Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2200/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2200/19 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Кобаля М.І., Собківа Я.М., секретар судового засідання:Закревська І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої пенсії та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила: визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у виплаті позивачу недоотриманої суми пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2016-2017 роки в розмірі 66098,88 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2016-2017 роки в розмірі 66098,88 грн., визнавши поважними причини пропуску строку звернення до відповідача за одержанням недоотриманої суми пенсії військового пенсіонера. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся із заявою про виплату пенсії з пропуском шестимісячного строку, відтак Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, відмовляючи позивачу у виплаті недоодержаної пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на інших обставинах поважності пропущення позивачем шестимісячного строку звернення із заявою про виплату пенсії (погіршення стану здоров`я), ніж були заявлені у позові та доводились в ході розгляду справи у суді першої інстанції (перебування за кордоном). А також позивач стверджує про направлення ним 24 травня 2018 року засобами поштового зв`язку до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області заяви про виплату недоодержаної пенсії, на підтвердження чого додає до апеляційної скарги опис вкладення до цінного листа. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її апеляційний розгляд в порядку письмового провадження з 03 лютого 2020 року Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, внаслідок задоволення клопотання ОСОБА_1 , продовжено строк розгляду у справі та призначено розгляд її апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні на 19 лютого 2020 року о 12 год. 20 хв. 19 лютого 2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без її участі. У зв`язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1981 року, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року у справі №711/11286/17 зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області №8267 від 06 липня 2018 року та виплатити різницю між належною до виплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 січня 2016 року і до моменту здійснення перерахунку та виплачувати таку пенсію в подальшому з урахуванням здійсненого перерахунку. Відповідно до свідоцтва про смерть від 22 травня 2018 року НОМЕР_2, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12 червня 2019 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою про виплату позивачу недоотриманої суми пенсії померлого чоловіка за період з 01 січня 2016 року до моменту здійснення перерахунку пенсії згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси. 25 червня 2019 року відповідач листом №823/К-10 повідомив позивачу, що виплата суми пенсії, яка підлягала виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2019 року позивачем була видана довіреність ОСОБА_3 (дочці позивача) бути представником, зокрема в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах, Черкаської області та його структурних підрозділах, з усіх питань, що стосуватимуться довірителя, а також вести справи в судових органах усіх інстанцій з питання захисту моїх прав та інтересів, з правом вчинення усіх процесуальних дій, наданих чинним законодавством. Для цього надано представникові право: подавати та отримувати необхідні довідки та документи, подавати від імені довірителя різного роду заяви у відповідні установи, ведення судових справ, укладення мирової угоди, а також користуватися іншими процесуальними правами, встановленими чинним законодавством та наданими позивачу та відповідачу. Представник позивача, як особа, що має родинні зв`язки з пенсіонером, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії 12 червня 2019 року, тобто, більш ніж через 6 місяців після смерті ОСОБА_2 . Також, з дати смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до дати виїзду позивача за кордон (26 вересня 2018 року) минуло більше ніж чотири місяці. Крім того, позивач 23 травня 2018 року, тобто через 6 днів після смерті ОСОБА_2 , зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника, що свідчить про обізнаність позивача зі своїми правами з огляду на звернення до органу Пенсійного фонду для їх реалізації та наявною можливістю звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату. В той же час, суд першої інстанції, посилаючись на обставини, встановлені в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі 580/1451/19 встановив, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату недоотриманої пенсії, а лише просив надати відомості щодо здійснення чоловікові перерахунку пенсії та моменту здійснення виплати різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (надалі - Закон № 2262). Статтею 61 Закону № 2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Наведені приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про виплату пенсії з пропуском шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, відмовляючи позивачу у виплаті недоодержаної пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, в силу вимог частин 3-5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. З аналізу цієї правової норми слідує висновок, що своє право на подання доказів позивач реалізував під час розгляду справи у суді першої інстанції; до апеляційного суду нові докази можуть подаватися у виключних випадках, якщо буде доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 21 червня 2018 року у справі N 826/4504/17. В апеляційній скарзі позивач обґрунтовує поважність пропущення шестимісячного строку звернення із заявою про виплату пенсії іншими підставами ніж були заявлені у позові та доводились в ході розгляду справи у суді першої інстанції. А також позивач стверджує про направлення ним 24 травня 2018 року засобами поштового зв`язку до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області заяви про виплату недоодержаної пенсії, про що не повідомляв суд першої інстанції та не подавав відповідні докази. При цьому, зі змісту апеляційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач був позбавлений можливості з незалежних від нього об`єктивних обставин подати до суду першої інстанції вказані докази. Водночас, як вбачається з додаткових пояснень, поданих до Черкаського окружного адміністративного суду 07 серпня 2019 року, позивач стверджує, що він лише двічі звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - 20 березня 2019 року та повторно після отримання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі 580/1451/19. В рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі 580/1451/19 також встановлено, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату недоотриманої пенсії. Колегія суддів вважає, що позивач під час апеляційного розгляду справи фактично змінює підстави позову шляхом визначення нових, що є недопустимим в силу статті 308 КАС України, відповідно до якої позивач може змінити підставу адміністративного позову лише до початку судового розгляду справи по суті. Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:М.І. Кобаль Я.М. Собків