Постанова 4809 № 398/1645/19

ПОСТАНОВА Іменем України 13 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 398/1645/19 провадження № 22-ц/4809/216/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л. за участі секретаря - Тимошенко Т.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління національної поліції у Кіровоградській області, третя особа - ВАТ Завод «Агромаш», розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Авраменка О.В. і В С Т А Н О В И В : В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокурора місцевої прокуратури м. Олександрія Білоуcова Ігоря Олександровича та просив: - зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 - 6 000 грн, перерахувавши кошти на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в «Приватбанк», МФО 323583; - визнати незаконною бездіяльність прокурора місцевої прокуратури Білоусова І. О. щодо вчинення дій щодо повернення йому відеокамери «SANYO» UPC.CG100, вилученої слідчим по кримінальному провадженню № 12015120070001384. 20 травня 2019 року, до відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в новій редакції (а.с.13) в якій просив: - зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 - 6 000 грн, перерахувавши кошти на його картковий рахунок № НОМЕР_2 «Приватбанк», МФО 323583; - визнати незаконною діяльність начальника Олександрійського відділу ГУ Національної поліції в Кіровоградській області щодо неповернення йому відеокамери «SANYO» UPC.CG100, вилученої слідчим по кримінальному провадженню № 12015120070001384. 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в новій редакції (а.с.135) в якій просив: - зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 - 6 000 грн, перерахувавши кошти на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в «Приватбанк», МФО 323583; - визнати незаконною бездіяльність начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо неповернення йому відеокамери «SANYO» UPC.CG100, вилученої слідчим по кримінальному провадженню № 12015120070001384. Позовна заява мотивована тим, що 30.04.2015 члени банди ОСОБА_2 разом з ОЗУ «Leon» вчинили розбійний напад на ВАТ завод «Агромаш», в ході якого у начальника охорони заводу було забрано відеокамеру «SANYO» UPC.CG100. В той же день зазначена камера була вилучена в зазначених осіб і залучена до матеріалів кримінального провадження № 12015120070001384. 19.04.2019 слідчим ОСОБА_3 було винесено постанову по кримінальному провадженню № 12015120070001384, в якій вказано: «Згідно довідки Олександрійської місцевої прокуратури з матеріалів кримінального провадження № 12015120070001384 були виділені матеріали протоколу огляду місця події від 30.04.2015 та всі ті, що стосуються вказаних подій, в т. ч. відеокамери «SANYO» UPC.CG100 (лист № 0462/113-2019). Копія довідки ВАТ завод «Агромаш» не надавалась. Ознайомившись 17.05.2019 з матеріалами кримінального провадження № 12015120070001384, ОСОБА_1 встановив, що в матеріалах відсутні докази вилучення прокурором Лісовіцькою відеокамери «SANYO» з матеріалів провадження. Враховуючи, що на 01.04.2015 з його заробітної плати на підставі його заяви було утримано 6 000 грн за відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, але він не встиг її забрати у ОСОБА_4 , у нього є підстави вважати її своєю. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відеокамера в силу вимог КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому питання речових доказів повинно вирішуватись в порядку, встановленому КПК України. ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що відеокамера належить йому на праві приватної власності і що ця відеокамера втрачена та немає неможливості її повернути. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що суперечить матеріалам справи. Суд першої інстанції вирішив, що спір існує не між позивачем та відповідачем - ГУ Національної поліції в Кіровоградській області, а між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ВАТ завод «Агромаш», що не відповідає матеріалам справи, спільній заяві та клопотанням від 13.06.2019, 18.06.2019 та Акту від 30.04.2015. Суд вирішив, що долучені позивачем до матеріалів справи технічний паспорт та інші документи на відеокамеру (у т. ч. гарантійний талон) можуть свідчити про право власності на відеокамеру не за особою, що їх подала, а наприклад може свідчити про право власності на відеокамеру за ГУ Національної поліції в Кіровоградській області. Судом також встановлено, що ГУ Національної поліції в Кіровоградській області не має жодного юридичного та фактичного відношення до СВ Олександрійського ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області, яке проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12015120070001384. Всупереч відзиву ГУ Національної поліції в Кіровоградській області суд встановив, що відеокамера на даний час зберігається як речовий доказ по кримінальному провадженню № 12015120070001384, що також не відповідає дійсності та матеріалам справи № 398/2691/16-у, ухвали по якій судом не враховані. Від ГУ Національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками. Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд визнав причини неявки неповажними та вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Лукінського І.В. від 19.04.2019, близько 08 год. 00 хв., десять невстановлених осіб у камуфляжній формі та балаклавах проникли на територію ВАТ завод «Агромаш», де зламавши замки та застосовуючи фізичне насильство заволоділи майном товариства у великих розмірах, тому в провадженні органу досудового розслідування знаходиться кримінальне провадження №12015120070001384, в межах якого в ході огляду місця події вилучено відеокамеру «SANYO» UPC.CG100. Постановою прокурора м. Олександрії від 20.11.2015 матеріали досудового розслідування за фактом нанесення 30.04.2015 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виділено з кримінального провадження №12015120070001384 від 30.04.2015 в окреме провадження. Відповідно до довідки Олександрійської місцевої прокуратури, із кримінального провадження №12015120070001384 були виділені матеріали: протокол огляду місця події від 30.04.2015 та всі ті, що стосуються вказаних подій, в тому числі, щодо відеокамери «SANYO» UPC.CG100. Згідно з протоколом огляду предметів від 30.06.2016 об`єктом огляду був спеціальний пакет НОМЕР_3 , на якому мався напис «Речовий доказ до кримінального провадження №12015120070001384», дата пакування 24.09.2015. При розірванні пакету в середині знаходився предмет схожий на відеокамеру розміром 12х7 см, камера чорного кольору з сірою окантовкою. На камері мається напис англійськими літерами «Full HD/Camera/DualCamera/Xacti», яку після огляду було поміщено до спеціального пакету НДЕКЦ № НОМЕР_4 , який скріплено биркою з написом від руки «Речовий доказ до кримінального провадження №12015120070003266», а також підписами понятих та слідчого. Постановою слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 30.06.2016 до матеріалів кримінального провадження №12015120070003266 в якості речового доказу приєднано відеокамеру « Xacti », чорного кольору. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшуковудіяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Матеріалами справи підтверджується, що постановою від 30.06.2016 слідчого СВ Олександрійського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Метельською М.В. до кримінального провадження №12015120070003266, в якості речового доказу приєднано відеокамеру «Xacti», чорного кольору (а.с.103). Цією ж постановою зазначену відеокамеру передано під зберігальну розписку власнику. Порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні визначено ст.100 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до частин першої та другої зазначеної статті речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (ч.4 ст.100 КПК України). Питання про долю речових доказів, які були надані суду вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу (ч.9 ст.100 КПК України). У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльність начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо неповернення йому відеокамери «SANYO» UPC.CG100, але які саме дії не вчиняє начальник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (відповідно до його функціональних обов`язків) у позовній заяві не вказано. Також, позивач просив зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість відеокамери в розмірі 6000 грн, але належних та допустимих доказів того, що відеокамера втрачена матеріали справи не містять. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відеокамера є речовим доказом у кримінальному провадженні, яке ще не закінчено, тому її доля повинна вирішуватись в порядку, встановленому КПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування здійснюється відповідно до приписів Глави 26 Кримінального процесуального кодексу України. Передчасними є висновки суду першої інстанції, що позивач не надав доказів, що відеокамера належить йому на праві приватної власності, оскільки надані ним: копія довідки директора ВАТ завод «Агромаш» від 01.04.2015 про те, що балансова вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 станом на 01.04.2015 складає 6 000,00 грн без ПДВ; копія акту прийому-передачі від 30.04.2015, згідно з якою ОСОБА_1 прийняв від ВАТ завод «Агромаш»: паспорт на відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, зарядний пристрій до відеокамери «SANYO» UPC.CG100; довідка №22 від 15.05.2019, видану ВАТ завод «Агромаш», відповідно до якої останнє має заборгованість перед ОСОБА_1 за утримані на 01.04.2015 кошти в сумі 6 000,00 грн з урахуванням того, що відеокамеру «SANYO» UPC.CG100 ОСОБА_1 не було передано у зв`язку з її вилученням та дорученням до матеріалів кримінального провадження №12015120070001384 слідчим Олександрійського МВ ГУНП в Кіровоградській області, можуть бути підставою для ствердження, що саме позивачу належить зазначена відеокамера. Однак, такі висновки суду першої інстанції не вплинули на правильність прийнятого судом рішення. Інші доводи апеляційної скарги не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, арішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19.02.2020. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко