Постанова 4824 № 754/16146/17

Єдиний унікальний номер справи 754/16146/17 Провадження №22-ц/824/796/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Тімуш Д.І. розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: В грудні 2017 року позивачі звернулися до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його наступним: Позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 15.05.2017 року з вини відповідачів, які проживають в розташованій поверхом вище квартирі, сталося залиття помешкання позивачів. Зокрема були залиті частина спальної та вітальної кімнат, а також коридору. Згідно акту обстеження від 16.05.2017 року, складеного комісією житлово-експлуатаційної дільниці №113, причиною залиття стало самовільне втручання мешканців квартири в сантехнічне обладнання (лопнула гнучка підводка до зливного бачка в санвузлі). Внаслідок залиття квартира позивачів потребує ремонту. Згідно висновку про оцінку матеріального збитку вартість необхідних ремонтно-будівельних робіт становить 59 092,27 грн., яку відповідачі добровільно відшкодувати відмовилися. У зв`язку з наведеним позивачі просили суд стягнути з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 59 092,27 грн. та сплачений судовий збір. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а викладені у рішенні висновки - такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом не відображено, в якій саме частині визнав позов відповідач ОСОБА_1 . Також помилковим є висновок суду про визнання вини всіма відповідачами, що потягло за собою неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Окрім того, судом взято до уваги та покладено в основу рішення висновок оцінювача ТОВ «АПРАСЕЛ ЮА», який був наданий позивачем на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна на суму 59 092,27 грн. В той же час висновок експерта ТОВ «Експертиза в будівництві», складений в березні 2018 року за замовленням відповідачів, в якому вартість відновлювального ремонту складає 35 856 грн., судом безпідставно не взято до уваги. Крім того, судом не надано будь якої правової оцінки доказам відповідача, рішення суду не містить мотивів та підстав відхилення таких доказів. Позивачами належних доказів заподіяння їм матеріальної шкоди саме в цьому розмірі не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, на що також судом уваги не звернуто. Представлений ними висновок експерта не може вважатися таким належним доказом, оскільки передбачає проведення ремонтних робіт у обсягах, що значно перевищують площу залиття. Оскільки матеріали справи містять експертні висновки стосовно обсягів та вартості відновлювальних робіт, що кардинально відрізняються один від одного, суд мав призначити по справі судову експертизу, чого він не зробив. При цьому суд не навів й доводів, на підставі яких він врахував експертизу позивачів та відхилив експертні дослідження, представлені відповідачами. Таким чином апелянт вважає, що рішення суду не містить вичерпних висновків, які б відповідали встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди у розмірі, який він визнає, а саме 4 404,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивачі вказали, що доводи апеляційної скарги вважають безпідставними, а рішення суду - законним і обґрунтованим, яке в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків: У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності як факту спричинення шкоди позивачу, так і розміру такої шкоди. При цьому суд зазначив про встановлену положенням ст.1166 ЦК України презумпцію вини заподіювача шкоди, відтак за умови недоведеності відповідачами відсутності такої своєї вини, вважав позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Апелянт у своїй скарзі зазначав, що презумпція вини заподіяння шкоди жодним чином не передбачає відсутність у позивача обов`язку доводити розмір такої матеріальної шкоди, чого в даному випадку зроблено не було, відтак позовні вимоги в цій частині залишились недоведеними. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Зазначена норма дійсно встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди. Більш того, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді сторона відповідача не заперечувала своєї вини у залитті квартири позивачів, відтак й наявності підстав для відшкодування спричиненої шкоди. В той же час презумпція вини та визнання своєї вини одним із відповідачів не може означає відсутності обов`язку сторони довести розмір заподіяної шкоди, який має бути встановлений в ході розгляду справи на загальних підставах. Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду. З урахуванням вказаних норм позивачем мав бути доведений заявлений ним розмір спричиненої залиттям шкоди, а відповідач мав надати докази на підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача. Оскільки питання щодо встановлення розміру завданої залиттям шкоди відноситься до категорії спеціальних знань, як позивач так і відповідач з цього приводу могли представити до суду відповідні висновки експертів, що обидві сторони й здійнили. В той же час представлені сторонами експертні висновки суттєво протирічать один одному. Зокрема, відповідно до наданого позивачем експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» від 01.06.2017 року, вартість ремонтно-оздоблювальних робіт по відновленню залитих приміщень складає 59 092,27 грн. (т.1 а.с. 19-39). Натомість відповідно до наданого стороною відповідачів висновку фахівців ТОВ «Експертиза в будівництві» вартість відновлювального ремонту в даному випадку мала б скласти 35 856,00 грн. Більш того, окрім висновку ТОВ «Експертиза в будівництві» відповідачем також була надана й експертна оцінка, яка проведена 23.03.2018 року експертом ТОВ «Експертиза в будівництві», в якому вартість відновлювальних робіт була оцінена у 4 404 грн (т.1 а.с. 93-99). Усі вищевказані експертні висновки, що містяться в матеріалах справи, протирічать один одному як в частині визначення вартості відновлювальних робіт, так і в частині їх обсягу та переліку будівельно-ремонтних робіт, необхідних для відновлення попереднього стану залитої квартири. При цьому обидві сторони критикували експертні висновки, надані іншою стороною, зазначаючи про їх невідповідність з точки зору суті представлених в них висновків, так і з точки зору процедур проведення вказаних досліджень. Саме для вищевказаного випадку процесуальним законодавством, зокрема положеннями ст. 103 ЦПК України, встановлені підстави та процедура призначення судом відповідної судової експертизи. Зокрема, судова експертиза призначається у разі, коли сторонами не надані висновки експертів із спеціальних питань, або представлені висновки протирічять один одному, та (або) виник сумнів у їх правильності. При цьому за встановленою процедурою, ініціатором проведення експертизи має бути сторона по справі. Вказані обставини в ході розгляду справи були роз`ясненні сторонам судом першої інстанції. Крім того таке положення закону було роз`яснено учасникам судового засідання й судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги. В той же час жодна із сторін не заявила клопотання про призначення у справі судової експертизи. Не було представлено до матеріалів справи і інших доказів, які б надали суду можливість для врахування одних експертних висновків та відхилення інших. З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що в ході розгляду знайшли своє підтвердження посилання позивача на факт залиття відповідачами належної їм квартири. В той же час розмір спричиненої таким злиттям шкоди належним чином доведено не було, відтак підстави для стягнення заявленої шкоди у будь якому із вищевказаних розмірів у суду відсутні, що зумовлює необхідність у відмови в задоволенні таких вимог з підстав недоведеності. Незважаючи на висновки щодо недоведеності позовних вимог, в ході розгляду справи одним із відповідачів, а саме ОСОБА_1 , позовні вимоги були частково визнані. Зокрема ним було визнано позов на суму 4 404,00 грн. Таким чином, зважаючи на визнання відповідачем позову в цій частині, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивачів з такого відповідача. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і те, що незважаючи на подання апеляційної скарги лише одним з відповідачів, в своїй скарзі апелянт просив скасувати рішення в повному обсязі. Оскільки суть позовних вимог полягає в відшкодуванні спричиненої шкоди майну позивачів, а характер правовідносин в даному випадку передбачає спільне відшкодування такої шкоди усіма відповідачами як співвласниками квартири, рішення суду стосується як кожного із відповідачів окремо, так і в сукупності. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим право одного із відповідачів на оскарження рішення суду першої інстанції в повному обсязі. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування апеляційним судом судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по справі. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення позову, відповідним чином має бути розподілений судовий збір, сплачений обома сторонами. В ході розгляду справи позивачами було сплачено 640,00 грн. судового збору, відтак з огляду на співвідношення задоволених і відхилених позовних вимог з вказаної суми відшкодуванню полягає 47,68 грн. Апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 960,00 грн. Зважаючи на співвідношення задоволених і відхилених позовних вимог їм має бути відшкодовано 888,48 грн. Таким чином сумарно з позивачів на користь відповідача підлягає стягненню в якості відшкодування понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених та відхилених позовних вимог 840,80 грн. - по 420,40 грн. з кожного. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 4 404,00 (чотири тисячі чотириста чотири) грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 420,40 (чотириста двадцять) грн. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько