Постанова 4854 № 505/1504/17
від 19.02.2020 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 505/1504/17 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Запорожана К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: апелянта - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Подільська Одеської області Іванова Анатолія Павловича, Подільської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: першого заступника міського голови м. Подільська Одеської області Понепалюк Тетяни Степанівни, заступника Подільського міського голови Одеської області Корчового Анатолія Васильовича, заступника Подільського міського голови Одеської області Музичук Олени Валеріївни, секретаря Подільської міської ради Одеської області Волошиної Галини Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання рішень незаконними, - ВСТАНОВИВ: 19.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Голови Котовської міської ради Одеської області Іванова Анатолія Павловича про визнання дій голови Котовської міської ради Одеської області Іванова А.П. та Подільської міської ради в Одеській області по внесенню на голосування проекту рішення 17 сесії VII скликання № 219-235 Про бюджет м. Подільська на 2016 рік, а також подальшого підписання незаконними, визнати рішення 17 сесії VII скликання №219-235 Про бюджет м. Подільська на 2016 рік незаконним та таким, що порушує права громадян України, визнання незаконним рішення на 17 сесії VII скликання №219-235 Про бюджет м. Подільська на 2016 рік; зобов`язати Подільського міського голову в Одеській області щодо прийнятого рішення 17 сесії VII скликання № 219-235 Про бюджет м. Подільська на 2016 рік про повернення коштів від осіб, які отримали відповідно до цього рішення, грошові кошти до місцевого бюджету. Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2017 року на підставі ч.1 ст.22, ч.3 ст.32 КАС України, вказаний позов було передано на розгляд Красноокнянського районного суду Одеської області. 10.08.2017 року зазначена справа надійшла до Красноокнянського районного суду Одеської області. Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 14.08.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків до 31.08.2017 року. На виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивачем подано уточнений адміністративний позов від 31.08.2017 року, згідно якого позивач просить суд: визнати дії відповідача, які полягають у самовільному, всупереч чинному законодавству призначенні собі, своїм численним заступникам і секретарю надбавок до посадових окладів у шалених розмірах незаконними та такими, що порушують права громадян; зобов`язати відповідача, його заступників і секретаря повернути незаконно отримані кошти у якості надбавок до посадових окладів у шалених розмірах до міського бюджету. Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 10.10.2017 року було відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 30.10.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, першого заступника міського голови м.Подільська Понепалюк Т.С., заступників Подільського міського голови Одеської області Корчового А.В., Музичук О.В., секретаря Подільської міської ради Одеської області Волошину Г.І. Ухвалою від 26.02.2018 року суддею Криворучком П.В. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , і через залучення до участі у справі останнього, який є колишнім підлеглим головуючого судді, суддею Криворучком П.В. 26.02.2018 року винесено ухвалу, якою задоволено самовідвід головуючого судді. 27.02.2018 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи і головуючим суддею визначено Чеботаренко О.Л. Ухвалою судді Красноокнянського районного суду Одеської області Чеботаренко О.Л. від 03.03.2018 року згідно ч.8 ст.29 КАС України адміністративну справу передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду. 11.04.2018 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 12.04.2018 року суддею Єфіменком К.С. прийнято до свого провадження вказану справу та призначено підготовче засідання. 18.10.2018 року позивачем подано уточнення до позову, відповідно до якого останній просить: визнати незаконним рішення Котовської міської ради від 27.01.2016 року та визнати незаконним рішення Котовської міської ради від 27.04.2016 року. Також позивач зазначає другим відповідачем Подільську міську раду Одеської області. 15.11.2018 року позивачем подано уточнення до позову, які є ідентичними до уточнень, викладених позивачем у заяві від 18.10.2018 року. Ухвалою суду від 27.12.2018 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, прийнято до провадження заяву позивача про уточнення позову та залучено співвідповідачем Подільську міську раду. У тому ж засіданні 27.12.2018 року ОСОБА_1 зазначив, що просить розглядати нову редакцію позову. Ухвалою від 05.02.2019 року суд прийняв до розгляду уточнений позов ОСОБА_1 від 29.01.2019 року, в якому позивач додає до позовних вимог про визнання незаконними рішення Котовської міської ради від 27.01.2016 року №45-VII та від 27.04.2016 року №98-VII, вказаних в уточненні від 18.10.2018 року, нові позовні вимоги, а саме: визнати дії відповідача Подільського міського голови Іванова А.П., які полягають у самовільному, всупереч чинному законодавству призначенні собі, своїм численним заступникам і секретарю надбавок до посадових окладів у шалених розмірах незаконними та такими, що порушують права громадян, як платників податку, за які відповідач призначив собі, своїм численним заступникам і секретарю надбавки до посадових окладів за начебто виконану ними невідомо яку особливо важку роботу та ще й у шалених розмірах, незаконними; зобов`язати відповідача Подільського міського голову Іванова А.П. повернути незаконно призначенні та отримані ним, його заступниками і секретарем кошти у якості надбавок до посадових окладів за начебто виконану «добродіями» особливо важливу роботу впродовж 2017 року до місцевого бюджету. Решта викладених в уточненому позові від 29.01.2019 року вимог (п. 1-5) стосуються зобов`язання відповідачів надати докази та визнання їх явки до суду обов`язковою, тобто по своїй суті не є позовними вимогами. Ухвалою від 26 липня 2019 року задоволено заяву головуючого по справі судді Єфіменка К.С. про самовідвід від 26.07.2019 року. Відведено суддю Єфіменка К.С. від подальшого розгляду справи №505/1504/17. Передано справу у відділ з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для її автоматичного перерозподілу. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до міського голови м. Подільська Одеської області Іванова Анатолія Павловича, Подільської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб: першого заступника міського голови м. Подільська Одеської області Понепалюк Тетяни Степанівни, заступника Подільського міського голови Одеської області Корчового Анатолія Васильовича, заступника Подільського міського голови Одеської області Музичук Олени Валеріївни, секретаря Подільської міської ради Одеської області Волошиної Галини Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання рішень та дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду для розгляду справи по суті іншим суддею означеного суду. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України (у редакції Закону № 2747-IV від 06.07.2005 року, чинній на момент подачі позову), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно до вимог ст.100 КАС України (у редакції Закону № 2747-IV від 06.07.2005 року, чинній на момент подачі позову), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року № 2147-VIII. Вказаним Законом вводиться в дію нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до вимог п.12 ч.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в чинній редакції, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 поданий з порушенням вимог ч.2 ст.99 КАС України (у редакції Закону № 2747-IV від 06.07.2005 року, чинній на момент подачі позову), наслідком чого передбачалося залишення позову без розгляду за правилами ст.100 КАС України у тій же редакції, і Кодексом адміністративного судочинства України в чинній на даний час редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року також встановлені строки звернення до суду з позовом та наслідки їх недотримання позивачем, позов ОСОБА_1 може бути залишено без руху за правилами чинного на даний час Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вимог ч.6 ст.161 КАС України у чинній редакції, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.13 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Вирішуючи питання щодо прийняття справи до свого провадження, суд першої інстанції своєю ухвалою від 06 серпня 2019 року залишив даний адміністративний позов без руху, в якій зазначив, що відповідно до уточненої позовної заяви від 18.10.2018 року та від 15.11.2018 року, позивач просить: визнати незаконним рішення Котовської міської ради від 27.01.2016 року та визнати незаконним рішення Котовської міської ради від 27.04.2016 року. Тобто, з моменту прийняття оскаржуваних рішень до моменту заявлення вимог про визнання їх незаконними минуло більше шести місяців. При цьому, з позовом у первісній редакції позивач звернувся до суду лише 19 червня 2017 року, що також поза межами шестимісячного строку звернення до суду. В ухвалі від 06.08.2019 року суд першої інстанції зазначив, що недоліки позову повинні бути усунені шляхом подання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали. Копію ухвали про залишення позову без руху позивач отримав поштою 20 серпня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 19 серпня 2019 року та 30.08.2019 року засобами електронного зв`язку від позивача надійшли ідентичні заперечення проти ухвали від 06.08.2019 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у поданих запереченнях проти ухвали від 06.08.2019 року позивач жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом та не надає доказів поважності причин пропуску. Натомість, на виконання ухвали суду від 06.08.2019 року позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску. Ухвалою від 06.09.2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову та надано позивачу 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали для їх усунення. Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк адміністративний позов буде залишений без розгляду. Копію ухвали від 06.09.2019 року позивач отримав 12.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, встановлений судом строк для усунення недоліків позову сплинув 17.09.2019 року. Станом на 09.10.2019 року до суду не надходило від позивача заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску на виконання ухвали суду від 06.08.2019 року, про продовження строку для усунення недоліків позивач також не просив. Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Котовської міської ради «Про встановлення розмірів виплат заробітної плати» від 27.01.2016 року №46-VII було оприлюднене на офіційному веб-сайті Подільської міської ради 03 лютого 2016 року (http://websystem.kotovsk-city.gov.ua/index.php/rishennya-miskoji-radi/5750-rishennya-chetvertoji-sesiji-kotovskoji-miskoji-radi-vii-sklikannya-vid-27-01-2016-r-21-48). Оскаржуване рішення Котовської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення Котовської міської ради від 27.01.2016 року №46-VII «Про встановлення розмірів виплат заробітної плати» від 27.04.2016 року №98-VII було оприлюднене на офіційному веб-сайті Подільської міської ради 04 травня 2016 року (http://websystem.kotovsk-city.gov.ua/index.php/rishennya-miskoji-radi/6239-tobyoapmsyp). Разом з цим, оскаржувані позивачем в первісно поданому позові 19.06.2017 року рішення Подільської міської ради 17 сесії VII скликання №219-235 «Про бюджет м. Подільська на 2016 рік» також містяться на сайті Подільської міської ради, і вочевидь, були віднайдені позивачем на офіційному веб-порталі м. Подільська за таким посиланням - http://websystem.kotovsk-city.gov.ua/index.php/rishennya-miskoji-radi/7276-rishennia-simnadtsiatoi-sesii-podilskoi-miskoi-rady-vii-sklykannia-219-235-vid-21-12-2016-r, який містить перелік цих рішень, що також підтверджує активне користування позивачем мережею Інтернет, і тому на цьому ж сайті позивач міг дізнатися про прийняті рішення №46-VII від 27.01.2016 року та №98-VII від 27.04.2016 року, які були оприлюднені 03.02.2016 року та 04.05.2016 року, відповідно. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що строк на оскарження рішення Котовської міської ради «Про встановлення розмірів виплат заробітної плати» від 27.01.2016 року №46-VII, оприлюдненого 03.02.2016 року, сплинув 03 серпня 2016 року, проте до суду з уточненою позовною заявою про оскарження вказаного рішення позивач звернувся 18.10.2018 року, а з первісним позовом про оскарження встановлення доплат до посадових окладів 19.06.2017 року, тобто через 1 рік 4 місяці 16 днів від дати оприлюднення першого рішення. Також, строк на оскарження рішення Котовської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення Котовської міської ради від 27.01.2016 року №46-VII «Про встановлення розмірів виплат заробітної плати» від 27.04.2016 року №98-VII, оприлюдненого 04 травня 2016 року, сплинув 04 листопада 2016 року, проте до суду з уточненою позовною заявою про оскарження вказаного рішення позивач звернувся 18.10.2018 року, а з первинним позовом 19.06.2017 року, тобто через 1 рік 1 місяць 15 днів від дати оприлюднення оскаржуваного рішення. Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2013 року ОСОБА_1 звертався до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом про визнання дій голови Котовської міської ради Одеської області та Котовської міської ради Одеської області незаконними та такими, що порушують права громадян; визнання незаконним та скасування рішення «Про встановлення доплат до посадових окладів на 2013 рік» сесії Котовської міської ради в Одеській області VI скликання від 31 січня 2013 року; зобов`язання осіб, які отримали відповідно до цього рішення грошові кошти повернути їх до місцевого бюджету. Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмолено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016 року №К/800/30095/14 касаційну скаргу голови Котовської міської ради Одеської області та Котовської міської ради Одеської області задоволено. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 року скасовано, постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.05.2013 року залишено в силі (т.3 а.с. 26-28). З даної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 у лютому 2013 року оскаржив аналогічне рішення «Про встановлення доплат до посадових окладів на 2013 рік» сесії Котовської міської ради в Одеській області VI скликання, прийняте 31 січня 2013 року, тобто колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що є очевидним, що позивач обізнаний з процедурою прийняття таких рішень та порядком їх оскарження. Також, в матеріалах справи є копії рішень Котовської міської ради про встановлення розмірів виплат заробітної плати №216-VI від 22.02.2012 року, №498-VI від 25.12.2013 року, №3659-VI від 25.02.2015 року, які позивач надав до уточненого позову від 31.08.2017 року (т.1 а.с. 32-34). Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач міг дізнатися про прийняття оскаржуваних рішень з часу їх оприлюднення, і об`єктивних перешкод для звернення до суду з позовом протягом шестимісячного строку з дня оприлюднення рішень у позивача не було. Окрім цього, перша з доданих у позові від 29.01.2019 року вимог пов`язана з вимогами про визнання незаконними рішень (п.8 позову), а друга вимога щодо повернення коштів, отриманих впродовж 2017 року (п.9 позову) є новою вимогою, яка вперше заявлена 29.01.2019 року після спливу 1 року та 29 днів з дня закінчення 2017 року, тобто також поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 20.02.2020 року. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Запорожана Д.В.