Постанова 4857 № 1.380.2019.005948

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 рокуСправа № 1.380.2019.005948 пров. № А/857/482/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Старунського Д.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року у справі за її позовом до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі Відділ, Департамент відповідно) в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо скасування позивачу та членам її сім`ї довічного права на 50 відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 07.11.2015; зобов`язати Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі Управління) поновити ОСОБА_1 та членам її сім`ї довічного права на 50 відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання та без урахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень та здійснивши відшкодування витрат з дати призупинення 07.11.2015 і довічно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи вказує на те, що вона є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримувала 50 % знижку на оплату житла, комунальних послуг та палива, відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію» (далі Закон №565-XII). Однак, з липня 2015 року надання їй та членам її сім`ї зазначеної пільги припинено у зв`язку із запровадженням нового порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Також як на підставу припинення надання зазначеної пільги відповідач покликаєся на набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) та втратою ним у зв`язку з цим права на таку пільгу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують її право на соціальні гарантії, надані Конституцією України, при прийнятті нових законів не допускається звуження або скасування змісту та обсягу вже існуючих прав, а новий закон не має зворотної дії в часі. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В додаткових поясненнях апелянт просить не брати до уваги відзив відповідача, так як особа, що його подала не має належних документів, що підтвердження повноважень на представництво Відділу згідно з вимогами статті 55 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС). Проте, апеляційний суд відхиляє такі доводи, з огляду на наступне. Так, як видно із поданої до відзиву на апеляційну скаргу довіреності Відділу від 16.01.2020 №260307-220, дійсна до 31.12.2020, така видана начальником Відділу Колесник Т.Л., яка доручає головному спеціалісту-юрисконсульту відділу правової роботи та управління персоналом Управління Лисику А.М. представляти інтереси відповідача (самопредставництво юридичної особи) в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, Верховному Суді з наданням відповідного обсягу прав, що наведені у довіреності. Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України: З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»: 11) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. За нормами підпункту 19 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. З 29.12.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 (далі Закон №390-ІХ). Відповідно до норм частин третьої, четвертої статті 55 КАС (в редакції, Закону №№390-ІХ) юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. . З 1 січня 2020 року представниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах усіх інстанцій можуть бути виключно прокурори або адвокати (за винятком справ незначної складності). Однак, у частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, а саме: - у трудових спорах; - спорах щодо захисту соціальних прав; - щодо виборів та референдумів; - у малозначних справах (у КАС це справи незначної складності, перелік яких визначений у частині шостій статті 12 КАС); - стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб (зокрема спори по ІД картках, паспортах гр. України у вигляді книжечки) та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Аналогічна норма викладена і у частині другій статті 57 КАС відповідно до вимог якої, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Оскільки розглядувана справа відноситься до справ незначної складності (пункт 3 частина шоста статті 12 КАС), то представництво в суді юридичних осіб, суб`єктів владних повноважень, по таких категоріях справ може здійснюватися іншими особами, які мають адміністративну процесуальну дієздатність, на підставі довіреності. У відповідності до статті 311 КАС суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 15 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Оскільки Законом №580-VIII не передбачені пільги з оплати житлово - комунальних послуг, то для позивача вони не можуть бути відновлені. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.12.2005 фінансово-економічним управлінням Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області видана ОСОБА_1 довідка №91/18669 за якою позивач і члени її сім`ї мають право довічно, відповідно до Закону Української РСР «Про міліцію» на 50-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива (а.с.20). 09.10.2019 позивач звернулась до Відділу із заявою, в якій просила поновити їй та членам її сім`ї пільги, як пенсіонеру МВС України у виді 50-відсоткової знижки за користування житлово-комунальними послугами та паливом, оскільки такі пільги передбачені їй Законом №565-XII (а.с.18). За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 31.10.2019 №260307-8519 повідомив Позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29.01.2003 №117, позивач перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 19.03.2007, як працівник міліції, звільнений зі служби за віком, хворобою або вислугою років, та користувались пільгами по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, газопостачання, теплопостачання та електропостачання в розмірі 50% на 2 особи до 07.11.2015. Право, на вищезазначені пільги було передбачено статтею 22 Закону №565-XII. Закон №565-XII втратив чинність 07.11.2015, у зв`язку із введенням в дію Закону №580-VIII. Відповідно до частини другої пункту 15 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Проте, Законом №580-VIII не передбачені пільги за користування житлом та комунальними послугами. З огляду на наведене, Відділ не має правових підстав для нарахування позивачу 50% знижки по оплаті житлово-комунальних послуг (а.с.19). Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №565-XII, який втратив чинність 07.11.2015, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством. На час встановлення позивачу 50-відсоткової знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, електроенергії, а також палива, правові основи діяльності міліції закріплювались Законом №565-XII у відповідній редакції статті 22 якого встановлювалось, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, у тому числі працівникам 50 відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом. Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в статтю 22 Закону №565-XII внесено певні зміни, зокрема частину шосту та сьому викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Пунктом 1 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у Законі №565-XII частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». 04.06.2015 КМУ прийнято постанову «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» №389 (набрала чинності 01.07.2015), якою затверджено «Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» (далі Порядок). Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, дія такого поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема, згідно із Законом №565-XII (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні). З 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом №580-VIII втратив чинність Закон №565-XII за статтею 22 якого позивач-апелянт, як колишній працівник міліції, мала право на 50- відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив те, що ОСОБА_1 мала право на пільги встановлені безпосередньо Законом №565-XII до 07.11.2015. Відповідно до абзацу 2 пункту 15 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Пункт 15 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII доповнено зазначеним абзацом 2 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», який прийнятий з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей. Враховуючи наведене, Закон №580-VIII не містить норм, які б передбачали пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, електроенергії та палива не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Тому, враховуючи те, що останнім в часі є Закон №580-VIII, то пріоритетними в цьому випадку є положення саме цього Закону, які в частині втрати чинності Законом №565-XII не скасовувалися та не змінювалися, є діючим, не визнавалися неконституційним. Таким чином, оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі №580-VIII не передбачені, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відсутні встановленні законом підстави для поновлення позивачу-апелянту пільг, на які вона мала право і якими користувалася відповідно до статті 22 Закону №565-XII. Аналогічна правова позиція, що вирішення розглядуваного у цій справі спору, наведена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року, 5 травня 2019 року, 25 листопада 2019 року у справах №№484/655/16-а, 159/1783/16-а, 463/1046/16-а відповідно. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року.