Постанова 4851 № 546/1249/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 р.Справа № 546/1249/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Зеленського В.В., Суддів: Чалого І.С. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора ВМАЗ управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Лизенко І.В., вул. Леніна, 24, с. Решетилівка, Решетилівський, Полтавська, 38400, повний текст складено 10.01.20 року по справі № 546/1249/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВМАЗ УППВ в Полтавській області ДАП старший лейтенант поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ВСТАНОВИВ: 11.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, винесену у справі про адміністративне правопорушення 09.11.2019 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.01.2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до інспектора ВМАЗ УППВ в Полтавській області ДАП старшого лейтенанта поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича (місцезнаходження: вул. Європейська, буд. 164, м. Полтава Полтавської області) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.01.2020 року по справі № 546/1249/19 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення дотримані всі вимоги чинного законодавства України. 19.02.2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09.11.2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП. Постановою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з тим, що 09.11.2019 року о 09-00 год. він керував транспортним засобом Рута 25, д.н.з. НОМЕР_2 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів та не мав знаку аварійної зупинки, чим порушив вимоги п. 31.4.7.є ПДР України. Не погодившись з вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 121 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч.2 ст. 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, обладнання якого не відповідають вимогам правил дорожнього руху. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача позивачем п.31.4.7 "є" ПДР України, оскільки позивач керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за відсутності знаку аварійної зупинки. Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі ПДР) встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання. Приписами пп. 31.4.7 "є" п. 31 ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам, зокрема, у разі, якщо відсутній знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі. Отже, відсутність знаку аварійної зупинки віднесено до обладнання транспортного засобу за відсутності якого експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч.2 ст. 121 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова містить посилання на відео з боді камери. Так дійсно, матеріали адміністративної справи містять відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано певну подію. Проте колегія судів зауважує, що з наданого відповідачем відеозапису не можливо встановити наявність чи відсутність знаку аварійної зупинки. Враховуючи, що зазначене у постанові порушення, а саме, відсутність знаку аварійної зупинки, не є технічною несправністю, невідповідністю технічного стану чи обладнання, переобладнання вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, оскільки наявність чи відсутність знаку аварійної зупинки не відноситься до технічного стану чи обладнання транспортного засобу. З цього приводу суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. З огляду на наявні у матеріалах справи документи факт відсутності знаку аварійної зупинки не підтверджено жодним доказом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не надано доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, не було встановлено таких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються відповідними доказами, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора ВМАЗ управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мікрюкова Олексія Валерійовича залишити без задоволення. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.01.2020 року по справі № 546/1249/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова