Постанова 4852 № 280/3899/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/3899/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року в адміністративній справі №280/3899/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та відмови у призначенні та перерахунку пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке є правонаступником Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 ; - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке є правонаступником Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_3 в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке є правонаступником Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з дня, що настає за днем смерті померлого годувальника. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивачем подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно визначив природу поняття пенсія та зробив хибний висновок, що щомісячне довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні законодавства і не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника та неправомірно відмовив позивачу у задоволенні позову. 10 січня 2020 року, до суду апеляційної інстанції надійшла уточнена апеляційна скарга, однак вона не прийнята судом до розгляду, оскільки подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 303 КАС України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2011 року між Дмитренком Петром Петровичем та ОСОБА_1 укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області. З 01.02.2007 по 28.02.2019 ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді, призначене йому на підставі норм Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів". Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 122). З 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV й з цього часу вона перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України. Після смерті чоловіка, довічне грошове утримання якого було основним джерелом існування для позивача, ОСОБА_1 27.02.2019 та 29.03.2019 зверталась до Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого наразі є відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо підстави відмови у нарахуванні та виплаті їй допомоги на поховання померлого пенсіонера та про надання роз`яснень щодо відмови у переході з пенсії по втраті годувальника на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Втім, на вказані звернення відповідач відповів відмовами, зокрема: - за результатом розгляду заяви про виплату допомоги на поховання надав відповідь від 04.03.2019 № 1355/03, в якій повідомив, що відповідно до ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійсненнями судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Крім того, рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62 визначено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів, суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Тому, у органу Пенсійного фонду України відсутні підстави виплачувати допомогу на поховання померлого судді у відставці, який перебував на обліку як одержувач довічного грошового утримання; - за результатом розгляду звернення про роз`яснення щодо відмови у переводі її пенсії з виду на вид надав відповідь від 08.04.2019 № 2069/03 в якій зазначається, що порядок призначення пенсій у зв`язку з втратою годувальника регулюється ст. ст. 24, 36-39 та 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи такі дії та відмову у призначенні та перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративний позовом за захистом своїх прав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Також, суд дійшов висновку, що враховуючи отримання ОСОБА_2 саме щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантії до нього не можуть бути застосовані, а відтак, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання визначеної ст. 53 названого Закону. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті). Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивача не отримував. В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат. Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено. Колегія суддів враховує і те, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України "Про статус суддів" ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є закони України "Про статус суддів" та "Про судоустрій і статус суддів", при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013). У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги частині відмови в нарахуванні та виплаті допомоги на поховання задоволенню також не підлягають з огляду на таке. Так, відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суд першої інстанції правильно зазначив, що право на призначення пенсії за віком за нормами та на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_2 реалізовано не було, натомість останній отримував щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Фактично, щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування, що принципово унеможливлює ототожнення понять "пенсія" та "щомісячне довічне грошове утримання суддям". Тому, враховуючи отримання ОСОБА_2 саме щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантії до нього не можуть бути застосовані, а відтак, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання визначеної ст. 53 названого Закону. Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що ч. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Рішенням Ради суддів України № 62 від 16.09.2016, визначено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та яким визначено механізм компенсації визначених витрат. Так, відповідно до п. 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсіонерів. Тому, невиплата позивачу допомоги на поховання, що передбачена ст. 53 вказаного Закону не свідчить про порушення відповідачем його прав на соціальні виплати. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року в адміністративній справі №280/3899/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та відмови у призначенні та перерахунку пенсії, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 19 лютого 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш