Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/10938/18

Дата документу 19.02.2020 Справа № 310/10938/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 310/10938/18 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А. № 22-ц/807/594/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ В грудні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24. 03. 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н, згідно якого отримав кредит в сумі 27500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, тим самим надав свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджуються підписом у заяві. Відповідач порушував свої зобов`язання про поверненню грошових коштів, у зв`язку з чим станом на 07. 10. 2018 року має наступну заборгованість: 27500 грн. заборгованість за кредитом; 51 462, 87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500, 00 грн. (фіксована частина), 3948, 14 грн. - процентна складова, а всього 83411,01 грн. Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 83411,01 грн. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 24 березня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився у письмовому вигляді та зобов`язався регулярно ознайомлюватися із змінами "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на сайті банку www.рrіvаtbаnk.uа, що підтверджується його особистим підписом у анкеті-заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за зазначеним кредитним договором станом на 07.10.2018 року утворилася заборгованість у сумі 83411,01 грн., яка складається з наступного: 27500 грн. заборгованість за кредитом; 51 462, 87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500, 00 грн. (фіксована частина), 3948, 14 грн. - процентна складова. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності банком факту укладання договору позики саме на тих умовах, на які посилається позивач, а також з пропуском ним трирічного строку позовної давності. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем, ОСОБА_1 не підписані, а отже колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що банком не доведено належними доказами з якими саме умовами погоджувався відповідач. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Умови та правила надання банківських послуг мають мінливий характер, а тому їх редакцію, надану позивачем, не можна вважати частиною спірного кредитного договору. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Окрім того, колегія суддів відхиляє довід скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск банком трирічного строку позовної давності. Так, відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 266 ЦПК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі справи вбачається, що термін дії кредитної картки, виданої позивачем на ім`я ОСОБА_1 згідно Анкети - заяви від 24. 03. 2011 року, сплив у жовтні 2015 року, самостійних виплат відповідач по цій картці не здійснював, примусове стягнення оскаржував в судовому порядку, а до суду позивач звернувся лише 26. 12. 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності З урахуванням встановлених обставин у справі та зазначених вимог закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск Банком строку позовної давності. До апеляційної скарги апелянтом в порушення положень ст. 83 ЦПК додані нові докази. За положеннями зазначеної норми позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 статті 177 ЦПК України зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Таким чином вже на стадії підготовки позову позивач має визначити чіткий перелік доказів, якими будуть обґрунтовуватись заявлені позовні вимоги, додати дані докази до позовної заяви, а в разі їх відсутності вирішувати питання про їх витребування. Натомість навіть з наданого до апеляційної скарги витягу про рух коштів за карткою відповідача, неможливо становити що відповідачем були зроблені дії, які свідчать про переривання перебігу строку позовної давності. Так, як вбачається з наданої позивачем виписки з відомостей про рух коштів боржника, вирахування кредитних грошових коштів відбувалося поза волею позичальника в автоматичному режимі. Так, здійснювалося списання процентів за користування кредитним лімітом, перевід коштів між рахунками, списання комісії, тощо. Та обставина, що грошові кошти вносилися позичальником добровільно та були спрямовані на погашення кредитної заборгованості за волею позичальника взагалі нічим не підтверджене, тим більше у заяві-анкеті було узгоджено сторонами отримання відповідачем картки GOLD без зазначення будь-яких лімітів кредитування, а відтак не доведена і та обставина, що навіть у разі внесення грошових коштів самим позичальником, вони вносилися ним з призначенням платежу на погашення кредитної заборгованості. Також надані позивачем відомості не дозволяють виокремити ті грошові кошти, які були отримані позичальником та ті, які списувалися поза волею позичальника за рахунок кредитного ліміту. За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар