Постанова 4823 № 751/8953/18
від 13.02.2020 ·ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/8953/18 Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/63/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів - Вінгаль В.М.., Кузюри Л.В., із секретарем судового засідання-Шапко В.М. Позивач - ОСОБА_1 Відповідачі - Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, прокуратура Чернігівської області розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди, місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення - 03 квітня 2019 року В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління державної казначейської служби України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області та просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь 1000000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок протиправних дій прокуратури (а.с.1-10, 66). Вказує, що 12.08.2016 року звернувся до прокуратури Чернігівської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 15.08.2016 року отримав відповідь прокуратури про відмову внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 367 КК України. Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року зобов`язано прокуратуру Чернігівської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 12.08.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення. ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями прокуратури Чернігівської області йому завдано моральної шкоди, яку він визначив у розмірі 1000000 грн. та просив відшкодувати за рахунок держави на підставі . Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.90-96). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі: стягнути солідарно з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Прокуратури Чернігівської області на його користь моральну шкоду в сумі 1000000 грн. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги обставини, які згідно до ст. 82 ЦПК України не потребували доказування, оскільки були вже доведені судом у кримінальній справі № 751/8128/16-к. Суд не звернув уваги, що неправомірною бездіяльністю прокуратури йому завдано душевних страждань внаслідок безрезультатних звернень до прокуратури та необхідності звернення за відстоюванням своїх прав до суду. ОСОБА_1 вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ч.2 ст. 1167 ЦК України, оскільки поніс втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідача. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не урахував його стан хворої людини та матеріальний стан безробітного з великою кількістю боргів (а.с.107-113). У відзиві на апеляційну скаргу Голове управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня, яке відсутнє. Вказує, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.09.2016 року не визнано протиправними дії чи бездіяльність прокуратури Чернігівської області, а зобов`язано прокуратуру внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наголошує, що позивачем не доведено наявності фізичних та моральних страждань і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та тяжкими фізичними та моральними стражданнями позивача. Позивачем не підтверджено належними доказами наявність моральної шкоди і не обґрунтовано розмір її грошового відшкодування, не надано доказів, які б свідчили про важкий душевний стан та про реальні зміни в житті позивача. (а.с.125-126). У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Чернігівської області просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається, що відносно ОСОБА_1 жодні дії, передбачені ч.ч. 1-5 ст. 1176 ЦК України не вчинялось Позивач не належить до осіб, які мають право на відшкодування шкоди згідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивачем на надано належних доказів незаконності рішень, дій чи бездіяльності прокуратури Чернігівської області, які б заподіяли позивачу моральну шкоди внаслідок фізичних та душевних страждань, погіршення стану здоров`я тощо. Само по собі задоволення ухвалою суду скарги позивача та покладення на прокуратуру Чернігівської області обов`язку внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача, не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання ОСОБА_1 моральної шкоди (а.с.128-131). В судові засідання апеляційного суду 20 січня 2020 року та 30 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явився. Судові повістки, які направлялися судом за всіма наявними в матеріалах справи адресами позивача, повернулися на адресу суду не врученими з відмітками поштового відділення: "За закінченням встановленого строку зберігання" та "Адресат відсутній". ОСОБА_1 як позивач та особа, яка подала апеляційну скаргу, не повідомив суду адреси, за якою він перебуває або отримує поштову кореспонденцію, не повідомив про засоби мобільного зв`язку або електронної пошти, за допомогою яких його можливо повідомити про час і місце судового розгляду справи. Упевнившись у тому, що ОСОБА_1 не має наміру отримувати судові повістки з повідомленням про дату, час та місце судового засідання, що спричиняє безпідставне затягування розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про недобросовісне користування позивачем процесуальними правами, у зв`язку з чим про дату, час і місце розгляду справи (13 лютого 2020 року о 15 годині) повідомив позивача, розмістивши 30 січня 2020 року оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 152). Здійснивши виклик ОСОБА_1 в судове засідання за правилами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд згідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України, розглянув справу без його участі після надходження відомостей про його виклик в порядку, визначеному цим Кодексом. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне. 12 серпня 2016 року, з подальшим уточненням 15 серпня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Чернігівської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України (а.с.11, 12-13). 15 серпня 2016 року на адресу ОСОБА_1 прокуратурою Чернігівської області направлено лист про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Роз`яснено можливість оскарження до суду рішення слідчого про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розсілдувань (а.с.15). 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури Чернігівської області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення начальником Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Р.В. Ільченко кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 367 КК України (а.с.16-19). Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року скарга ОСОБА_1 задоволена: зобов`язано прокуратуру Чернігівської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальні правопорушення за заявою від 12.08.2016 року. Судом встановлено, що прокуратура Чернігівської області діяла не відповідно до вимог КПК України та ст. 19 Конституції України (а.с.20). Зазначені обставини сторонами не заперечувались та не спростовані. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , пославшись на наявність систематичних багатолітніх порушень прокуратурою його права на внесення в ЄРДР відомостей за його заявами про злочин, просив відшкодувати йому 1000000 грн. моральної шкоди за рахунок держави на підставі ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено підстав відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для відшкодування йому моральної шкоди. З рішенням суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 1173 ЦК України регулює питання відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Діяльність органів прокуратури України врегульована розділом VIII (Правосуддя) Конституції України та Законом України "Про прокуратуру", статтею 2 якого на прокуратуру покладено виконання таких функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Отже, прокуратура до гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), передбачених статтею 6 Конституції України, не належить. На правовідносини, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури поширюється спеціальні положення статті 1176 ЦК України, якою передбачено право відшкодування особі шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного затримання, незаконного застосування запобіжного заходу, а також незаконного накладення адміністративного заходу у вигляді арешту чи виправних робіт. Зазначена норма закону є імперативною і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає. Обставини, передбачені ст.1176 ЦК України, у цій конкретній справі відсутні. ОСОБА_1 скористався наданими йому законом процесуальними правами у рамках кримінальних проваджень, та оскаржив дії прокуратури Чернігівської області про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його завою від 12.08.2016 року про вчинене кримінальне правовопрушення. Із змісту дослідженої апеляційним судом ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року убачається, що цим судовим рішенням зобов`язано прокуратуру Чернігівської області внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказана ухвала суду першої інстанції не містить передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав, які б надавали позивачеві право на відшкодування моральної шкоди та не є безумовною підставою для висновку про завдання позивачу моральної шкоди. Апеляційний суд також враховує, що позивачем пред`явлено позов до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, який не є належним органом, наділеним правом безспірного списання коштів державного бюджету. Зокрема, пунктами 2, 47-49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначено процедуру безспірного списання коштів Державного бюджету України для забезпечення виконання судових рішень. Правом безспірного списання коштів державного бюджету наділена виключно Державна казначейська служби України, а не її територіальні органи. Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області не є належним відповідачем у спорі про відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету України. За результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, детектива та прокурора слідчим суддею постановляється ухвала, яка за правилом ч.6 ст. 82 ЦПК України, не є тим процесуальним документом, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, оскільки таким документом за вказаною нормою закону у кримінальному провадженні є вирок або ухвала про закриття провадження. Зважаючи на те, що положеннями закону не передбачено відшкодування моральної шкоди за результатами розгляду слідчим суддею скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, детектива та прокурора, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено вимоги ст. 56 Конституції України не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, враховуючи відсутність підстав для стягнення морального відшкодування з підстав, наведених позивачем. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами. Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: