Постанова 4819 № 766/3428/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року м. Херсон Номер справи: 766/3428/17 Номер провадження: 22-ц/819/443/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Приходько Л.А., суддів: Базіль Л.В., Семиженка Г.В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2019 року у складі головуючого судді Прохоренко В.В., встановив: 24 лютого 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», (далі - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № hehfa800000070 за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 7835.79 доларів США на термін до 24 квітня 2013 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № HEHFA800000070 від 25 квітня 2008 року. У зв`язку із невиконанням позичальником обов`язків за кредитним договором, щодо погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки станом на 08 грудня 2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 23093.16 доларів США, з яких: 4136.83 доларів США - заборгованість за кредитом, 927.98 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1363.29 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16665,06 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 лютого 2012 року з відповідачів на користь банка була стягнута заборгованість у розмірі 5549.33 доларів США, з яких: 4136.83 доларів США - заборгованість за кредитом, 507.27 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 376.08 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 31.33 доларів США штраф (фіксована частина) та 262.76 доларів США штраф (процентна складова), банк просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 4067.92доларів США, яка складається 420.71 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 987.21 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 2660.00 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов`язання. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. У задоволені вимог ОСОБА_3 про стягнення витрати на правову допомогу відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог мотивовано тим, що звернувшись з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором банк змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, у зв`язку із чим строк виконання договору в повному обсязі настав 07 вересня 2011 року. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Відмовляючи у задоволені вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано документів на підтвердження оплати ним гонорару адвокату. Не погоджуючись із вказаним рішенням представником АТ КБ «Приватбанк» Криловою О.Л., подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суд не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі №755/18246/15-ц. Оскільки відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, відсутність заборгованості та виконання ним належним чином умов договору не довів, проти наявності кредитних зобов`язань не заперечував, на думку апелянта, суд помилково відмовив у задоволені позовних вимог. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитно заставний договір № hehfa800000070, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 7835,79 доларів США зі сплатою: 16.92% річних за користування кредитом; 0.60% щомісячно від суми виданого кредиту винагороди за надання фінансового інструменту та терміном повернення кредитних коштів до 24 квітня 2013 року(а.с.15-23). В той же день, 25 квітня 2008 року, з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладеного договір поруки № HEHFA800000070(а.с.24). Відповідно до акту прийому автомобіля позичальника ОСОБА_3 , який допустив прострочення по кредитному договору № hehfa800000070 від 25 квітня 2008 року, позичальник 07 лютого 2010 року передав заставний автомобіль марки DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 банку, доручивши останньому передати його на реалізацію з направленням отриманих коштів на погашення заборгованості (а.с.101). Згідно відомостей наданих банком та виписки по рахунку заставне майно реалізовано 08 листопада 2010 року на суму 5068 доларів США, за рахунок яких частково погашена заборгованість позичальника (а.с.100, 102-106) . У вересні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (провадження у справі відкрито ухвалою Дніпровського районного суду від 15 вересня 2011 року) (а.с.66). Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 лютого 2012 року у справі №2-2665/11 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за тілом кредиту - 4136.83доларів США, заборгованість за відсотками - 507.27 доларів США, заборгованість по комісії - 376.08 доларів США, штрафи: 31.33 доларів США (фіксована частина) та 262.76 доларів США (процентна складова), всього заборгованість за кредитом на загальну суму 5549.33 доларів США, що еквівалентно 44283.66грн(а.с.5). Згідно листа Дніпровського районного ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області від 04 травня 2018 року №16779 виконавче провадження № 32589758 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2665/11 виданого 22 березня 2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_3 на користь КБ «Приватбанк» боргу в сумі 44283.66грн закінчено 20 жовтня 2017 року на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням, а саме сплатою боргу в повному обсязі. Виконавче провадження № 3259032 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2665/11 виданого 22 березня 2012 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь КБ «Приватбанк» боргу в сумі 44283.66грн закінчено 20 жовтня 2017 року на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням, а саме сплатою боргу в повному обсязі(а.с.60). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 змінив прізвище на ОСОБА_4 (а.с.137, 138). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18); від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з урахуванням зазначеного вище висновку Великої Палати Верховного суду, дійшов правильного висновку про те, що звернувшись у вересні 2011 року з позовом про дострокове стягнення кредиту банк змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Оскільки з часу звернення банку до суду з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, саме з цього часу право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісію та неустойку припинилося. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак з такими вимогами банк, у встановленому законом порядку, до суду не звертався. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при вирішені даного спору висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі №755/18246/15-ц є неприйнятними, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, не стосуються правовідносини, що виникли між сторонами. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Рішення суду в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу в апеляційному порядку не оскаржено, а тому, в цій частині, колегією суддів не переглядалось. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах «а», «б», «в», «г» цієї ж норми ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною в силу вимог закону, а тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. У випадках передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий Л.А. Приходько Судді: Л.В. Базіль Г.В. Семиженко