Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/2424/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/2424/19 Номер провадження 33/814/222/20Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г. Категорія: ст.124 КпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г., з секретарем Гнітько А.М., з участю порушника ОСОБА_1 , його захисника Павелка Р.С., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Павелка Р.С. в інтересах порушника ОСОБА_1 на постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хвощівка Хорольського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, працюючий робітником в Хорольській центральній районній лікарні, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420, 40 грн. Провадження у справі щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого охоронником в ТОВ «АТБ-маркет», закрите на підставі п.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 цього Кодексу. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 26 жовтня 2019 року близько 19 години, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Куторжиха - Петракіївка (2 км), в порушення п.16.12 Правил дорожнього руху при під`їзді до перехрестя рівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався праворуч, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім того, відповідно до протоколу серії ОБ № 086527 від 08 листопада 2019 року, водій ОСОБА_2 26 жовтня 2019 року близько 19 години, керуючи автомобілем «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, на перехресті автодороги Куторжиха - Петракіївка (2 км), в порушення п.16.11 Правил дорожнього руху, не дав дорогу транспортному засобу ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_2 , суддя місцевого суду вказав, що ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці не порушив п.16.11 Правил дорожнього руху, оскільки ДТП сталася на перехресті рівнозначних доріг. В апеляційній скарзі захисник Павелко Р.С. просить постанову судді скасувати та постановити нову, якою закрити щодо ОСОБА_1 провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас прохає визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. При цьому зазначає, що водій ОСОБА_1 рухався автомобільною дорогою загального користування місцевого значення Крутожиха - Хвощівка , яка є головною, і про це йому було відомо. Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про розміщення дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" з вулиці Вишнева с. Петракіївка Хорольського району, тому мав перевагу в русі. Про те, що цей знак знищений, він не знав, а тому керувався п.1.4 Правил дорожнього руху, розраховуючи, що й інші учасники виконують ці Правила. Також захисник стверджує про порушення ОСОБА_2 п.16.11 Правил дорожнього руху, оскільки він рухався по другорядній дорозі та перед виїздом на головну дорогу повинен був надати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення порушника та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку потерпілого про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Наведені вимоги закону суддею при постановленні рішення дотримані, а висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на зібраних в установленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах. Фактичні обставини зіткнення 26 жовтня 2019 року близько 19 години автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на перехресті з автодорогою Куторжиха-Петракіївка у Хорольському районі Полтавській області ніким із учасників провадження не оспорюються. Доводи апеляційної скарги про визначення дороги, по якій рухався водій ОСОБА_1 , як головної на підставі дорожньої розмітки та довідки сільського голови Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області №02-45/63 від 05 лютого 2020 року є непереконливими. Приписами п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п 1.10 Правил дорожнього руху головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної. Наявність покриття на дорозі, якою рухалися обидва водії ніким не оспорюється. Як вбачається зі схеми ДТП, підписаної обома учасниками пригоди, а також відповідно до наявних в матеріалах справи фотознімків на цьому перехресті відсутні будь-які дорожні знаки. Не заперечували цього порушник та потерпілий і в засіданні апеляційного суду. Нанесена горизонтальна розмітка на перехресті 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорозі, а 1.14.1 - позначає нерегульований пішохідний перехід. Тобто, на перехресті, де сталася ДТП відсутні визначені Правилами дорожнього руху дорожні знаки, які визначають дорогу як головну. Дорожня розмітка також не містить інформації про необхідність дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по перехрещуваній дорозі. За таких обставин перехрестя автодороги Куторжиха - Петракіївка (2 км), де мала місце ДТП, обидва водії повинні були вважати перехрестям рівнозначних доріг і керуватися п.16.12 Правил дорожнього руху, яким встановлено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. Отже, висновки судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.16.12 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та кваліфікація його дій за ст.124 КпАП України є правильними. Враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати про порушення водієм ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху в даній дорожній обстановці, про що наголошує захисник в апеляційній скарзі. Тому суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та правильно закрив провадження в справі на підставі п.1 ст.247 цього Кодексу. Доводи захисника про обізнаність ОСОБА_1 щодо розміщення в минулому дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" з вулиці Вишнева в с. Петракіївка Хорольського району, не спростовують висновків судді про його винуватість, оскільки як по напрямку його руху, так і з вулиці Вишнева були відсутні знаки пріоритету та дорожня розмітка, які б давали йому підстави вважати, що він наближається по головній дорозі до перехрестя нерівнозначних доріг. Стягнення накладене на ОСОБА_1 у відповідності з приписами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують відповідальність. Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови, судді не встановлено. Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ: Постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Павелка Руслана Сергійовича в інтересах порушника ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.