня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 94 158 грн 35 кп., з яких: 15 273 грн 40 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 213 грн 81 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, та нарахованої за прострочення зобов`язання пені - 62 711 грн 22 коп., а також 500 грн - штрафу (фіксована частина), 4 459 грн 92 коп. - штрафу (процентна складова). Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 липня 2016 року у розмірі 15 273 грн 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 311 грн 60 коп. В іншій частині вимог позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, пені та штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі (а.с.79-83). Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у визначений судом строк не подав, про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням вимог ст. 131 ЦПК України, повідомлений належним чином, оскільки направлена йому поштова кореспонденція від суду (копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія апеляційної скарги) повернулась без вручення з відміткою "адресат не проживає" (а.с.98). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав. При розгляді справи районним судом були встановлені наступні обставини. 26 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «Приватбанк», із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою він висловив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку з кредитним лімітом та надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту на його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідно до зазначених у позовній заяві розрахунків, банком станом на 27 січня 2019 року нараховано загальну заборгованість за кредитом у розмірі 94 158 грн 35 коп., з яких: 15 273 грн 40 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11 213 грн 81 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами; нараховані за прострочення зобов`язання 62 711 грн 22 коп. - пені, а також 500 грн - штрафу (фіксована частина), 44 59 грн 92 коп. - штрафу (процентна складова). До позову додано роздруківку витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Вказаний витяг не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме з видів карткового рахунку був обраний відповідачем, та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами банку по обраному виду карткового рахунку. Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк» районний суд виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили письмово відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та розмір відсотків. При ухваленні рішення районний суд керувався висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги позивача апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову відповідають обставинам справи. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для часткового задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.69-71). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даній справі, звертаючись до суду з позовом, представник АТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що відповідно до укладеного з відповідачем договору б/н від 26 липня 2016 рокуОСОБА_1 отримав кредит 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок. На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 , копію його паспорту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та розрахунок заборгованості. Однак надані АТ КБ «Приватбанк» суду документи, хоча і підтверджують факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та часткове виконання своїх зобов`язань відповідачем, однак у повній мірі не підтверджують погодження сторонами конкретних умов кредитування. Як убачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису ОСОБА_1 Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У даній справі районний суд правильно керувався вказаними вище висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 15 273 грн 40 коп. Тому доводи скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що сторони у потрібній формі досягли згоди щодо змісту договору про надання банківських послуг, який включає заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, в тому числі, досягли згоди щодо розміру процентів, відхиляються апеляційним судом як необгрунтовані. Аргументи скарги стосовно того, що районний суд відмовив у задоволенні вимог Банку не маючи обґрунтованих заперечень відповідача, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Ці доводи позивача зводяться до того, що відсутність заперечення позовних вимог з боку відповідача означає його згоду із цими вимогами в контексті статті 12 ЦПК України. Водночас з матеріалів справи убачається, що відповідач не подавав відзиву із запереченням позовних вимог або зі згодою із такими вимогами в порядку, передбаченому статтями 178, 180 ЦПК України, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідач, не виклавши заперечень проти позовних вимог, тим самим погодився з позовом. Відповідач також не вчинив визнання стверджуваних позивачем обставин, що могло б слугувати підставою для звільнення позивача від обов`язку їх доказування відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України. Водночас факт не заперечення учасником справи обставини у цивільному судочинстві не є тотожним факту визнання цієї обставини. Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Отже відсутність у матеріалах справи заперечень відповідача проти заявлених до нього вимог не може свідчити: по-перше, про беззаперечне визнання останнім таких вимог; по-друге, про доведеність таких вимог. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки у розпорядженні суду немає доказів, що саме зазначені Умови та Правила були частиною договору при його підписанні. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з цими Умовами ознайомився, погодився і мав на увазі відповідач, підписуючи заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Доводи скарги щодо того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання, який регулюється ст. 634 ЦК України і згідно якого сторона може лише приєднатися до такого договору і не може запропонувати свої умови договору, а тому відсутність підпису позичальника в умовах не свідчить про не укладення договору, та доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні справи районним судом помилково не застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у справах: 428/2873/17; 923/760/18, також не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки вони стосуються правовідносин щодо визнання кредитного договору неукладеним та/або нікчемним. У даній справі предметом розгляду є виконання кредитного договору, укладеного у письмовій формі шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8). Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А. А. Пікуль Судді Д. Р. Гаращенко Т. О. Невідома