Постанова 4856 № 120/2626/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2626/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 04 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., представника позивача: Люлик Р.І., представника відповідача: Лозінської І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, В С Т А Н О В И В : в серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Вінницькій області проведено нарахування позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік шляхом формування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2018 відповідно до вимог п.286.5 ст.286 розділу ХІІ Податкового кодексу України. 12.09.2018 відповідачем відносно ОСОБА_1 сформовано податкову вимогу №302620-50 на суму боргу 302838,20 грн., який виник внаслідок непогашеного грошового зобов`язання в установлений строк з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 22528,79 грн. та земельного податку у сумі 280 309,41 грн., згідно податкових повідомлень-рішень. Вважаючи спірну податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірну вимогу, а також податкові повідомлення-рішення як підставу винесення вимоги, він не отримував, а тому грошове зобов`язання не узгоджував. Вважає, що оскільки не було узгоджено грошове зобов`язання, передчасне формування податкової вимоги є протиправним. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачеві, доказів їх оскарження/скасування станом на день розгляду справи до суду не надано. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Як вбачається, зі змісту оскаржуваної податкової вимоги, загальна сума податкового боргу платника податків станом на 11.09.2018 становить: 302838,20 грн., у тому числі за основним платежем - 301921,06 грн. (22528,79 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11010500, 280309,41 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 18010700), пеня - 917,14 грн. Вказаний борг виник внаслідок непогашеного грошового зобов`язання в установлений строк з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 22 528,79 грн. та земельного податку у сумі 280 309,41 грн. згідно податкових повідомлень-рішень. Так, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що обставини наявності у відповідача інформації з Державного земельного кадастру, як підстава для нарахування податку на землю при визначенні суми цього податку згідно з податковим повідомленням-рішенням входить до предмету доказування у цій справі, а тому обставини встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки як вихідних даних для визначення плати за землю не може вважатися встановленими. Водночас, апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення не отримував, а тому грошове зобов`язання не узгоджував. При цьому, судом першої інстанції належним чином не досліджені надані відповідачем до справи конверти, в яких нібито, містилися податкові повідомлення-рішення. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти та розміри ставок, порядок сплати, отримання пільг визначені статтею 266 ПК України. Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України). Згідно з положеннями пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Порядок обчислення плати за землю врегульований статтею 286 ПК України. За приписами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Слід зазначити, що відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) станом на початок 2018 року у позивача рахувалася недоїмка в сумі 37562,05 грн. У зв`язку з частковим погашенням боргу та нарахуванням штрафних санкцій станом на момент прийняття боргу відповідно до даних облікової картки платника податків сума боргу становила 22528,79 грн. При цьому, як видно з даних облікової картки платника податків у зв`язку з частковою сплатою позивачем боргу відбувалося зменшення боргу минулих періодів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 230345-13 від 30.06.2017. Штрафні санкції теж були нараховані за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення № 230345-13 від 30.06.2017. У зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання нараховано пеню в розмірі 917,14 грн. Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, 26.12.2018 позивачеві зменшено нарахування боргу у розмірі 25000 грн. Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 станом на кінець 2018 року відсутня. Отже, сума боргу 22528,79 грн., зазначена у вимозі наразі відсутня. Відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 (земельний податок) станом на 2018 рік у позивача була наявна переплата в сумі 161,38 грн. 29.08.2018 нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146545-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 280091,48 грн., зменшено переплату на суму 16138 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146546-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 147,6 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146547-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 88,05 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146548-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 143,66 грн. На підставі вказаних податкових повідомлень рішень виник податковий борг в сумі 280309,41 грн. Відповідно до п.п. 4.1.153 п. 41.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Підпунктом 14.1.156. п. 41.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з п.п. 14.1.157 п. 41.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів наголошує, що прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) передує прийняття рішення про визначення суми грошового зобов`язання, як-то податкове повідомлення-рішення. У відповідності до вимог п.286.5 ст.286 розділу ХІІ Податкового кодексу України ОСОБА_2 було проведено нарахування земельного податку за 2018 рік шляхом формування податкових повідомлень-рішень про сплату податку від 06.04.2018 № 146545-5002-0228 на суму 280091,48 грн., № 146546-5002-0228 на суму 147,6 грн., № 146547-5002-0228 на суму 88,05 грн., № 146548-5002-0228 на суму 143,66 грн. Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стала наявність у позивача земельних ділянок, в тому числі загальною площею 1,5799 га у АДРЕСА_1 .Вінниця АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для виробничих потреб, а також присадибних ділянок земельних ділянок площею 0,0620 га, 0,0637 га та 0,0380 га розташованих у АДРЕСА_1 .Вінниця, вул АДРЕСА_3 та № АДРЕСА_4 . Пунктом 57.3 ст. 57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Докази про визнання протиправними та/або скасування даних рішення, або їх частини, внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження, у матеріалах справи відсутні. Відповідно до п. 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається. За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ наведеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). На підставі абз. "а" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Отже, за змістом означених норм, контролюючим органом надсилаються податкові повідомлення-рішення за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом, а у платника податків виникає обов`язок сплати такого податкового зобов`язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Так, вище вказані податкові повідомлення-рішення були направлені платникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, по закінченню терміну зберігання листом повернутий поштовим відділенням до Вінницького управління з відміткою про закінчення терміну зберігання. Як доказ направлення вказаних рішень за місцем реєстрації позивача додано копію конверта, який повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.64). Дослідивши наданий відповідачем конверт, колегією суддів встановлено, що даний конверт із податковими повідомленнями-рішеннями направлявся позивачу на адресу: АДРЕСА_3 . Згідно матеріалів справи, податковою адресою (місцем реєстрації) ОСОБА_3 В ОСОБА_4 є АДРЕСА_3 . При цьому, в оскаржуваній позивачем податковій вимозі від 12.08.2019 №302620-50 також вказано адресу позивача АДРЕСА_3 . Разом з тим, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 12.09.2019 позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Відтак, доводи позивача про не направлення йому податкових повідомлень-рішень є необгрунтованими. Відповідно до приписів п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Отже, оскільки податкові повідомлення-рішення були направлені платникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу, однак, по закінченню терміну зберігання листом повернутий поштовим відділенням до Вінницького управління з відміткою про закінчення терміну зберігання, вказані вище податкові-повідомлення рішення вважаються врученими позивачеві, а тому сума грошового зобовязання є узгодженою. Несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Отже, на час формування спірної податкової вимоги, податковий борг позивача є узгодженим, який виник внаслідок непогашеного грошового зобов`язання в установлений строк з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 22 528,79 грн. та земельного податку у сумі 280 309,41 грн., згідно податкових повідомлень-рішень, a тому вимога податкового органу прийнята у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством і підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні. Вказаний борг позивача підтверджується даними облікової картки платника податків ОСОБА_1 . Доводи апелянта про те, що відповідачем із податковими повідомленнями-рішенням, будь-якого розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб для позивача не надсилалося, тобто суми податку, визначені у ППР було здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не спростовує наявність у позивача податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на визначену у вимозі суму та не є підставою для скасування податкової вимоги. Щодо посилання апелянта на різні позиції відповідача, одна з яких не відповідає дійсним обставинам (податкова вимога винесена за податковий борг з податку на нерухомість), а інша (податкова вимога винесена за податковий борг за земельний податок) додана після пропуску відведеного часу для надання відзиву на позов, слід зазначити, що оскаржувана податкова вимогам сформована в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що загальна сума податкового боргу платника податків станом на 11.09.2018 становить: 302838,20 грн., у тому числі за основним платежем - 301921,06 грн. (22528,79 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11010500, 280309,41 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 18010700), пеня - 917,14 грн. Наявність у позивача узгодженого податкового боргу підтверджено матеріалами справи та не спростовується позивачем. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана позивачем вимога податкового органу прийнята у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не спрстовують висновку суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2020 року у зв`язку з перебуванням судді Полотнянка Ю.П. на лікарняному з 12.02.2020 по 18.02.2020. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.