Постанова 4854 № 490/7720/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 490/7720/19 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в якому просив скасувати постанову серії ЕАБ №1449629 від 24.08.2019 р. за ч. 1 ст. 121 КпАП України та закрити справу у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, інспектор патрульної поліції неправильно застосував норми матеріального права, на його причепі були встановлені світлоповертаючі знаки, проте інспектор зауважив, що вони не відповідають стандартам. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2019 року, ухваленому за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову серії ЕАБ №1449629 від 24.08.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КпАП України з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. - скасовано. Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України - закрито. На вказане рішення Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП подано апеляційну скаргу. Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2019 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 24.08.2019 р. в. м. Кривий Ріг водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Magnum 480», номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, на якому були відсутні світлоповертаючі знаки, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КпАП України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає та враховує наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно до п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Кожний учасник дорожнього руху має дотримуватися Правил дорожнього руху і може розраховувати на дотримання цих правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі. Це має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі. Будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху дорогами України і створення аварійної ситуації. Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач пройшов перевірку технічного стану транспортного засобу без зауважень, що підтверджується копією відповідного протоколу, то його вина відсутня, а позов підлягає задоволенню. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції передчасними та помилковими, з огляду на наступне. Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно до вимог п. 30.3 (г) ПДР на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Довгомірний транспортний засіб» - два прямокутники жовтого кольору розміром 500 х 200 мм з каймою червоного кольору завширки 40 мм із світлоповертального матеріалу. Знак розміщується на транспортних засобах (крім маршрутних) ззаду горизонтально (чи вертикально) і симетрично поздовжньої осі, довжина яких від 12 до 22 м. Довгомірні транспортні засоби, довжина яких з вантажем або без нього перевищує 22 м, а також автопоїзди з двома і більше причепами (незалежно від загальної довжини) повинні мати розміщений ззаду розпізнавальний знак (у формі прямокутника жовтого кольору розміром 1200 х 300 мм з каймою червоного кольору завширки 40 мм) із світлоповертального матеріалу. На знакові чорним кольором наноситься зображення вантажного автомобіля з причепом і зазначається їхня загальна довжина в метрах. Згідно до п. 31.4.7 (ї) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені п. 30.3 Правил. Позивач керував вантажним довгомірним автомобілем «Renault Magnum 480», номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, на якому були відсутні світлоповертальні розпізнавальні знаки передбачені вимогами п. 30.3 (г) та п. 31.4.7 (ї) ПДР внаслідок чого був зупинений інспектором поліції. Колегією суддів оглянуто надані відповідачем відеозаписи із фіксацією події, з яких чітко вбачається факт руху транспортного засобу з причепом під керуванням позивача з порушенням п. 30.3 (г) та 31.4.7 (ї) ПДР. Також відеозаписом зафіксовано, як інспектор поліції додатково вказує та роз`яснює позивачу суть вчиненого ним порушення ПДР, а також наочно демонструється який саме світлоповертальний розпізнавальний знак повинен бути встановлений на транспортному засобі з причепом під його керуванням. Посилання позивача на той факт, що на причепі були встановлені світлоповертальні знаки, що підтверджується даними про проходження технічного огляду, колегією суддів не приймаються, оскільки, як вбачається з відеофіксації та наданої позивачем фотофіксації транспортного засобу під час проходження технічного огляду, встановлені світлоповертаючі знаки не відповідають вищезазначеним вимогам. Таким чином, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо не порушення ним вимог ПДР та безпідставність спірної постанови спростовуються матеріалами даної справи. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що оскільки позивач пройшов перевірку технічного стану транспортного засобу без зауважень, то відсутня його вина, колегія суддів зазначає, що технічний стан - це відповідність колісних транспортних засобів (КТЗ) складу його конструкції на дату реєстрації та сукупність фактичних експлуатаційних характеристик КТЗ на дату перевірки. Отже, наданий протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 07.12.2018 р. (а.с. 6) містить відомості щодо технічної справності певних вузлів та агрегатів транспортного засобу, однак не відображає відповідність встановлених розпізнавальних знаків вимогам ПДР. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17. Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. В свою чергу, факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу з причепом під керуванням позивача з порушенням вимог ПДР, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовані пояснення позивача та вказується на порушення вимог ПДР позивачем та демонструється який саме розпізнавальний світлоповертальний знак повинен бути встановлений. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП винесена правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні. Враховуючи всі викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було враховано всі необхідні обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, постанову було винесено відповідно до вимог чинного законодавства, а той факт, що ОСОБА_1 не визнає факту вчинення правопорушення не звільняє від притягнення до відповідальності з урахуванням його об`єктивної винуватості. Оскільки висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2019 року, та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2019 року - скасувати. Прийняти у справі № 490/7720/19 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.