Постанова 4819 № 664/2462/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2020 року м. Херсон справа № 664/2462/19 провадження №22-ц/819/431/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Павловська Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Никифорова Є.О. від 09 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відшкодування збитків та моральної шкоди, встановив: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, відшкодування збитків та моральної шкоди, якій уточнив та просив суд: -стягнути з відповідача на його користь завдані йому збитки, у зв`язку з не нарахуванням надбавки за його депозитами разом з упущеною вигодою по 16 жовтня 2019 року в сумі 4770 грн; -стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в сумі 12210 грн; -стягнути з відповідача на його користь реальні збитки від витрат робочого часу, тобто втрачений заробіток на поновлення його порушеного права споживача в сумі 3004 грн; -стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати в сумі 102 грн та 30 грн. Позовна заява мотивована тим, що 15.09.2015 року та 16.09.2015 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені договори №SAMDNWFD0070812235500 та №SAMDNWFD0070813328400 вкладу «Депозит Плюс строковий на 12 міс.». За умовами договору №SAMDNWFD0070812235500 він передав банку, а банк прийняв грошові кошти в сумі 50000 грн, а за договором №SAMDNWFD0070813328400 200000 грн. Вказує, що відповідно п.15 договору, при новому терміні вкладу, він має право на збільшену процентну ставку, розмір якої визначений в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку. У зв`язку з зверненням його дружиною до суду з позовом про поділ майна подружжя, ухвалою суду, в серпні 2016 року було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на вказаних депозитних рахунках. У черні 2017 року, йому стало відомо, що Банк при продовженні договору не застосував надбавку 0,5 % . Зауважує, що він неодноразово як усно так і письмово звертався до Банку з приводу того, що наївність арешту не перешкоджає нарахуванню надбавки, просив Банк здійснити йому перерахунок. Зазначає, що посилання Банку на Умови та Правила надання банківських послуг порушують його права як споживача. Позивач, посилаючись на ст.22 ЦК України, вважає, що йому завдані збитки за договорами у розмірі 4770 грн, розрахунок яких наведений у позовній заяві. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 12210 грн та яка полягає у тому, що внаслідок не нарахування надбавки він пережив стрес, перебував у складному психоемоційному стані. Позивач також зазначає, що відповідач повинен відшкодувати йому втрачений заробіток у розмірі 3004 грн, розрахунок якого навів у позовній заяві, посилаючись на те, що для відновлення порушеного права, витратив значений час для збору доказової бази, складання та подання позову до суду, та цей витрачений час вважає своїм робочим часом, який має бути оплачений Банком/ а.с.36-41/. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Цюрупинського районного суд Херсонської області від 09 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, стягнути з відповідача нараховані позивачем збитки у розмірі визначеному позивачем станом на 16.02.2020 року в сумі 5010 грн, які не є збільшенням позовних вимог та інші заявлені ним вимоги, а також понесені ним додаткові втрати через оскарження рішення суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилося рішення цього ж суду ( цього ж судді) про поділ майна подружжя, предметом якого були кошти, розміщені на зазначених депозитних договорах та поділені судом. При цьому при вирішенні цього питання зазначені депозитні договори та наявність на них коштів, судом досліджувалися, цим же судом постановлялася ухвала про забезпечення позову про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на цих депозитних вкладах, а отже визнання у даній справі цих же депозитних договорів нікчемними через не доведення письмової форми договорів банківського вкладу та не підтвердження внесення позивачем готівки для її зарахування на вкладні рахунки є таким що не ґрунтуються на нормах матеріального права та обставинах справи. Суд першої інстанції, за наявності у справі листа банку про підстави не надання надбавки до процентної ставки за вкладом по наявним депозитним договорам, не надав правову оцінку діям банку щодо порушення права позивача на отримання надбавки. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У судове засідання представник Банку, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, що в силу ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги закону щодо письмової форми договорів банківського вкладу від 15.09.2015 року та від 16.09.2015 року дотримано не було, відповідно, положення цих договорів є нікчемними та не створюють правових наслідків. Проте наведені судом першої інстанції мотиви відмови у задоволенні позову здійснені з порушенням норм процесуального та матеріального права. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. . Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до пункту 7.1.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDNWFD0070812235500 Вклад «Депозит Плюс строковий на 12 міс.», договір набуває чинності з дня надходження коштів на рахунок, початкова сума вкладу становить 50000 грн, вклад на 366 днів до 15.09.2016 року включно, банк відкриває особистий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 25,0 % річних, проценти за вкладом зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_2 , період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць, на суму коштів на вкладі «до запитання» № НОМЕР_3 нараховуються проценти за ставкою 1 % річних. 16 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDNWFD0070813328400 Вклад «Депозит Плюс строковий на 12 міс.», договір набуває чинності з дня надходження коштів на рахунок, початкова сума вкладу становить 200000 грн, вклад на 366 днів до 16.09.2016 року включно, банк відкриває особистий рахунок № НОМЕР_4 , на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 25,0 % річних, проценти за вкладом зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_4 , період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць, на суму коштів на вкладі «до запитання» № НОМЕР_5 нараховуються проценти за ставкою 1 % річних. Зазначені договори та наявні на їх рахунках кошти були предметом розгляду у справі №664/1390/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Під час розгляду справи №664/1390/16-ц, суд постановлював ухвалу про витребування у Банку виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 відкритого для зарахування коштів та відсотків за депозитним договором SAMDNWFD №0070813328400 від 16.09.2015р.; виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 відкритого для зарахування коштів за депозитним договором SAMDNWFD №0070812235500 від 15.09.2015р.; виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 відкритого для зарахування відсотків за депозитним договором SAMDNWFD №0070812235500 від 15.09.2015 р.. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , поділено спільне майно подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку за депозитним договором №SAMDNWFD0070812235500 в сумі 6000 грн, а також визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку за депозитним договором №SAMDNWFD0070813328400 в сумі 125382,45 грн, визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку за депозитним договором №SAMDNWFD0070812235500 в сумі 75400 грн, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку за депозитним договором №SAMDNWFD0070813328400 в сумі 125382,45 грн /а.с.68/. За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для висновку щодо нікчемності внаслідок не підтвердження суми позивачем готівки для її зарахування на вкладні рахунки, як недотримання письмової форми договорів банківського вкладу від 15.09.2015 року та 16.09.2015 року. Умовами договору від 15.09.2015 року №SAMDNWFD0070812235500 Вклад «Депозит Плюс строковий на 12 міс.» та умовами від 16.09.2015 року №SAMDNWFD0070813328400 Вклад «Депозит Плюс строковий на 12 міс.» передбачено продовження вкладу на новий строк та нарахування при цьому надбавки ( п.14-15). Разом з тим, враховуючи, що ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 серпня 2016 року, за заявою ОСОБА_2 забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, що відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» за договором SAMDNWFD №0070812235500 на ім`я ОСОБА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, що відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» за договором SAMDNWFD №0070813328400 на ім`я ОСОБА_1 , а отже до закінчення строків дії договорів №SAMDNWFD0070812235500 та №SAMDNWFD0070813328400 на внесені грошові кошти було накладено арешт. За умовами зазначених договорів, по закінченні терміну вкладу Банк перераховує кошти з депозиту на вклад вкладника «до запитання» ( п.14). Проте, на час закінчення строків дії договорів ( 15 та 16 вересня 2016 року) , була наявна ухвала суду ( 30 серпня 2016 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, розміщені на рахунках по цим договорам, а тому рух коштів був унеможливлений, отже перерахувати кошти на депозит вкладника вклад «до запитання» було унеможливлено. За подальшими умовами договорів, якщо після закінчення 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад «до запитання» Вкладник не затребував суму вкладу або її частину, Він доручаєте Банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «до запитання» на даний депозит ( п.15) Разом з тим, наявність вищенаведеної ухвали суду про забезпечення позову унеможливлювала рух коштів. Подальші умови договорів ( п. 15) визначають, що якщо після закінчення 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад «до запитання» Вкладник не затребував вклад або її частину , він доручає банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «до запитання» на даний депозит. При цьому процентна ставка по вкладу на новий термін відповідає ставці, яка діє в Банку для знову оформлених вкладів даного найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження строку вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки за вкладом Вкладник може дізнатися у виділенні або на сайті Банку. Новий термін вкладу обчислюється з дати надходження грошей на депозит з вкладу «до запитання». Додатково на новий термін вкладу Банк збільшує процентну ставку за вкладом (далі надбавка). Розмір надбавки вказаний в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті pb.ua. Таким чином, аналіз умов договорів надає підстави для висновку, що збільшення процентної ставки за вкладом (далі надбавка) можливо за наявності таких умов: закінчення терміну вкладу та перерахування Банком коштів на вклад «до запитання»; перерахування коштів з вкладу «до запитання» на даний депозит. Отже, новий термін договору, яким є продовження строку вкладу, що здійснюється без оформлення додаткових угод до договору та який має наслідком додаткового збільшення процентної ставки за вкладом ( надбавки) є пов`язаним із рухом коштів по депозитним вкладам, а саме по закінченні строку депозитного договору - перерахуванню грошей на вклад «до запитання», а з цього вкладу знов на цей депозитний вклад. Статтею 1074 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів врегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют, затвердженою постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року. Проте, за наявності ухвали про забезпечення позову, як вкладник: витребувати вклад або доручити банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «до запитання» на даний депозит не мав можливості так і Банк не міг перерахувати кошти на вклад «до запитання», а з вкладу «до запитання» на даний депозит, тобто здійснювати операції з рухом коштів по депозитним договорам. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17.07.2018 року, за заявою ОСОБА_1 , вищенаведені заходи забезпечення позову скасовані у зв`язку з виконанням рішення суду про поділ майна подружжя. З наданих позивачем випискам по рахункам вбачається, що 21 вересня 2018 року та 25 вересня 2018 року за зазначеними депозитними договорами вклади видані в сумах, які присуджені ОСОБА_1 судовим рішенням про поділ майна подружжя / а.с.17-20/. Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Вищевикладені обставини не надають підстав вважати, що не нарахування надбавки в розмірі 0,5% спричинили позивачу реальні збитки та упущену вигоду. Отже, заявлені ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» вимоги про захист прав споживача, відшкодування збитків, втраченої вигоди та моральної шкоди не підлягають задоволенню за необґрунтованістю. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак виходив при цьому із неправильних мотивів, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалене судом рішення підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г.Чорна Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року Суддя І.В. Склярська