Постанова 4804 № 225/4812/19

Єдиний унікальний номер 225/4812/19 Номер провадження 22-ц/804/840/20 Головуючий у 1-ій інстанції Скиба М.М. Єдиний унікальний номер 225/4812/19 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/840/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Біляєвої О.М. Тимченко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 грудня 2019 року цивільну справу №225/4812/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (головуючий у 1 інстанції суддя Скиба М.М.), В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування якого зазначив, що 23.01.2013 року між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 2400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Проте відповідач свої обов`язки по поверненню кредитних коштів належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором станом на 03.06.2019 року у загальній сумі 103556 грн. 32 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 1906 грн 75 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 95110 грн 66 коп.; заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1131 грн. 47 коп., а також штраф у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 4907 грн. 44 коп. (процентна складова). В зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за вказаним кредитним договором у загальній сумі 103556 грн. 32 коп. (заборгованість за кредитом - 1906 грн 75 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом -95110 грн 66 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 1131 грн. 47 коп., штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 4907 грн. 44 коп. (процентна складова) та понесені ними судові витрати. Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 05 грудня 2019 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1906 гривень 75 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено та вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що при підписанні анкети-заяви відповідач погодився з обов`язком щодо сплати відсотків. Відмова від стягнення відсотків за користування кредитом порушує вимоги ст. 1046, 1048 ЦК України. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки це є договором приєднання. Договір не оспорювався, його недійсність не встановлювалася. Крім того, сам відповідач не спростував доводи позивача у суді та не заперечував умови договору. Також зазначає, що замість посилань на певні обставини справи, суд першої інстанції в обґрунтування зазначеного рішення послався на практику Верховного Суду, яка не є доказовою базою у справі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Відповідачем рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржено. Також позивач не оскаржує рішення суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії та штрафів. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 23 січня 2013 року ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ Комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом оформлення і підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві, яка містить особистий підпис позичальника, зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг; а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT»; «Універсальна GOLD», та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 03.06.2019 року становить 103556 грн. 32 коп., яка складається з наступного: 1906 грн. 75 коп. заборгованість за кредитом; 95110 грн. 66 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1131 грн. 47 коп. заборгованість за пенею та комісією, 5407 грн. 44 коп. - заборгованість по штрафам. З анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідача убачається, що бажаний кредитний ліміт становить 8000 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування. Послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відтак з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Отже, установивши у справі, яка переглядається, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг, а інших умов договору сторони не підписували, суд правильно зазначив, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, лише у разі, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте належними доказами не підтверджується, що саме додані банком до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг були чинними на час укладення договору. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також. Якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З огляду на встановлені обставини та з урахуванням підтвердження отримання відповідачем кредиту в розмірі 2400 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту, які не повернуті, оцінивши з додержанням вимог процесуального закону надані учасниками справи докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, в межах встановленого кредитного ліміту. Такий висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги, у тому числі про укладення між сторонами саме кредитного договору. Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом. то апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 23 січня 2013 року процентна ставка не зазначена, також не зазначено номер та тип картки, «Універсальна» який було оформлено відповідачу, не зазначено умови надання кредиту, у тому числі розмір процентів та порядок їх нарахування. Також відсутня відмітка щодо отримання позичальником Пам`ятки клієнта, до якої входять у тому числі Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування. Як вже було зазначено раніше, наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить лише перелік «Універсальних карт», їх характеристику та значення, та не вказує на вид кредитної картки, отриманої відповідачем. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. При обчисленні розміру процентної ставки позивач також посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані. Та зазначав, що процентна ставка відповідно до тарифів змінювалась і становила у період: з 23.01.2013 року по 31.08.2014 року - 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,80% річних, з 01.04.2015 року по 30.06.2019 року - 43,20 % річних. Але позивачем не доведено, що сторонами було узгоджено такі умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо помилкового посилання на практику Верховного Суду, оскільки правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду не є доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України. Однак частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також апеляційний суд, з огляду на те, що у справі було винесено заочне рішення, відхиляє довід апеляційної скарги, щодо в суді першої інстанції відповідачем не були спростовані доводи позивача. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, тягар доказування правомірності своїх вимог, у тому числі щодо стягнення процентів за користування кредитом, покладається на позивача. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду та зводяться до переоцінки доказів. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні на користь позивача заборгованості з відсотків за користування кредитом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Тому виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: В.В. Папоян О.М. Біляєва О.О. Тимченко