Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/980/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3365/20 Справа № 171/980/19 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 171/980/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Чумак Т.А. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 21 600,00 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80% на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у Заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 30 квітня 2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 160 431,80 грн., а саме: 5 199,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 150 413,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 819,17 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Посилаючись на те, що кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором б/н від 03 вересня 2007 року, станом на 30.04.2019 року, у розмірі 125 827,63 грн., а саме: 5 199,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 120 628,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.09.2007 року по 31.12.2018 року, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши наслідки пропуску позивачем позовної давності. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 рокув задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи докази, розглянув справу поверхнево. Позивач зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано належні та допустимі докази по справі, в тому числі розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідача, з яких вбачається користування відповідачем кредитним лімітом, що свідчить про згоду відповідача з умовами кредиту. В установленому законом порядку кредитний договір не визнаний недійсним, позивачем доведений факт укладання з відповідачем кредитного договору. Позивач зазначає, що позичальник, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Позивач наголошує на тому, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводів банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі. Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідач активно користувався грошовими коштами та частково погашав заборгованість, що свідчить про визнання ним умов кредитного договору. При цьому, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року по справі №153/1334/16-ц дійшов висновку про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Позивач наголошує на тому, що суд невірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, згідно якої Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, як такі, що не підписані та не визнаються відповідачем. Тоді як, у даному випадку, відповідач ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування та Анкету-заяву, в яких чітко визначено строки кредиту, розмір відсоткової ставки та неустойки, а також порядок та строки їх нарахування. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03.09.2007 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано належних та допустимих доказів надання позичальнику кредитних коштів та погодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. При цьому, суд дійшов висновку, що факт надання кредитних коштів повинен бути підтверджено виключно належним чином оформленим розрахунковим документом, а Умови та Правила надання банківських послуг, які визначають порядок, розміри та строки погашення заборгованості за кредитом та нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами, не можна вважати складовою Кредитного договору б/н від 03.09.2007 року, оскільки позивачем не надано доказів, що Умови та Правила надання банківських послуг, які додані до позовної заяви, розумів позичальник ОСОБА_1 при укладенні Договору та погодився з ними. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого останній отримав строковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 250,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік із розрахунку 360 днів у році, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з визначенням щомісячного платежу в розмірі 7% від суми заборгованості. Кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 9). Крім того, позичальником ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої останній своїм підписом засвідчив, що отримав кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 1,9 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше, штрафів у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів (а.с. 10). ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого, станом на 30 квітня 2019 року, утворилась заборгованість, яка згідно розрахунків позивача становить 160 431,80 грн. та складається з наступного: 5 199,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 150 413,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 819,17 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Предметом даного спору є стягнення з позичальника ОСОБА_1 на користь кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за Кредитним договором б/н від 03 вересня 2007 року, станом на 30.04.2019 року, у розмірі 125 827,63 грн., яка складається з наступного: 5 199,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 120 628,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.09.2007 року по 31.12.2018 року. Згідно наданих позивачем доказів, ОСОБА_1 отримав банківські картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , зі строком діє останньої з них до останнього дня лютого 2018 року (а.с. 54, 55). В матеріалах справи міститься виписка за період з вересня 2007 року по лютий 2018 року за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачаються операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку (а.с. 48-53). За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором б/н від 03.09.2007 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 5 199,34 грн., виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, а тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за Кредитним договором б/н від 03 вересня 2007 року у розмірі 5 199,34 грн. Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитним коштами за період з 03.09.2007 року по 31.12.2018 року, колегія суддів дійшла наступного. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі. У заяві позичальника від 03 вересня 2007 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав строковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 250,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік із розрахунку 360 днів у році, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з визначенням щомісячного платежу в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 9 зворот), тобто сторонами погоджено розмір відсоткової ставки за користування кредитнм коштами, а висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є помилковим та не ґрунтується на матеріалах справи. Крім того, позичальником ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої остання своїм підписом засвідчила, що отримала кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 1,9 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше, штрафів у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів (а.с. 10). Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якій визначено умови надання кредиту та нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами, та фінансові умови надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів і неустойки за порушення виконання зобов`язань. Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки, тобто після останнього дня лютого 2018 року, то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, та інших платежів, починаючи з 01 березня 2018 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками за період з 03 вересня 2007 року по 28 лютого 2018 року включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється. Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, за період з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2012 року, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 22,8% на рік, за розрахунками позивача у підсумку складає 39,74 грн. (а.с. 5-8 Графа «загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком)»), та колегія суддів не вбачає підстав для зміни розміру нарахованих відсотків за цей період, оскільки правильність проведених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» нарахувань судом перевірено та такий розрахунок відповідає умовам Кредитного договору б/н від 03 вересня 2007 року. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 22,8% на рік, що становить 1,9 % на місяць, становить 1 625,77 грн., відповідно до наступного розрахунку, проведеного колегією суддів: січень 2013 року 1,9% в місяць становить 19,06 грн. (1 003,57 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); лютий 2013 року 1,9% в місяць становить 14,78 грн. (778,09 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); березень 2013 року 1,9% в місяць становить 14,11 грн. (742,64 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); квітень 2013 року 1,9% в місяць становить 14,11 грн. (742,64 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); травень 2013 року 1,9% в місяць становить 12,54 грн. (660,63 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); червень 2013 року 1,9% в місяць становить 12,54 грн. (660,63 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); за період з липня 2013 по грудень 2013 року заборгованість за кредитом на яку нараховуються відсотки, відсутня: січень 2014 року 1,9% в місяць становить 27,44 грн. (1444,46 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); лютий 2014 року 1,9% в місяць становить 32,48 грн. (1 709,95 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); березень 2014 року 1,9% в місяць становить 36,36 грн. (1 914,06 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); квітень 2014 року 1,9% в місяць становить 83,24 грн. (4 381,09 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); травень 2014 року 1,9% в місяць становить 62,88 грн. (3 309,91 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); червень 2014 року 1,9% в місяць становить 70,86 грн. (3 729,91 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); липень 2014 року 1,9% в місяць становить 94,62 грн. (4 980,21 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); серпень 2014 року 1,9% в місяць становить 117,02 грн. (6 158,80 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); вересень 2014 року 1,9% в місяць становить 116,54 грн. (6 134,13 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); жовтень 2014 року 1,9% в місяць становить 118,94 грн. (6 259,87 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); листопад 2014 року 1,9% в місяць становить 113,35 грн. (5 965,86 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); грудеь 2014 року 1,9% в місяць становить 113,54 грн. (5 975,86 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); січень 2015 року 1,9% в місяць становить 110,42 грн. (5 811,81 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); лютий 2015 року 1,9% в місяць становить 106,87 грн. (5 625,02 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); березень 2015 року 1,9% в місяць становить 98,41 грн. (5 179,34 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); квітень 2015 року 1,9% в місяць становить 98,41 грн. (5 179,34 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); за період з травня 2015 року по лютий 2018 року заборгованість за кредитом залишалася незмінною, у розмірі 5 199,34 грн., а тому заборгованість за відсотками за користування крдиетом за цей період становить 2 173,16 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1,9% в місяць становить 98,78 грн. (5 199,34 грн. заборгованості за тілом кредиту /100 *1,9); 98,78 грн. х 22 місяці = 2 173,16 грн.; всього нараховано відсотків на суму 3 661,67 грн.; за відомостями наданими суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2018 року позичальником ОСОБА_1 сплачено грошові кошти на загальну суму 2 035,90 грн., які банком спрямовувалися на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами (а.с. 5-8 Графа розрахунку заборгованості за кредитом «Погашені проценти»), а тому ця сума підлягає виключенню із розміру відсотків, які нараховано судом і до стягнення підлягає заборгованість у наступному розмірі: 3 661,67 грн. (нараховані відсотки) - 2 035,90 грн. (сплачені відсотки) = 1 625,77 грн. (заборгованість за відсотками).. Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, за період з 03 вересня 2007 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 22,8% на рік, становить 1 665,51 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставиться питання про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період, починаючи з березня 2018 року, тобто після закінчення дії Кредитного договору б/н від 03.09.2007 року. При цьому, у Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки після закінчення терміну кредитування, який сторонами погоджено тривалістю у два роки, та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.09.2007 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 03.09.2007 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 04.06.2019 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві позичальника домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту після закінчення строку дії договору, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.09.2007 року, шляхом підписання Заяви позичальника, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом за період після 01 березня 2018 року. Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. В суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 , заявлено клопотання про застовування позовної далвнсоті, яке задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов`язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов`язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки. Судом встановлено, що відповідачу надавалися кредитні картки «Універсальна» за № НОМЕР_1 , НОМЕР_4 НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , зі строком діє останньої з них до останнього дня лютого 2018 року (а.с. 54, 55). Оскільки строк дії картки закінчився в лютому 2018 року, а з позовом до суду банк звернувся у червні 2019 року, колегія суддів вважає, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущено та підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав відсутні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 264,14 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (1 921,00 грн. (а.с. 1) + 2 881,50 грн. (а.с. 81) = 2 802,50 грн.; 4 802,50 грн. х 5,5% = 264,14 грн.). Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Кредитним договором б/н від 03 вересня 2007 року, станом на 30 квітня 2019 року, у загальному розмірі 6 864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 865 (вісімдесят п`ять) копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 199 гривень 34 копійки та заборгованості за відсотками за користування кредитом, за період з 03 вересня 2007 року по 28 лютого 2018 року, у розмірі 1 665 гривень 51 копійка. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати по справі у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: