Ухвала КЦС ВС № 607/6884/17

Ухвала 17 лютого 2020 року м. Київ справа № 607/6884/17 провадження № 61-2660ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондар Ольги Володимирівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, ВСТАНОВИВ: 07 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар О. В. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою разом з клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень. Посилається на те, що указаний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки 23 грудня 2019 року заявник вперше звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року касаційну скаргу повернуто заявнику з підстав відсутності документа, що посвідчує повноваження представника. Заявник дізнавшись про зазначену ухвалу суду касаційної інстанції повторно звернулась до суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана 07 лютого 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - ЦПК України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги було 16 грудня 2019 року. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень проте не наводить поважності причин його пропуску, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Вперше заявник подала касаційну скаргу 23 грудня 2019 року, тобто з попуском строку на касаційне оскарження. Твердження заявника про те, що вперше скаргу вона подала у передбачений законом строк не заслуговують на увагу, оскільки такий строк сплив 16 грудня 2019 року. Таким чином, заявнику необхідно надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням підстав поновлення строку та доказів поважності причин його пропущення. Крім цього, касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 1 600 грн. Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 280 грн (1 600*0,4*200/100%) Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р?ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Водночас заявник подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що заявник перебуває у скрутному матеріальному становищі. Проте заявник не надала підтверджуючих документів, що містили б повну інформацію саме про її річний дохід за попередній календарний рік, що відповідно до норми статті 8 Закону № 3674-VI може бути підставою для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору. Отже, оскільки заявник не подала доказів її майнового стану, зокрема, повних відомостей про її річний дохід за попередній календарний рік та неспроможності сплатити судовий збір, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бондар Ольги Володимирівни про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року відмовити. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондар Ольги Володимирівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залишити без руху. Для усунення зазначених вище недоліків надати десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням підстави для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог щодо сплати судового збору, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко