Постанова Київський апеляційний суд № 757/14507/15-ц
від 10.02.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/1735/2020 Головуючий у 1-й інстанції - Матійчук Г.О. 757/14507/15-ц Доповідач: Чобіток А.О. ПОСТАНОВА Іменем України 10 лютого 2020 року Київський апеляційний суд ускладі колегії суддів: головуючого - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Оніщука Т.І. секретар - Зиль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання правочину недійсним,- у с т а н о в и в : У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу кватири АДРЕСА_1 , укладений 27.02.2006 року між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Шупенею О.М. та зареєстрований в реєстрі за №192; витребувати на її користь вищезазначену квартиру від ОСОБА_1 , який незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вказаним майном та усунути перешкоди у користуванні майном. При цьому зазначала, що 27 липня 2006 року вонапридбала у власність спірну квартиру. Одночасно між нею та ПАТ КБ «Надра» було укладено іпотечний договір, згідно зякимвона передала в іпотеку квартируАДРЕСА_1 . Після купівлі квартири вона в ній фактично не проживала, проте надала довіреність на розпорядження квартирою матері загиблого чоловіка - ОСОБА_4 , яка повинна була з коштів, отриманих від здавання квартири в оренду оплачувати житлово-комунальні послуги та сплачувати кредит, а решту коштів витрачати на свої потреби. Після смерті чоловіка довіреністьнею була скасована. Починаючи з 15 жовтня 2011 року невідомі особи, які проживають в квартирі, не допускають її до неї, чим порушують право власності.Після звернення до правоохоронних органів вона дізналася, що особа, яка проживає у квартирі користується нею на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .У ході досудового розслідування встановлено, що 27 лютого 2006 року на підставі підроблених документів, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 спірну квартиру. Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі. Визнано правочин від 27.02.2006 року недійсним. Витребувано вказану квартиру на користь позивача від ОСОБА_1 . Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2017 року вказане рішення в частині витребування квартири скасовано та у вказаній частині в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У решті рішення залишено без змін. Постановою від 11.09.2019 року Верховний Суд скасував рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2017 року в частині залишення заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року щодо вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним без змін, направивши справу у вказаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Не погоджуючись рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що згідно з відповіді нотаріуса Шупені О.М., який зазначений у тексті оспорюваного договору як такий, що посвідчував його, убачається, що він не вчиняв жодних нотаріальних дій щодо посвідчення оспорюваного договору. Зазначена обставина дає підстави вважати, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є підробленим, а тому не створює юридичних наслідків та не є правовстановлюючим документом. Оскільки він ( ОСОБА_6 ) ніколи не укладав такого спірного договору, то зазначених судом обставин ніколи не існувало, відповідно правочин не було здійснено в природі правового поля взагалі. Так, він ніколи не укладав Договору купівлі- продажу квартири від 27.02.2006 рокута не надавав будь-кому довіреності або в іншій формі вираження волі на відчуження квартири, посвідчення та державної реєстрації в органах БТІ. Договір купівлі-продажу від 27 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та ним, ніколи не укладався в будь-якій формі, не підписувався ані ним, ані ОСОБА_3 , відповідно між ними жодних інших правочинів чи\або домовленостей з приводу купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ніколи не вчинялося. Отже суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним не існуючий Договір купівлі-продажу квартири від 27.02.2006 року. Відзивів від учасників справи на вказану апеляційну скаргу не надходило. При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 27 липня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 27 липня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №3 9/П/99/2006-840, згідно з яким банк надав позивачу кредит у розмірі 160 000 доларів США. 27 липня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу. 28 грудня 2006 року ОСОБА_2 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в усіх державних органах по питанню реєстрації договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири. 15 жовтня 2011 року ОСОБА_2 скасувала довіреність на розпорядження квартирою , яка була видана на ім`я ОСОБА_4 28 травня 2010 року. 27 лютого 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватний нотаріусом Шупенею О.М.. Слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (ЄРДР №12014100060006623 від 25 листопада 2014 року, ст. 190 ч. 2 КК України). Підставою для здійснення досудового розслідування є повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а саме: заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 . Згідно з відповіддю на запит, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М., 27 лютого 2006 року ним не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . У спеціальному нотаріальному бланку відсутня будь-яка інформація щодо посвідчення даного договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 є законним власником квартири АДРЕСА_1 і дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу, кредитним договором, у якому зазначено, що кредитні кошти надавалися позивачу на придбання зазначеної квартири. Вказана квартира також була передана в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним, оскільки він суперечить чинному законодавству та порушує право власності позивача. Крім того, з відповіді нотаріуса, який зазначений у тексті оспорюваного договору як такий, що посвідчував його, вбачається, що ОСОБА_8 не вчиняв жодні нотаріальні дії щодо посвідчення оспорюваного договору. Зазначена обставина дає підстави вважати, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є підробленим, а тому не створює юридичних наслідків та не є правовстановлюючим документом. Відповідачі не спростували обставини, викладені у позовній заяві та не надали доказів того, що оспорюваний договір було укладено з дотриманням чинного законодавства і він не є підробленим, як зазначає позивач та як встановлено досудовим розслідуванням. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів уважає, що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим та приходить до висновку про необхідність його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_2 на підтвердження заявлених нею вимог надала копію договору купівлі - продажу від 27.02.2006 року, за яким начебто ОСОБА_7 продала спірну квартиру ОСОБА_1 , який начебто посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за реєстровим № 192 з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії ВКТ № 221546 ( а.с. 29-30 том 1). Листом Міністерство юстиції України від 24.06.2015 року за №15568-0-2615/13 повідомило, що спеціальні бланки нотаріальних документів серії ВКТ 221101-221700, в тому числі бланк серії ВКТ № 221546, були передані державним підприємством «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату» 20 серпня 2008 року приватному нотаріусу Житомирського міської нотаріального округу Малежику Д.А.. Приватна нотаріальна діяльність Малежика Д.А. була припинена з 02 грудня 2008 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 02 грудня 2008 року №1933/7 «Про анулювання свідоцтва про право на заняті нотаріальною діяльністю Малежи Дмитра Анатолійовича », а в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів була наявна інформація про спеціальні бланки нотаріальних документів, отримані приватним нотаріусом Малежиком Д.А., відомості щодо витрачання яких відсутні, Головним управління юстиції у Житомирській області 05 лютого 2015 року за вих. № 2.5-18/9/41 10 лютого 2015 року за вих. № 2.5-18/9/47 направлено листи до державної підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо внесення відомостей до вищевказаного реєстру про невикористані бланки як анульовані. Як повідомило державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 13 лютого 2015 року за вх. № 4005/01-06 до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 05 лютого 2015 року внесено інформацію про спеціальні бланки нотаріальних документів, отримані приватним нотаріусом Малежиком Д.А. як анульовані, код витрачання «22», в тому числі спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВКТ № 221546 (а.с. 95). Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуШупеня О.М.у відповіді на запит зазначив, що ним не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 27 лютого 2006 рокуза реєстровим № 192, бланк ВКТ № 221546 (а.с. 96). Указані обставини у їх сукупності свідчать про те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 лютого 2006 року, має ознаки підроблення документа, тобто документа, який, будучи правильно оформленим із зовнішнього боку, містить відомості, що не відповідають дійсності. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду в пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини). Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх здійснення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Згідно з вимогами ст.215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину . Як вже зазначалось вище, то спеціальний бланк нотаріальних документів серії серії ВКТ № 221546, на якому існує інформація про продаж квартири АДРЕСА_1 27 лютого 2006 року, посвідченого начебто приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М., який вказаної нотаріальної дії не вчиняв, були передані ДП «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату» 20 серпня 2008 року приватному нотаріусу Житомирського міської нотаріального округу Малежику Д.А., який останнім не витрачався та був анульований, про що внесено відповідну інформацію до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 05 лютого 2015 року. Як убачається із договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Чернокур О.М., то останнім належність квартири продавцю ОСОБА_7 перевірено, а відповідно до Витятгу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 27.07.2006 року внесено заборону на вказану квартиру на підставі договору іпотеки. ( а.с.17,18 том 1). Зазначене у сукупності, свідчить, що правочин щодо продажу квартири АДРЕСА_1 27 лютого 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не укладався, нотаріусом не посвідчувався та не проходив обов`язкової державної реєстрації в органах БТІ. Отже, ОСОБА_1 не набував право власності на квартиру АДРЕСА_1 27 лютого 2006 року. Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.02.2006 року є нікчемним в силу закону, унаслідок чого визнання його недійсним судом не вимагається. У зв`язку з тим, що вказаний правочин є нікчемним в силу закону, то він не породжує будь-яких прав та обов`язків ні для його сторін, ні для будь-якої іншої особи. Оскільки суд першої інстанції не врахував вказані обставини та не надав їм належної оцінки в їх сукупності, не застосувавши норми матеріального права, які регулюють правовідносин між сторонами, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів уважає за належне скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, але з підстав нікчемностідоговору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.02.2006 року. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання правочину недійсним залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: А. О. Чобіток Судді: О. В. Немировська М. І. Оніщук