Постанова 4851 № 2040/6771/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 р.Справа № 2040/6771/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С позивач ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 11.11.19 року по справі № 2040/6771/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд: визнати протиправними та скасувати накази відповідача № 529 від 18.05.2018 року та № 572 від 25.05.2018 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що вказані накази про накладення дисциплінарних стягнень підлягають скасуванню, оскільки нею не було допущено порушень службової дисципліни та у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відсутній склад адміністративних проступків. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом ГУНП в Харківські області від 18.05.2018 № 529 за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, капітану поліції ОСОБА_1 , юрисконсульту відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області, оголошено догану. Наказом ГУНП в Харківські області від 25.05.2018 № 572 за порушення вищевказаних нормативних положень, капітану поліції ОСОБА_1 , юрисконсульту відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області, оголошено сувору догану. Винесенню вказаних наказів передувало проведення відносно позивача низки службових розслідувань, якими встановлено факт нездійснення юрисконсультом ВПЗ ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_1 21.12.2017 своєчасного поштового відправлення апеляційної скарги у справі № 638/9055/15-ц за позовом ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, у результаті чого судом було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУНП в Харківській області, однак дисциплінарне стягнення не накладено у зв`язку зі впливом строку притягнення до дисциплінарної відповідальності; факт відсутності юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 на службі 22.12.2017 без поважних причин, тобто скоєння прогулу; факт порушення службової дисципліни в частині невиконання наказу т.в.о. начальника ВПЗ майору поліції ОСОБА_9 про доповідь у строк до 01.03.2018 матеріалів адміністративної справи № 820/4843/17 за позовом ОСОБА_3 та проекту апеляційної скарги ГУНП за вказаною справою; факт порушення вимог абзацу 1 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині невиконання наказу начальника щодо підготовки спільного відзиву та доповіді у строк до 29.03.2018 за матеріалами адміністративної справи № 820/1452/18 за позовом ОСОБА_4 , внаслідок чого представляти інтереси Головного управління було доручено іншому працівнику ВПЗ, за участі якого судом було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 ; факт невиконання вказівок начальника ВПЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_9 по підготовці проекту відповіді до 05.04.2018 за результатами розгляду листа УКЗ ГУНП в області від 27.03.2018 № 2100/119-12/01-2018 щодо роз`яснення виконання рішення суду по справі № 820/6583/17 за позовом ОСОБА_6 , чим порушено вимоги абзацу 1 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині виконання наказів начальника та неухильного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, внаслідок чого виконання документу було доручено іншому працівнику ВПЗ; факт невиконання наказу начальника ВПЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_9 щодо підготовки апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 820/744/18 за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області ГУНП в Харківській області у визначений начальником ВПЗ майором поліції ОСОБА_9 строк до 06.04.2018 та недоповіді про виконану роботу керівництву підрозділу; факт невиконання наказу т.в.о. начальника ВПЗ майора поліції ОСОБА_9 та не надання до суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали відзиву на позов, а також всіх доказів у справі № 820/1401/18 за позовом ОСОБА_8 ; факт порушення організації службової підготовки. Про зазначене також вказали працівники ГУНП в Харківській області: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , які були опитані у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідків. Позивач, не погодившись з вказаними наказами, звернулась до суду з позовом щодо їх оскарження, оскільки вважала, що встановлені службовим розслідуванням факти не відповідають дійсності. Крім того, в подальшому відбулись події, які були предметом розгляду справи № 2040/7366/18. Так, в рамках вказаної справи судом встановлено, що з серпня 2003 року ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ та в подальшому в органах поліції. При цьому, з 01.01.2017 року позивач перебувала на посаді юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.11.2016 року № 1174, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.15 № 1465, наказано створити атестаційну комісію ГУНП № 23; керівникам структурних підрозділів, відділів (відділень) ГУНП: скласти списки поліцейських ГУНП, які підлягають атестуванню та направити їх до УКЗ, скласти атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання до атестаційної комісії матеріалів щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час і місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття в разі необхідності. На підставі вищезазначеного наказу Національної поліції України від 14.11.2016 року та у зв`язку з включенням позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, проведено атестацію позивача - капітана поліції ОСОБА_1 , що підтверджує відповідний атестаційний лист. Як вбачається з атестаційного листа, за висновком керівника від 03.08.2018 р. капітан поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. Відповідно до висновку Атестаційної комісії № 23 ГУНП в Харківській області від 23.08.2018 р., остання займаній посаді не відповідає та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 249 о/с від 11.09.2018 р. звільнено з посади юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 згідно з п. 2 (з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі висновку атестаційної комісії № 23 ГУНП в Харківській області від 23.08.2018 р. ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просила суд: визнати протиправним рішення ГУНП в Харківській області в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та дії ГУНП в Харківській області щодо проведення атестації ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати висновок Атестаційної комісії № 23 ГУНП в Харківській області від 23.08.2018 р. про те, що "займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність"; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області "По особовому складу" № 249 о/с від 11.09.2018 р. в частині звільнення з посади юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 згідно з п. 2 (з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити на посаді юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 з 11.09.2018 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі № 2040/7366/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року зазначене рішення було скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, зокрема, шляхом скасування висновку Атестаційної комісії № 23 ГУНП в Харківській області від 23.08.2018 р. про те, що ОСОБА_1 "займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність"; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області "По особовому складу" № 249 о/с від 11.09.2018 р. в частині звільнення з посади юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 згідно з п. 2 (з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції з 11.09.2018 р. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні даного позову, виходив з того, що спірні накази є такими, що вичерпали свою дію та у часі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Статтею 19 Закону встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Пунктами 10, 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Суд зазначає, що станом на час винесення оскаржуваних наказів Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII не набрав законної сили, а тому, у спірних правовідносинах сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.04.2006 року № 3460-ІV (із наступними змінами). Так, ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Згідно ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом. Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень. На час проведення службових розслідувань відносно позивача діяв наказ МВС України від 12.03.2013 № 230 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073), яким затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України ( надалі - Інструкція). Підпунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни. Пунктами 8.1 Інструкції унормовано, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. За змістом п.5.4 Інструкції, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Особа особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України. Колегія суддів, виходячи з правової природи спірних наказів, зазначає, що такі є правовими актами індивідуальної дії, які розраховані на певне коло осіб та вичерпують свою дію виконанням. Зазначене узгоджується з нормативним визначенням індивідуального акту, наданого п.19 ст.4 КАС України, за яким, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово. Як свідчать матеріали справи, наказом відповідача від 08.10.2018 року №270 о/с наказано вважати дисциплінарні стягнення, накладені спірними наказами № 529 від 18.05.2018 року та № 572 від 25.05.2018 року такими, що закінчили строк дії з 07.10.2018 року. Відтак, спірні накази є такими, що вичерпали свою дію та у часі. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у судовому порядку в рамках справи № 2040/7366/18 порушені права позивача були поновлені судом апеляційної інстанції у спосіб скасування висновків атестації позивача, скасування наказу про звільнення позивача з посади юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 згідно з п. 2 (з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції з 11.09.2018 р. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що предмет спору у справі, що наразі розглядається про скасування наказів № 529 від 18.05.2018 року та № 572 від 25.05.2018 року - відсутній. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підставвисновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі 2040/6771/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 2040/6771/18 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 20.02.2020 року