Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/5578/18

18.02.20 22-ц/812/377/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року місто Миколаїв Єдиний унікальний номер справи 487/5578/18, номер провадження 22-ц/812/377/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Константиновської Н.П., представника відповідача Вірченко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року (повний текст складено 19 грудня 2019 року), ухваленого в приміщенні того ж суду о 15 год. 49 хв. у складі судді Павлової Ж.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (на далі ПАТ «Миколаївська ТЕЦ») про зобов`язання вчинити дії. Позові вимоги обґрунтовувала тим, що вона є отримувачем теплової енергії в опалювальний період 2017-2018 р.р., яка є житлово-комунальною послугою та отримує субсидію. Але в квітні та липні 2019 року вона була позбавлена субсидії за борг перед ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», який вона не визнає та вважає його виникнення та нарахування незаконним. Протягом усього опалювального періоду субсидія на опалення не покривала тих нарахувань, які надавала до оплати ПАТ «Миколаївська ТЕЦ». Призначений їй субсидією «Обов`язковий платіж» 15% її сукупного доходу вона сплачувала вчасно і в повному обсязі. У неї утворився борг 1319,33 грн. (в тому числі включена сума 11,39 грн. оплата субсидії за квітень). Пільгова норма Гкал на її квартиру в місяць дорівнює 0,0431 Гкал*45,8 кв.м.=1,9739 Гкал, а тому в місяць їй належить витрачати на тепло площі її квартири 1,97398 Гкал. Розрахунки позивачки показують, що боргу за опалення при отриманні субсидії у неї бути не може, так як при нормі 75 кв.м., що становить 2285,38 грн. фактичні нарахування на її площу приносять їй економію теплової енергії. Крім того, будинки, які мають лічильники розплачуються за фактично отримане тепло, відповідно до показання приладу обліку теплової енергії. Так, ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», яке подає тепло в квартири, зобов`язано зменшувати обсяг споживання природного газу, зменшувати температуру теплоносія і відповідним чином зменшувати рахунки власників будинків за опалення квартир, враховуючи фактичну температуру зовнішнього повітря. У січні 2018 року ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» нарахувала їй при середньомісячній температурі зовнішнього повітря (-0.7 С) суму 1489,69 грн., в лютому при середньомісячній температурі зовнішнього повітря (-0.9) значно меншу плату 996,69 грн. за більш холодну температуру, обрахував тим самим на 714,51 грн. Посилаючись на вищезазначене вважає, що відповідач порушуючи вимоги діючого законодавства підмінив коригуючи коефіцієнти, тим самим порушив її права, а тому просила зобов`язати ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» скасувати та списати з її особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість в сумі 1319,33 грн. за житлово-комунальні послуги централізоване опалення, як таку, що нарахована неправомірно (а.с.1-7). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про зобов`язання вчинити дії. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» проведено нарахування за спожиту теплову енергію позивачу ОСОБА_1 у відповідності до вимог діючого законодавства та показників приладу обліку у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 181-182). Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що надана їй субсидія та «Обов`язковий платіж», який вона сплачувала, не покривав нарахувань, які проводив відповідач. Вважає, що постанова КМУ від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» є корупційною, порушує право українців на соціальний захист. Також посилається на те, що відповідач не надав їй даних про кількість витрачених Гкал помісячно за весь час опалювального періоду 2017-2018 років, тобто не довів в судовому засіданні нарахований їй борг, також відповідач не надав даних щодо зміни вартості однієї Гкал у зазначений період. Посилається також на те, що в наданих їй квитанціях на оплату відповідач не зазначив графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, що передбачено нормативними документами. У платіжках відповідача зазначено тільки загальна кількість Гкал. Їй не зрозуміло як то може бути, що при більш високій температурі повітря, витрат Гкал більше, ніж при низькій. Виходячи з наведеного вважає, що дійсне споживання було іншим, ніж зазначено в платіжних документах. Суд не врахував наданий нею проект постанови № 409, а відповідач не пояснив застосування коригуючого коефіцієнта 0,312 (а.с. 186-194). У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року без змін. Посилається на те, що будинок, в якому проживає позивачка, обладнаний приладом обліку теплової енергії, відповідно до показників якого відповідач проводить нарахування за спожиту теплову енергію. Громадяни, яким призначено субсидію зобов`язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Позивачка не сплатила вартість фактично спожитих послуг з урахуванням розміру призначеної субсидії (а.с. 214-216). В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник відповідача просила рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів прийшла до такого. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване рішення суду відповідає наведеним вимогам. Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії, яку постачає ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . У будинку встановлено загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії. Нарахування послуг за опалення проводиться відповідачем відповідно до показників цього засобу обліку пропорційно до опалювальної площі квартири, що відповідає діючому законодавству. У спірний опалювальний період позивачка користувалась субсидією, призначеною відповідним органом. При цьому в рахунок оплати наданих послуг за опалення відповідачем зараховувалась надана позивачці субсидія та платежі, що сплачувала позивачка, однак вони не покривали фактичних витрат, тому утворилась заборгованість. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статей 5, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії відноситься до комунальної послуги, яку споживач зобов`язаний оплачувати за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 11 вказаного закону передбачено, що при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, встановлені законодавством. Гранична норма витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 17 цього ж закону комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Відповідно до п.

12. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку Відповідно до п. 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМ України від 21.10.1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", в редакції, яка діяла на час спірного опалювального періоду, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов`язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (крім випадків нарахування плати за послугу з централізованого опалення за відсутності засобів обліку теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря відповідно до пунктів 40 - 48 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 30, ст. 1811), коли одержувач субсидії повинен щомісяця сплачувати за централізоване опалення обов`язкову частку платежу). Судом першої інстанції відповідно до наданих доказів правильно встановлено, що позивачка проживає в будинку, де встановлено будинковий засіб обліку теплової енергії; що їй було надано субсидію на опалення, розмір якої щомісячно з жовтня 2017 року по квітень 2018 року перераховувався відповідним відділом на рахунок відповідача; що позивачкою оплачувались витрати на опалення, які не покривають вартість фактично спожитої послуги. Ці обставини фактично не спростовуються позивачкою та підтверджені актом звірки взаємних розрахунків за послуги з централізованого опалення від 18.07.2019 року, складеного та підписаного без зауважень представником виконавця послуг та позивачкою, відповідно до якого розмір заборгованості станом на 01.05.2018 року складає 1219,33 грн. (а.с. 127). Доводи апеляційної скарги щодо того, що в законодавчі акти, які регулюють порядок обчислення розміру субсидії, закладена, на думку позивачки, корупційна складова, не можуть бути перевірені в межах заявленого позову. Посилання позивачки на проект постанови КМУ № 409 є некоректним, оскільки проект постанови КМУ не є нормативним актом. Незгода позивачки з розміром нарахованої їй субсидії не була предметом позовних вимог. Щодо доводів скарги про те, що позивачка не ознайомлена з кількістю спожитої теплової енергії відповідно до показів приладу обліку будинкового лічильнику і ставить їх під сумнів, а також стосовно того, що надіслані їй розрахунки-повідомлення не відповідають вимогам п. 20 постанови КМ України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», відповідно до якого плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку; у платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, слід зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). В позовній заяві позивачкою не зазначено ті обставини, на які вона посилається в апеляційній скарзі не ознайомлення її з показами будинкового приладу обліку та про її сумніви в його показах, відмову відповідача надати їй відповідні відомості, не відповідність наданих розрахунків-повідомлень вимогам п. 20 Правил, тому ці обставини відповідно до статті 13 ЦПК України не були предметом доказування та перевірки судом першої інстанції і не можуть перевірятися судом апеляційної інстанції. Відповідно до діючого законодавства суду не надано право виходити за межі позовних вимог. За такого колегія суддів прийшла до висновку про те, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять підстав для зміни або скасування ухваленого судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених частиною другою статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Прокопчук Судді Т.Б. Кушнірова І.В. Лівінський Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2020 року