Постанова 4854 № 400/2057/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2057/19 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузькі - Пороги" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2019 №00044841407. В обґрунтування позову було зазначено, що в липні, серпні, вересні 2018 року ТОВ мало взаємовідносини з постачальником ТОВ «Лойд Трейд». Позивач купував у зазначеного постачальника добрива - нітрамофоска 16:16:16.. Всі господарські операції підтверджуються первинними документами, а також зареєстрованими податковими накладними. Контролюючий орган за надуманими підставами не визнає право позивача на податковий кредит з ПДВ, сплачений на користь цього контрагента. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позов було задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстровано в якості юридичної особи 12 червня 2009 року. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. В період з 06 травня 2019 року по 14 травня 2019 року відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства у тому числі і під час взаємовідносин з ТОВ «Лойд Трейд». За результатами перевірки складено акт №738/14-29-14-07/36535644 від 21 травня 2019 року. Під час перевірки податківці дійшли висновку про нереальність та безтоварність господарських операцій між ТОВ та ТОВ «Лойд Трейд» з тих підстав, що у останнього недостатньо трудових, фінансових, матеріальних та організаційних ресурсів для виконання своїх зобов`язань за договором, його податковий кредит сформований по взаємовідносинам з сумнівними підприємствами, а особа, яка відповідно до статутних документів є директором ТОВ «Лойд Трейд», заперечує свою причетність до реєстрації та керівництва цим товариством. На підставі цього відповідачем зроблено висновок про безпідставність врахування 1516667,70 гривень податку на додану вартість, сплачених позивачем на користь ТОВ «Лойд Трейд» при придбанні товарів. 11 червня 2019 року уповноважена особа відповідача на підставі зазначеного акту перевірки, прийняла податкове повідомлення-рішення №00044841407, яким визначила ТОВ грошове зобов`язання на суму 1895835 гривень, з яких 1516668 гривень за податковим зобов`язанням з ПДВ та 379167 гривень за штрафними санкціями. Винесення вказаного рішення і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки всі податкові накладні ТОВ «Лойд Трейд» на адресу ТОВ були зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 2018 року, відповідно до вимог п.201.10 ПК України зазначені суми податку, що відносяться до податкового кредиту, не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження. Суд першої інстанції не аналізував та не оцінював реальність та товарність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Лойд Трейд», оскільки відповідно до п.201.10 ПК України встановлено презумпцію їх правомірності лише за фактом реєстрації податкових накладних після 01 липня 2017 року. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, водночас, з приводу мотивування такого рішення зазначає таке. Положеннями ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до ст.201.1 та 201.8 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Також, за змістом ст.201.10 ПК України вбачається, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. З аналізу наведених положень вбачається, що складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна є належною та достатньою підставою для покупця таких товарів/послуг саме для віднесення сум податку до складу податкового кредиту, в той час, як відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, вказані доводи жодним чином не свідчать, що перевірка ризиків порушення норм податкового законодавства здійснюється лише та виключно на етапі реєстрації податкової накладної, оскільки зупинення та/або відмова в реєстрації податкових накладних не є единим засобом податкового контролю, який може здійснювати податковий орган, а є одним з податкових «фільтрів», за допомогою яких відбувається виявлення та припинення порушення податкового законодавства. На думку колегії суддів, перевірка податкової чистоти господарських операції може бути здійснена відповідним податковим органом також під час проведення документальної позапланової перевірки платника податків у відповідності з вимогами Глави 8 (Перевірки) ПК України, що і було здійснено відповідачем у даних спірних правовідносинах. При цьому вказана Глава 8 ПК не містить обмежень права податкових органів на проведення документальної перевірки у випадку реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також обмежень щодо застосування висновків такої перевірки для визначення наявності чи відсутності порушень податкового законодавства. Протилежна правова позиція з цього приводу фактично нівелювала б можливість вчиняти податковими органами перевірки, як способу здійснення контролю контролюючими органами правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на податкові органи. Стосовно самих господарських правовідносин колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Отже, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 серпня 2018 року справа №823/3832/14. Так, матеріали справи містять договір поставки від 31 липня 2018 року №31/07-2018, специфікації до договору: №1 від 31 липня 2018 року на 229,927 тон нітроамофоски на загальну суму 315000,00 грн., №2 від 20 серпня 2018 року на 229,927 тон нітроамофоски на загальну суму 315000,00 грн., №3 від 19 вересня 2018 року на 204,379 тон нітроамофоски на загальну суму 2800000,00 грн.. Факт оплати за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів в розмірі 9100000,00 грн. на рахунок ТОВ «ЛОЙД ТРЕЙД» (а.с.45-47). Крім того, справа містить податкові накладні за період липень, серпень, вересень 2018 року, зокрема: №2 від 31 липня 2018 року на 36,4 тон нітроамофоски загальною вартістю 498680,02 грн., №10 від 31 липня 2018 року на 36,127 тон нітроамофоски загальною вартістю 494939,92 грн., №11 від 31 липня 2018 року на 35 тон нітроамофоски загальною вартістю 479500,02 грн., №12 від 31 липня 2018 року на 35,2 тон нітроамофоски загальною вартістю 482240,02 грн., №13 від 31 липня 2018 року на 34,9 тон нітроамофоски загальною вартістю 478130,02 грн., №14 від 31 липня 2018 року на 28 тон нітроамофоски загальною вартістю 383600,00 грн., №15 від 31 липня 2018 року на 24,3 тон нітроамофоски загальною вартістю 332910,00 грн., №2 від 20 серпня 2018 року на 36,4 тон нітроамофоски загальною вартістю 498680,02 грн., №6 від 20 серпня 2018 року на 30,95 тон нітроамофоски загальною вартістю 424015,00 грн., №7 від 20 серпня 2018 року на 24,3 тон нітроамофоски загальною вартістю 332910,00 грн. та інші. Фактичне переміщення товару підтверджується ТТН, зокрема №Р31-32/2 від 31 липня 2018 року, №Р31/1 від 31 липня 2018 року, №Р32/3 від 31 липня 2018 року, №Р32-33/4 від 31 липня 2018 року, №РЗЗ-34/5 від 31 липня 2018 року, №Р34/6 від 31 липня 2018 року, №Р34-35/7 від 31 липня 2018 року, №Р35-36/9 від 31 липня 2018 року, №Р36-37/10 від 31 липня 2018 року, №37/11 від 31 липня 2018 року та інші ТТН, що містяться в матеріалах справи. Також справа містить видаткові накладні: №31 від 31 липня 2018 року на 36,4 тон нітроамофоски вартістю 498566,68 грн., №32 від 31 липня 2018 року на 36,127 тон нітроамофоски вартістю 494939,92 грн., №33 від 31 липня 2018 року на 35 тон нітроамофоски вартістю 479500,02 грн., №34 від 31 липня 2018 року на 35,2 тон нітроамофоски вартістю 482240,02 грн., №35 від 31 липня 2018 року на 34,9 тон нітроамофоски вартістю 398441,68 грн., №36 від 31 липня 2018 року на 28 тон нітроамофоски вартістю 383600,00 грн., №37 від 31 липня 2018 року на 24,3 тон нітроамофоски вартістю 332910,00 грн., №62 від 20 серпня 2018 року на 36,4 тон нітроамофоски вартістю 498680,02 грн., №63 від 20 серпня 2018 року на 36,127 тон нітроамофоски вартістю 494939,92 грн., №64 від 20 серпня 2018 м на 36,45 тон нітроамофоски вартістю 416137,51 грн., №65 від20 серпня 2018 м на 35,7 тон нітроамофоски вартістю 407575,01 грн. та інші. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; вирощування інших однорічних і дворічних культур, що узгоджується з придбаним товаром (нітроамофоска), який використовується в сільському господарстві та забезпечує комплексне підживлення рослин необхідними елементами; підвищує врожайність культур, забезпечує високу міцність стебел і стійкість рослин до вилягання; підсилює стійкість рослин до заморозків, зменшує ураження кореневими гнилями, борошнистою росою, іржею. Факт використання придбаного товару у своїй діяльності підтверджується також накладними на видачу (відпуск) нітроамофоски під оранку/на посів: №13 від 02 вересня 2018 року, №14 від 03 вересня 2018 року, №15 від 04 вересня 2018 року, №16 від 05 вересня 2018 року, №17 від 06 вересня 2018 року, №18 від 08 вересня 2018 року та іншими, а також актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, зокрема, №б/н від 31 серпня 2018 року, №6/н від 31 жовтня 2018 року, №б/н від 31 листопада 2018 року. Крім того, з акту перевірки вбачається, що у позивача знаходиться в оренді 13 одиниць транспортних засобів та 128 одиниць основних засобів. Також, до перевірки позивачем надано штатний розпис (кількість працівників) на 01 січня 2018 року, з якого вбачається, що у позивача станом на казану дату працювало 87 працівників. Посилання ДФС на відсутність паспортів та сертифікатів на товар, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сертифікати якості, картки складського обліку тощо не є документами на підтве рдження товарності господарської операції. Також, колегія суддів не приймає до уваги послання відповідача на неузгодженість пункту навантаження, зазначеного в ТТН, а саме: м.Одеса, вул.Пушкінська,48 (ДФС наголошує, що за даними реєстрів за такою адресою зареєстровані апартаменти з кухнями), оскільки за даною адресою знаходиться Бізнес центр «Атлант», а вказана адреса постачальника є його юридичною адресою. Колегія суддів зазначає, що допущення окремих неточностей оформлення первинної документації не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, оскільки реальність спірних правовідносин повинна встановлюватись, і така реальність відносин вбачається в даному випадку, з усієї сукупності первинної документації. Крім того, самі технічні неточності в певних документах жодним чином не свідчать про недійсність самих таких первинних документів. Доводи відповідача щодо «дефектності» первинних документів по ланцюгу постачання та легальності похо дження ТМЦ у ТОВ «ЛОЙД ТРЕЙД» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ст.61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що повною мірою узгоджується з практикою Верховного Суду з аналогічних питань. Стосовно посилань відповідача на досудові розслідування по відношенню до контрагента позивача, а також пояснень ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб конт рагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розгля дуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Наведені висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, визначеною в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17. Крім того, слід додати, що ОСОБА_1 не приймав участі у господарських операціях між позивачем та ТОВ «ЛОЙД ТРЕЙД» як посадова особа останнього, оскільки на час виконання договірних відносин директором та підписантом була ОСОБА_3 . Окремо слід зазначити, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган використовував дані інформаційних баз. Так, Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2018 року справа №818/770/17 зазначив, що доводи контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Регіонжитлобуд - 21», ТОВ «Глобалстронг». Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, за змістом ідентичні викладеним у відзиві на позов, та ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права. Також, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для відмови в задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині у викладеній редакції. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції. В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.