Постанова 4805 № 288/1431/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/1431/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 26 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 288/1431/19 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Рудник М.І. в смт Попільня встановив: Позивач у вересні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв`язку з невиконанням умов договору б/н, укладеного між сторонами 26.12.2005 р., за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Оскільки належним чином зобов`язання відповідачем не виконувались, виникла заборгованість в розмірі 11602,35 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5905,87 грн; заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4167,80 грн; заборгованості за пенею та комісією в сумі 500 грн; штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 528,68 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором б/н від 26.12.2005 р. в розмірі тіла кредиту в сумі 5905,87 грн. та 977,83 грн. сплаченого банком судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині незадоволених позовних вимог щодо заборгованості за відсотками, пені та штрафів. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув, а тому підстав для відмови у стягненні заборгованості за відсотками, пені та штрафів не було, оскільки позивач мав право їх нараховувати за користування кредитними коштами. Крім того, судом не прийнято до уваги підписану відповідачем Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.12.2005 року, в якій була зазначена відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 3% в місяць (36% річних) та порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Наведене, на думку апелянта, свідчать про згоду відповідача з умовами кредитування. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 26 грудня 2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір, згідно з умовами якого останній, за твердженням банку, отримав кредит у розмірі 8000,00 грн, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою у Приватбанку, отримавши відповідну платіжну картку. У даній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. До кредитного договору банк додав Умови та Правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2019 р. становить 11602,35 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5905,87 грн; заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4167,80 грн; заборгованості за пенею та комісією в сумі 500 грн; штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 528,68 грн Задовольняючи частково вимоги банку лише в частині тіла кредиту та відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом та інших сум за прострочення виконання умов кредитного договору як таких, що передбачені договором, оскільки банком не доведе під час розгляду справи прийняття відповідачем саме цих умов, як складову частину спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України). На обґрунтування позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також неустойки (пеня, штраф) за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, банк посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, в яких визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, в тому числі штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови. Разом з тим, Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг, з якими був ознайомлений позичальник. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку та, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості. Надані банком Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказані Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 26 грудня 2005 року шляхом підписання заяви. Зважаючи на наведене відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок зміни процентної ставки та можливість нарахування банком комісії, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). Крім того, хоча в заяві від 26 грудня 2005 року встановлено процентну ставку на рівні трьох процентів на місяць, що становить 36 % річних та порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, разом з тим це не свідчать про згоду відповідача з умовами кредитування, оскільки під час дії кредитного договору процентна ставка змінювалась на підставі Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, які не можна вважати частиною кредитного договору. Зазначене, в свою чергу впливає на розмір пені, штрафу, частина якого нараховується у процентному відношенні до загального розміру заборгованості за кредитним договором. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання умов кредитного договору як таких, що передбачені договором є вірним. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді