Постанова 4807 № 320/2984/19

Дата документу 19.02.2020 Справа № 320/2984/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 320/2984/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В. № 22-ц/807/523/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», третя особа Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», третя особа Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06.07.2016 року позивач був прийнятий на роботу в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу третього розряду. 19 червня 2018 року був переведений на посаду помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації. Наказом № 68/ОС від 03 квітня 2019 року його було звільнено з роботи з посади помічника машиніста тепловоза цеха експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. При отриманні наказу (розпорядження) № 68/ОС від 03.04.2019 року під час ознайомлення з ним зробив запис про свою незгоду. Як зазначено в цьому наказі, підставою для звільнення позивача з роботи став наказ № 114/С від 16 жовтня 2018 року про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106. Наказом № 114/С від 16 жовтня 2018 року позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Пунктом 12 цього наказу помічнику машиніста тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст.147 КЗпП України, оголошена догана. Але в цьому наказі немає жодних посилань саме на наявність вини позивача в перевитратах дизельного палива та доказів, якими вона може бути підтверджена. Дійсно, п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106 від 22.11.2004 року передбачено економно витрачати паливно-енергетичні ресурси. Позивач вказує, що його безпосередні обов`язки, які він виконує під час своєї роботи, не пов`язані з використанням дизельного палива, і, відповідно, не впливають на його втрати або економію. З урахуванням вищезазначеного вважає, що накладене на нього наказом № 114/С від 16 жовтня 2018 року дисциплінарне стягнення є неправомірним. Інші підстави його звільнення в наказі № 68/ОС від 03 квітня 2019 року не зазначені. Отже, позивач вважає, що в його діях відсутня система невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків. Крім того, вказує, що його звільнення було проведено без згоди профспілкового органу. На час видання наказу № 68/ОС від 03 квітня 2019 року адміністрація підприємства не зверталася до профспілкової організації з поданням про надання згоди на його звільнення. Посилаючись на зазначені обставини просив суд, поновити його на роботі в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації, та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також понесені судові витрати. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано наказ начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» Регіональна Філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за №68/ОС від 03.04.2019 про звільнення помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації з 04 листопада 2019 року. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної Філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2019 року до 04.11.2019 року в розмірі 84736 (вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість) гривень 82 копійки, з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної Філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч ) гривень 00 коп. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної Філії «Придніпровська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. Допущено негайне виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12105 (дванадцять тисяч сто п`ять гривень) 26 копійок з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до вимог ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", у спорах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи враховувалось при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Тобто, у справі про звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до положень чинного законодавства для розірвання трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідні такі умови: 1) належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; 2) невиконання трудових обов`язків повинно мати систематичний характер; 3) до працівника повинні були вже застосовуватись протягом року заходи дисциплінарного стягнення. При цьому при застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України важливе значення має не кількість застосованих до працівника стягнень, а ступінь тяжкості проступку, заподіяна ним шкода та обставини, за яких вчинено правопорушення. При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу третього розряду (а.с.9). 19 червня 2018 року позивач був переведений на посаду помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації З 27 грудня 2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Наказом № 68/ОС від 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади помічника машиніста тепловоза цеха експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерноготовариства «Укрзалізниця» згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин(а.с.10). Позивач з вказаним наказом був ознайомлений 03 квітня 2019 року, однак з ним не погодився, про що вчинив відповідний запис на наказі (а.с.10). З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення його з роботи став наказ № 114/С від 16 жовтня 2018 року про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106. Пунктом 12 вказаного наказу від 16.10.2018 року помічнику машиніста тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст.147 КЗпП України, оголошена догана (а.с.11-13). Також судом встановлено, що помічник машиніста зобов`язаний забезпечувати безпеку руху на основі ретельного виконання вимог ЕПТЕ, чинних нормативних актів ( інструкцій, наказів, вказівок тощо); своєчасно та точно виконувати доручення машиніста щодо догляду за локомотивом (МВРС) і його технічним обслуговуванням, а також з контролю за станом поїзда, який обслуговує бригада та зустрічного, вузлів та агрегатів локомотива (МВРС), закріплення локомотива (поїзда) від самовільного руху. Локомотивна бригада несе відповідальність за забезпечення: правильного режиму роботи локомотивів та їх вузлів, своєчасного усунення несправностей, достовірності інформації про несправності локомотива, установлених норм витрати паливно-енергетичних ресурсів на тягу поїздів; достовірності заповнення облікових документів. Інструкцією по технічному обслуговуванню електровозів і тепловозів в експлуатації, затвердженою Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 17.12.2002р. №670-Ц, передбачено, що після приймання локомотива локомотивна бригада несе повну відповідальність за збереження локомотива до здачі його іншій бригаді або до постановки на чергові ТО-2Ю ТО-3 або поточні ремонти. Бригада, яка здає локомотив, зобов`язана, у тому числі, зробити записи у журналі форми ТУ-152 щодо виконаних робіт з технічного обслуговування локомотива, про всі помічені відхилення від нормальної роботи вузлів, обладнання, електричних і інших пристроїв і приладів, про витрати палива; про відсутність пломби на ЗІП тощо. Машиніст, що здає локомотив, крім запису в журналі форми ТУ НОМЕР_1 , повинен усно докладно проінформувати бригаду, яка приймає локомотив, про всі справності і замічені ознаки ненормальної роботи локомотива. Порядком контролю за збереженням та економним використанням паливно-енергетичних ресурсів на тягу поїздів, затвердженим наказом начальника Мелітопольського локомотивного депо 12.12.2016р № 596-аг, визначено, що всі записи у маршруті машиніста, розрахунки норм витрат палива здійснюються машиністом тепловозу, помічник машиніста не уповноважений робити відповідні записи. 02.04.2019 року локомотивна бригада машиніста тепловоза ОСОБА_2 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_1 о 22.00 на території КМС-136 станції Федорівка прийняли тепловоз 2ТЕ116-1154. 02.04.2019 року о 22 год. 30 хв. в.о. заступника начальника з експлуатації ОСОБА_3 та машиніст інструктор локомотивних бригад ОСОБА_4 провели перевірку тепловозу 2ТЕ116-1154 Комісія отримала розпорядження від керівництва локомотивного депо провести перевірку стану пломбування, фарбування паливної системи та визначити фактичні залишки дизельного пального на тепловозі. Локомотивна бригада у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_1 прийняли тепловоз на базі КМС-136 о 22:00 02.04.2019 із залишками палива по секції «А» - 4700л(3875кг), по секції «Б» - 4850л(3999кг). На час перевірки о 0:15 03.04.2019 фактичні залишки дизельного палива складали по секції «А» - 4650л(3906кг), по секції «Б» - 4825л(4053кг). Витрати склали 75л (63кг), що відповідає виконаній роботі. При огляді локомотива встановлено: невідповідність кольору фарбування з`єднувальних гайок до паливопрокачуючого насосу загальному кольору фарбування всієї паливної системи тепловоза та можливість зняття пломб без пошкоджень. Виявлене порушення є місцем можливого відбору палива з тепловоза. ВВК в порушення розпорядження від 24.09.2018 №Т-10/4651 не опломбовано, чим сприяє можливості втручання в регулювання потужності ДГУ на відповідних позиціях роботи тепловоза, а значить і зміни витрат палива по секціям. Дані зауваження не були занесені локомотивною бригадою до бортового журналу ф.ТУ-152. Норми витрат дизельного палива на господарчу роботу затверджені станом на 02.04.2019 року. Відповідність встановлених норм підтверджується даними систем контролю витрат палива, а саме витрати на гарячий простій тепловоза серії 2ТЕ116 у кількості 15 кг на секцію. Проведеним аналізом маршрутів машиніста швидкостемірних стрічок та даних систем контролю витрат палива встановлено наступне. Невідповідність витрат по секціях тепловоза внесених в маршрути машиністів локомотивною бригадою, а саме витрати по секції «А» то значно більші ніж в секції «Б» та навпаки. Даний факт вказує на підробку фактичних витрат дизельного палива до норми за поїздку. Секція «Б» тепловоза працює зі справною системою «Дельта-СУ». Розшифровка даних системи контролю витрат палива підтверджує факт наявності значних розбіжностей фактичних витрат палива між секціями тепловоза 2ТЕ116-1154, а саме завищених витрат на секції «Б». Дані випадки говорять про виконання роботи однією секцією тепловоза (що є порушенням розпорядження від 14.06.2017 № Т-10/2192), що значно менші витрати дизельного палива ніж роботою двома секціями тепловоза. Згідно з п. 3.12 Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22.11.2004 року № 876/ЦЗ За наслідками виявлених порушень було складено протокол наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 03.04.2019 року за результатами якого було прийнято рішення про звільнення позивача. Відповідно до протоколу наради зазначено про необхідність підготовки та направлення профспілковій організації Мелітопольського локомотивного депо подання про розірвання трудового договору з помічником машиніста тепловоза ОСОБА_1 . Судом першої інстанції встановлено, що розірвання трудового договору та звільнення відбулось без згоди профспілкової організації, членом якої є працівник. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 липня 2019 року за клопотанням позивача було зупинено провадження у справі та запитано згоду профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо від 23.07.2019 року № 49 вбачається, що профкомом одноголосно не надано згоди на розірвання трудового договору з помічником машиніста тепловозу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України через те, що даний робітник не підпадає під дії пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, договір про його матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений. Адміністрація не надала конкретних доказів вини робітника (а.с.76). Надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним. Доводи апеляційної скарги зводяться до хронологічного викладення виявлених порушень. Апеляційна скарга також містить посилання на те, що суд безпідставно врахував ту обставину, що профспілка не надала згоду на звільнення працівника. Так, апелянт зазначає, що відмова у наданні згоди має бути мотивованою. З витягу з протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що профспілка мотивувала свою незгоду. Зокрема, вона зазначала, що позивач був звинувачений адміністрацією у перевитраті пального, тоді як він не може контролювати ці витрати, позаяк локомотивом керує не він, а машиніст, на якого покладено обов`язок економного витрачання палива. До того ж витрати дизельного палива локомотивною бригадою за будь-яку поїздку залежать від майстерності машиніста, який керує локомотивом, погодних умов, профілю колії та технічного стану локомотива. Таким чином, апеляційний суд враховує, що відмова профспілки у наданні згоди на звільнення мотивована переконливими посиланнями на ті обставини, які на досліджувалися відповідачем перед вирішенням питання про звільнення, і які не спростовані протягом розгляду справи. Апеляційна скарга також не містить спростувань тих обставин, які були враховані профспілкою, а посилання на те, що перевитрати палива могли відбутися за умов можливості заняття пломб та відбору палива, є лише припущенням, яке також не підтверджене жодними доказами. Інші висновки суду щодо розміру стягнень на оплату вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу апелянтом в апеляційній скарзі окремо не спростовуються, жодних посилань на неправильність таких розрахунків апеляційна скарга не містить. Тож доводи апеляційної скарги зводяться до опису та аналізу обставин справи без посилання на те, у чому конкретно допущена неправильність висновків суду, ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар