Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1359/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1359/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 20 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (м. Вінниця, 01 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0012135605 від 21.03.2019 року про накладення штрафу у сумі 187 628 грн. 45 коп.. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосований штраф на загальну суму 187 628 грн. 45 коп. у зв`язку із порушенням позивачем термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування). З таким рішенням відповідача позивач не погоджується та зазначає, що ним 15.01.2019 року о 18.02 год. було належним чином оформлено та направлено для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 27.12.2018 року. Оскільки до кінця операційного дня (до 23-ї години) жодної квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкової накладної в електронному вигляді до позивача не направлялось та не надходило, згідно встановленої процедури, позивач вважає, що податкова накладна № 18 від 27.12.2018 року була належним чином зареєстрована. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що за період з вересня 2017 року по вересень 2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкових накладних позивача. За результатами перевірки складено акт № 7883/02-32-56-05/35143783 від 26.02.2019 року про результати камеральної перевірки (електронної) перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних. В ході перевірки встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування), передбаченого п. 201.10. ст.. 200 ПК України., зокрема, податкової накладної № 18, яка була сформована 27.12.2018 року, подана на реєстрацію 17.01.209 року, тобто з пропущенням встановлених чинним законодавством строків, а саме 2 дні. Реєстрація інших податкових накладних не є предметом даного спору. На підставі вказаного акту перевірки 21.03.2019 року відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0012135605 про накладення на позивача штрафу у сумі 187 628 грн. 45 коп.. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України). В силу п. 201.1. ст.. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок № 1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі та надсилається для реєстрації. За змістом п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Системний аналіз наведених норм доводить, що об`єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів, надання послуг згідно ДКПП. ПК України визначені дати виникнення податкових зобов`язань. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Підтвердженням прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних (далі реєстр) є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо ж протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладна/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Як встановлено з матеріалів справи, позивачем 27.12.2018 року сформовано податкову накладну №

18. Згідно вказаних вимог ПК України вказана податкова накладна повинна бути зареєстрована в реєстрі в максимальний термін 15.01.2019 року. На підтвердження реєстрації вказаної податкової накладної позивачем до матеріалів справи наданий скріншот електронного кабінету платника податків, на якому зображено форма, дата 15.01.2019, час - 18.02., номер - 18, ІПН та назву документу податкова накладна. Позивач наполягає на тому, що згідно зазначеного скріншоту податкова накладна № 18 подана ним на реєстрацію 15.01.2019 року о 18.02. години. Проте до кінця операційного дня йому так і не надійщла квитанція (повідомлення) про прийняття або неприйняття або зупинення у реєстрації податкової накладної №

18. З огляду на це, а також з урахуванням положень ПК України, в якому зазначено, що якщо протягом операційного дня не надано квитанції про прийняття або неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач вважав вказану податкову накладну зареєстрованою. Відповідачем, натомість, надано до суду квитанцію № 1 про реєстрацію податкової накладної/коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних про прийняття до реєстрації податкової накладної №

18. Проте часом подання цієї накладної зазначено 17.01.2019 року 08 год. 00 хв. Разом з тим, представником відповідача надано витяг з електронного рахунку платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ, з якого вбачається, що 15.01.2019 року не відбулось списання коштів з рахунку позивача у зв`язку з реєстрацією податкової накладної №

18. Адже згідно вимог чинного законодавства у день реєстрації податкової накладної відбувається автоматичне списання коштів з кредитного ліміту платника податків. Так, цього дня було списано кошти у зв`язку з реєстрацією податкових накладних на суми 124 886 грн. 10 коп. та 4 508 762 грн. 00 коп. відповідно. Податкова накладна № 18 складена на суму 4 257 098 грн. 88 коп.. Вказана сума була списана 17.01.2019 року. Так, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий позивачем скріншот з електронного кабінету платника податків, у якості доказу реєстрації податкової накладної № 18 15.01.2019 року, з огляду на те, що не можливо перевірити на справжність, оскільки згідно положень ч. 2, 4 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (чинним на час виникнення правовідносин). Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Також, з наданого скріншоту не вбачається, що податкова накладна № 18 була подана на реєстрацію 15.01.2019 року. Вказаний скріншот можливо розцінити у якості доказу лише того факту, що податкова накладна № 18 була сформована 15.01.2019 року о 18 год. 02 хв.. Слід зауважити, що інформація в електронному кабінеті платника податків може редагуватись, змінюватись, відповідно, фіксування такої інформації шляхом створення скріншоту не забезпечує наявність належного та допустимого доказу факту реєстрації податкової накладної у реєстрі. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 910/18526/16. У відповідності до вимог ПК України доказом реєстрації податкової накладної є квитанція, в якій фіксується дата та час надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Як вже зазначалось, квитанцію в електронному вигляді у текстовому форматі щодо прийняття податкової накладної № 18 для реєстрації у реєстрі надано до суду відповідачем. При цьому, у разі, якщо протягом операційного дня платникові податків не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, відповідно вказана квитанція взагалі не може існувати, тим більш в електронному вигляді у текстовому форматі. З огляду на те, що квитанція про прийняття податкової накладної № 18 до реєстрації існує, тобто є в наявності та надана відповідачем до суду, відповідно є єдиним належним та допустимим доказом факту реєстрації податкової накладної № 18 саме 17.01.2019 року о 08 год. 00 хв.. Так само, суд першої інстанції вірно взяв до уваги витяг з електронного рахунку позивача, яким підтверджується відсутність списання кошів під час реєстрації податкової накладної № 18 саме 15.01.2019 року. Отже, податкова накладна № 18 від 27.12.2018 року була подана на реєстрацію та зареєстрована в реєстрі 17.01.2019 року. Відтак, позивачем було пропущено, встановлені чинним законодавством, строки реєстрації податкових накладних, відповідно застосування штрафних санкцій та прийняття спірного податкове повідомлення-рішення вчинено у порядку, визначеним чинним законодавством та є правомірним. Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», «Полторацький проти України» є безпідставними, оскільки платник податків може належним чином передбачити наслідки своїх дій у відповідності до положень вказаних норм. Адже ними чітко закріплена відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних. В свою чергу, відповідачем надано до суду акт камеральної перевірки, на підставі якого було прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення. У зазначеному акті зафіксовано факт прострочення позивачем терміну реєстрації податкової накладної № 18 на 2 дні, що й стало підставою застосування штрафних санкцій до нього, а також належні, достатні та допустимі докази того, що спірна податкова накладна зареєстрована саме 17.01.2019 року, тобто з пропущенням строку реєстрації. Тобто, відповідачем було підтверджено наявність підстав, передбачених чинним законодавством, для застосування штрафних санкцій та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення. Що стосується позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0012135605 від 21.03.2019 року, слід зазначити наступне. Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Аналіз наведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та скасування його повністю чи в певній частині. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту протиправним, неминучим є його скасування. Враховуючи те, що позовну вимогу про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0012135605 від 21.03.2019 року залишено без задоволення, відповідно позовна вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012135605 від 21.03.2019 року також не підлягає задоволенню, як похідна. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.