Постанова 4873 № 910/30/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" січня 2020 р. Справа№ 910/30/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Пашкіної С.А. Ткаченка Б.О. при секретарі судового засідання : Романовій Ю.М. за участю представників сторін: від позивача: Христенко С.В. ордер №066881 від 16.01.2020 року; від відповідача: не прибув, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року (дата підписання повного тексту 10.10.2019 року) у справі № 910/30/18 (суддя: Бойко Р.В.) за позовом Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" про стягнення 358 515,61 грн. ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 138 636,96 грн попередньої оплати за договором підряду №4 від 20.04.2017, 7 368,02 грн інфляційних втрат та 3% річних, 106 750,46 грн пені в розмірі 0,5% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення, 28 123,50 грн пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, 13 863,67 грн штрафу у розмірі 7%, 63 773 грн штрафу у розмірі 0,1 % від договірної вартості робіт, що в загальному розмірі складає 358 515,61 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, незважаючи на те, що позивачем було перераховано суму попередньої оплати за договором, не приступив до виконання підрядних робіт з реконструкції об`єкту, а відтак у нього наявний обов`язок згідно п. 4.1 договору повернути неосвоєну суму попередньої оплати у повному обсязі та сплатити передбачені спірним договором штрафні санкції. Крім того, відповідачем не було надано разом із актами сертифікати на матеріали, виконавчу документацію, документи, що підтверджують вартість матеріалів та паспорти на обладнання, акти випробування обладнання та іншу документацію згідно з чинним законодавством за повністю завершені роботи, як це передбачено п. 4.2 договору, наведені обставини підтверджують факт невиконання відповідачем підрядних робіт у визначений договором строк та відповідно їх не передання замовнику. Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" своїм рішенням від 01.10.2019 року (повний текст рішення складено - 10.10.2019 року) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на користь Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" пеню у розмірі 28 123,50 грн, штраф у розмірі 13 863,67 грн, штраф у розмірі 396, 11 грн, штраф у розмірі 2 178,61 грн, судовий збір у розмірі 668,43 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 849,22 грн та відшкодування витрат на оплату судової експертизи у розмірі 2 047, 59 грн, в іншій частині позову - відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію судів у аналогічних справах з дублюванням позовних вимог та їх обґрунтуванням. Також, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки зловживанням позивача та відсутність будь-яких документів, що б вказували на виконання позивачем своїх обов`язків за спірним договором та відповідно вказували на невиконання відповідачем пропуску строків виконання таких робіт. Крім того, скаржник вказав, що до позовної заяви не було подано документу на підтвердження того , що на подані позивачу акти прийому- передачі виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3 разом з підсумковою відомістю ресурсів та розрахунком загальновиробничих витрат по об`єкту, а також затверджені копії сертифікатів якості на будівельні матеріали, висновки, протоколи випробувань, паспорти, були надані обґрунтовані письмові відмови від підписання протягом десяти днів з дня одержання. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 року справу № 910/30/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/30/18. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/30/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О. Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/30/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О., та призначив розгляд справи своєю ухвалою від 03.12.2019 року. 03.12.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - без змін. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що жодних доказів погодження із замовником зміни обсягу та видів виконуваних робіт відповідачем надано не було. При цьому, з огляду на встановлені недоліки робіт (а саме невідповідність передбачених договором робіт фактично виконаним) сам факт направлення акту замовнику та недоведеність направлення замовником у визначений договором строк обґрунтованої відмови від підписання такого акту не можуть вважатись достатніми для висновку, що такі роботи є належним чином та в повному обсязі виконані і прийняті замовником. Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/30/18 до 30.01.2020 року, своєю ухвалою від 16.01.2020 року. Представник позивача 30.01.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін. Представник відповідача у судове засідання 30.01.2020 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Яке вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2017 року між Комунальним підприємством Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" (підрядник) було укладено договір підряду №4 (далі - договір), відповідно до умов якого (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 29.05.2017 року додДоговору) підрядник зобов`язується виконати роботи згідно робочого проекту по об`єкту Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область, а замовник - прийняти і сплатити за виконані роботи. Склад робіт та строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом робіт (додаток №2 до цього договору), який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору (п. 1.2 договору). Згідно п. 3.1 договору, договірна ціна робіт є твердою та визначається в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору, і становить 198 052,80 грн. у тому числі ПДВ 20% - 33 008,80 грн. Відповідно до п. 4.1 договору замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 70%, що становить 138 636,96 грн у тому числі ПДВ 20% - 23 106,16 грн, від ціни договору, визначеної пунктом 3.1 даного договору для виконання робіт, зазначених у п. 1.1 цього договору, у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 року "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату на виконання робіт протягом 85 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. По закінченню терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику, а у разі неповернення, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від суми попередньої оплати за кожен день прострочки. Згідно п. 4.2 договору, розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі акту прийому-здачі виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3, до яких повинні додаватись сертифікати на матеріали, виконавча документація, документи, що підтверджують вартість матеріалів та паспорти на обладнання, акти випробування обладнання та інша документація згідно з чинним законодавством за повністю завершені роботи. Недоліки у виконанні робіт, виявлені у процесі приймання закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених замовником. По факту виконання робіт підрядник складає та надає замовнику акт виконаних робіт. Замовник зобов`язаний підписати подані підрядником акти виконаних робіт або надати обґрунтовану письмову відмову від їх підписання протягом 10 календарних днів з дня одержання. У разі ненадання замовником обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт у вказаний строк, роботи згідно даних актів виконаних робіт вважаються виконаними та прийнятими замовником і підлягають оплаті Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від оплати за договором у разі порушення підрядником строків виконаних робіт за договором (п. 4.5 договору). Відповідно до 5.1 договору, початок та закінчення виконання робіт визначається сторонами даного договору в календарному плані. Підрядник має право не приступати до виконання робіт у разі невиконання замовником зобов`язань, передбачених пунктом 4.1 договору. Строки виконання робіт в даному випадку збільшуються на період невиконання замовником вказаних зобов`язань. Підрядник може виконати роботи достроково. Календарний план (додаток №2) та план фінансування будівництва (додаток №3) є невід`ємною частиною договору. За порушення строків виконання робіт з підрядника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає замовнику неосвоєні вчасно кошти з урахуванням індексу інфляції. Крім сплати штрафних санкцій підрядник компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором та за кожні наступні 10 днів прострочення штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт (пункту 8.2 договору). У пункті 14.3 договору зазначено, що до договірної документації, крім договору входять: - проектно-кошторисна документація (згідно акту прийому-передачі); - договірна ціна з кошторисами (додаток №2); - план фінансування будівництва (додаток №3). Перелічені документи набувають статусу договірних після підписання договору. У відповідності до Графіку виконання робіт (у редакції Додаткової угоди №1) підрядні роботи відповідачем повинні були бути виконані у квітні-липні 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання своїх зобов`язань за п. 4.1 договору було перераховано відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 138 636,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 26.04.2017 року (наявне в матеріалах справи). Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Згідно ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України). Так, виходячи з умов п. 1.2 договору та Графіку виконання робіт (у редакції додаткової угоди №1) підрядник зобов`язаний був виконати підрядні роботи до липня 2017 року. Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був виконати підрядні роботи за договором до 31.07.2017 року. Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на дату складення даної позовної заяви (вих. №05-21/12/2017 від 21.12.2017) та станом на дату звернення із даним позовом до суду першої інстанції (26.12.2017) позивачу було достеменно відомо, що відповідач приступив до виконання робіт та в будь-якому разі освоїв (принаймні частково) суму попередньої оплати, сплачену позивачем. При цьому, матеріали справи містять видаткові накладні №51 від 09.06.2017 року на суму 459 480,24 грн, №52 від 16.05.2017 року на суму 187 658,89 грн, №38 від 30.04.2017 року на суму 580 664,40 грн, №74 від 30.06.2017 року на суму 113 678,16 грн, №РН-151 від 24.05.2017 року на суму 23 136,00 грн, №РН-104 від 28.04.2017 року на суму 11 568,00 грн на підтвердження понесених ним витрат для закупівлі будівельних матеріалів, необхідних для виконання підрядних робіт за укладеними між сторонами у квітні 2017 року договорами підряду №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 12 щодо реконструкції спортивних об`єктів у Донецькій області. Так, враховуючи вищевказані видаткові накладні з урахуванням того, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувають тотожні позовні вимоги позивача до відповідача за кожним із наведених договорів, окрім договору підряду №8, (справи №910/10/18, №910/11/18, №910/24/18, №910/25/18, №910/28/18, №910/29/18, №910/30/18, №910/31/18, №910/33/18), в яких заявлено тотожні вимоги по поверненню сплачених позивачем сум попередньої оплати в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про спростування доводів позивача про не освоєння відповідачем сум попередньої оплати в повному обсязі. Таким чином, колегія суддів не приймає як належне твердження позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати, що відповідач не приступив до виконання робіт за спірним договором. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 138 636,96 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати (основного боргу), то вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму коштів пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, як похідні від вимоги про стягнення коштів у розмірі 138 636,96 грн. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафів, нарахованих за прострочення виконання відповідачем підрядних робіт та прострочення здачі робіт замовнику, колегія суддів відзначає наступне. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, останні містять робочий проект на виконання робіт по об`єкту: "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область", проте матеріали справи не містять будь-яких доказів передання відповідачу такого проекту, в той час як останнім дані обставини заперечуються. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що під час укладення спірного договору відповідачем було складено локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 до даного договору, з якого вбачається, що відповідачем здійснювався обрахунок вартості робіт виходячи з того, що для будівництва основи під спортивний майданчик підлягали улаштуванню одошарова основа із щебеню товщиною 15 см, основа із грандвідсіву автогрейдером товщиною шару 15 см, основа із грандвідсіву автогрейдером при зміні товщини на кожний 1 см тощо. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачу були відомі основні характеристики та показники об`єкту будівництва, зокрема, основи під спортивний майданчик для виконання підрядних робіт, а також відповідач був обізнаний про місцезнаходження майданчику та одержав доступ до такого об`єкту. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, скаржником було направлено позивачу акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, з якого вбачається, що відповідачем було зменшено товщину основи із щебеню, основи із грандвідсіву автогрейдером. Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, підрядником фактично замість облаштування основи під спортивний майданчик за погодженими із замовниками характеристиками було побудовано об`єкт з іншими характеристиками та такі відмінності полягають, зокрема, у товщині шару із щебеню, який за даними складеного самим підрядником акту є меншим у двічі ніж підлягав облаштуванню. Жодних доказів погодження із замовником зміни обсягу та характеристики робіт матеріали справи не містять, скаржником не було надано ані сцду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. В свою чергу із наявних в матеріалах справи документів та пояснень представників сторін вбачається, що головним архітектором проекту Медянцевим В.А. під час перебування на будівельному майданчику 03.07.2017 року було виявлено порушення щодо додержання проектно-кошторисної документації. Відповідачем до свого відзиву було долучено лист Фізичної особи-підприємця Медянцева Вадима Олександровича, який здійснював авторський нагляд, згідно якого останнім було перевірено основу 7 спортивних майданчиків. При цьому, як вбачається із додатків до листа Фізичної особи-підприємця Медянцева Вадима Олександровича (додаток №4) по об`єкту "Реконструкція відкритого спортивного майданчику зі штучним покриттям з тренажерами, розміром 7х17 метри, на території Лиманського ліцею за адресою: вул. Костянтина Гасієва, 4-А, м. Лиман, Донецька область" товщина шару щебеню складає від 1 см до 5 см, а основи із грандвідсіву автогрейдером від 0,5 мм до 9 см. Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, особою, з якою позивачем укладено договір авторського нагляду за будівництвом та який є автором проекту (Медянцев В.О.) за наслідками огляду спірного об`єкту 03.07.2017 року (майже за місяць до закінчення строку виконання робіт) було встановлено невідповідність виконаних робіт погодженим сторонами. При цьому, колегія суддів приймає до уваги висновки експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України за результатами проведення судової-будівельно-технічної експертизи №2160-18 від 31.05.2019 року, яка була проведення на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 року. Так, за наслідками проведення судової експертизи судовим експертом було встановлено, що на спірному об`єкті взагалі відсутній шар щебеню фракцією 10-20 мм - 150 мм, а наявні шари грандвідсіву з домішками щебеню (фракції 5-10 мм) товщиною 75 мм та піску товщиною 10 см. З огляду на викладене та враховуючи, що сторонам було відомо про невідповідність замовлених робіт фактично виконаним (з листа Медянцева В.О. , який направлявся як замовнику, так і підряднику), колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на відсутність підтверджень, що на подані позивачу акти прийому- передачі виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3 разом з підсумковою відомістю ресурсів та розрахунком загальновиробничих витрат по об`єкту, а також затверджені копії сертифікатів якості на будівельні матеріали, висновки, протоколи випробувань, паспорти, були надані обґрунтовані письмові відмови від підписання протягом десяти днів з дня одержання, не може бути підставою для визнання такого акту (не підписаного представником замовника) дійсним, а робіт - виконаними. Твердження скаржника на відсутність будь-яких документів, що б вказували на виконання позивачем своїх обов`язків за спірним договором не спростовують того, що відповідачем не виконано передбачених договором робіт із будівництва об`єкту, характеристики якого були погоджені із замовником. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що правова природа договору будівельного підряду та приписи Цивільного кодексу України передбачають обов`язок підрядника виконати саме замовлені замовником роботи, а не будь-які. З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належний висновок суду першої інстанції, що позивач обґрунтовано відмовився від прийняття виконаних відповідачем згідно договору робіт з огляду на їх невідповідність погодженим сторонами обсягам та характеристикам. Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, з огляду на встановлені недоліки робіт (а саме невідповідність передбачених договором робіт фактично виконаним) сам факт направлення акту замовнику та недоведеність направлення замовником у визначений договором строк обґрунтованої відмови від підписання такого акту не можуть вважатись достатніми для висновку, що такі роботи є належним чином та в повному обсязі виконані і прийняті замовником. Відповідно до ч. 1 ст. 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічні приписи викладені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, виконані підрядником роботи не відповідають погодженим сторонами у Договорі роботам та відповідно обумовлені сторонами роботи є такими, що не виконані підрядником, в той час як останнім не доведено, що ці порушення сталися не з його вини Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач на виконання своїх зобов`язань за договором зобов`язаний був виконати підрядні роботи з будівництва погодженого з замовником об`єкту до 31.07.2017 року. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем зобов`язання з будівництва за обумовленими сторонами характеристиками (показниками), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з 01.08.2017 року з будівництва об`єкту та його здачі позивачу. Щодо правомірності призупинення відповідачем на підставі ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України робіт за договором в силу невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань, колегія суддів відзначає наступне. Так, суд не виключає можливості призупинення підрядником виконання робіт за одним правочином при наявності невиконання замовником взятих на себе зобов`язань за іншим в розрізі тотожності правовідносин сторін за рядом договорів, відмінність яких полягає виключно в об`єктах будівництва. Однак, таке право не є безумовним, а пов`язане з його активною реалізацією, що полягає в необхідності доведення до відома контрагента про прийняття відповідного рішення, доказів вчинення відповідачем чого в даному випадку матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. Тому, як правильно встановлено судом першої інстанції, правові підстави вважати, що відповідачем було реалізовано своє передбачене законодавством право на призупинення виконання підрядних робіт за договором відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обов`язку з виконання погоджених сторонами робіт у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно п. 8.2 договору, за порушення строків виконання та здачі замовнику робіт з підрядника стягується: - пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, - за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості невиконаних робіт; - у випадку прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, підрядник сплачує замовник штраф у розмірі 0,2 відсотка від вартості робіт за договором; - за кожні наступні 10 днів прострочення штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В той же час, згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання. Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та штрафів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 28 123,50 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт понад 30 днів на суму 13 863,67 грн, штраф у розмірі 0,2% за прострочення підрядником строків здачі робіт замовнику більш ніж на 30 календарних днів, що становить суму 396,11 грн; штраф у розмірі 0,1 відсотка від договірної вартості робіт за кожні наступні 10 днів прострочення (нараховується через 40 днів та кожних наступних 10 днів прострочення), що становить суму 2 178,61 грн. За таких обставин, позов Комунального підприємства Слов`янської районної ради Донецької області "Управління капітального будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" підлягає частковому задоволенню. Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, яку останній просить стягнути з відповідача у розмірі 6 832,30 грн, колегія суддів відзначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позові було заявлено про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6832,30 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 832,30 грн до матеріалів справи долучено, копію договору №13/17 про надання правничої допомоги від 12.12.2017 року, укладеного між позивачем та адвокатом Колягіна Т.Є., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4263 від 21.03.2012 року, акт наданих послуг №4/ДУ від 20.12.2017 року (з якого вбачається, що адвокатом було надано відповідну послугу вартістю 6 832,30 грн). Водночас відповідачем у своєму відзиві вказувалось на необґрунтованість розміру витрат позивача на послуги адвоката, а матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем таких витрат. Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на викладене та враховуючи велику кількість аналогічних справ, з аналогічними обставинами та повністю з дублюванням позовних вмиог, погоджена позивачем та адвокатом сума гонорару за аналіз матеріалів для підготовки позовної заяви, аналіз судової практики та підготовки позову для подання його до господарського суду є неспівмірною або завищеною. Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 849,22 грн. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію судів у аналогічних справах з дублюванням позовних вимог та їх обґрунтуванням, як безпідставне та таке, що не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №910/30/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/30/18 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді С.А. Пашкіна Б.О. Ткаченко Дата складення повного тексту 20.02.2020 року у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.