Постанова 4803 № 177/1077/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2728/20 Справа № 177/1077/19 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м.Кривий Ріг справа № 177/1077/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Строговою Г.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»(надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.08.2007 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків та інших витрат за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом у Заяві № б/н від 27 серпня 2007 року, що ця Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», Договір про надання банківських послуг. Позивач зазначає, що він виконав зобов`язання в повному обсязі, а відповідач не виконав умови договору, не сплачує кошти за кредитом та відсотками, відповідно до умов Договору. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 31.05.2019 року, утворилася заборгованість, яка становить 566371,51 грн., та складається із 8687,66 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 551533,85 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 6150 грн. - заборгованості за пенею та комімією. Посилаючись на вище викладене, позивач, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову про стягнення часткової суми заборгованості за кредитним договором,просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 126695,99 грн., яка складається з 8687,66 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 118008,33 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 27.08.2007 року по 31.08.2017 року, та судовий збір в розмірі 1921 грн. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг без номеру від 27 серпня 2007 року, станом на 31.05.2019 року, у розмірі 8687,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 131,78 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом всіх обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у стягненні процентів, при цьому суд порушив основоположні норми банківського кредитування, нехтує принципами платності кредитного договору та ставить під загрозу фінансову стабільність банку та функціювання фінансового сектору держави. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення по справі, з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ЗАТ «КБ «Приватбанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна зі сплатою процентів за користування кредитом 3 % на місяць (а.с.10-зворот). Відповідно до наданої суду першої інстанції Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , сплата відсотків за користування кредитом встановлена у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.11). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що між сторонами по було погоджено розмір процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Заяви ЗАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Приватбанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна зі сплатою процентів за користування кредитом 3 % на місяць. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної відповідачем, кошти були надані відповідачу зі сплатою процентів за користування кредитом 3 % на місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.11). Спір виник з приводу заборгованості за кредитом, наданим позичальнику ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 3 % на місяць за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого, за період з 27.08.2007 року по 31.08.2017 року, у відповідача утворилась заборгованість по процентам за користування кредитом, яка, за розрахунком позивача, становить 118008,33 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 27.08.2007 року було підписано Заяву, відповідно до якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна зі сплатою процентів за користування кредитом 3 % на місяць та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно якої остання своїм підписом засвідчила, що отримала кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 3 % в місяць, які нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році (а.с.11). Оскільки ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом, має бути розрахована із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 3 % на місяць. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , відповідно до Заяви отримав кредит, кінцевий термін повернення якого відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 отримав три платіжні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та НОМЕР_6 з кінцевим терміном дії останньої до останнього дня вересня 2017 року. Тому, з урахуванням передбаченого законом трирічного стоку позовної давності, позовна давність у даному випадку спливає 31.09.2020 року, а з позовом до суду про повернення кредиту у повному обсязі Банк звернувся у межах цього строку - 24.06.2019 року. Отже, позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності. В суді першої інстанції відповідачем по справі було заявлено клопотання про застосовування строків позовної давності до спірних правовідносин, отже, з урахуванням того, що з даним позовом позивач звернувся 24 вересня 2019 року, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 24.06.2016 року по 31.08.2017 року, яким охоплено трирічний строк позовної давності із врахуванням того, що з позовом до суду позивач звернувся 24.06.2019 року. Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом, з урахуванням вимог ст.257 ЦК України, має бути розрахована із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 3 % на місяць, за період з 24.06.2016 року, та в межах позовних вимог - по 31.08.2017 року, та становить 1216,27 грн., відповідно до наступного розрахунку, проведеного колегією суддів: 8687,66 грн./100*3*14 місяців, де 8687,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, яка протягом строку з 24.06.2016 року по 24.06.2019 року не змінювалась, а 14 місяців період нарахування процентів за порушення виконання зобов`язань з врахуванням заявлених позовних вимог позивача, в яких заборгованість по процентам за користування кредитом визначена позивачем за період з 27.08.2007 року по 31.08.2017 року. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом б/н від 27 серпня 2007 року, яка станом на 31.08.2017 року становить 1216 грн. 27 грн. Крім того, відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 16,37 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 40,93 грн., а разом 40,93 грн. (а.с.1,121). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом б/н від 27 серпня 2007 року, яка станом на 31 серпня 2017 року становить 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 27 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 16 грн. 37 коп. за подання позову та 24 (двадцять шість) грн. 56 коп. за подання апеляційної скарги, а разом 40 (сорок) грн. 93 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: