Постанова 4875 № 922/2609/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" лютого 2020 р. Справа № 922/2609/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий: судді розглянувши апеляційну скаргу Мартюхіна Н.О., Плахов О.В., Шутенко І.А. Державного підприємства "Київський бронетанковий завод", м. Київ (вх. №3273 Х/2) на рішення господарського суду від Харківської області 03.10.2019 у справі№922/2609/19 (суддя Пономаренко Т.О.) за позовом до відповідачаДержавного підприємства "Київський бронетанковий завод", м. Київ Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", м. Харків простягнення коштів В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 у задоволенні позову Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про стягнення заборгованості у розмірі 1542,83 грн. відмовлено. Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Київський бронетанковий завод", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" зазначено наступне: - 31.10.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією №057/3105, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги, а отже в силу ст. 530 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок сплатити Позивачу заборгованість у розмірі 1050 грн. до 07.11.2016. Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості у встановлений строк, починаючи з 08.11.2016 почався перебіг строку позовної давності та у позивача виникло право на захист своїх інтересів; - враховуючи те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, у Позивача було право до 09.11.2019 пред`явити вимогу щодо стягнення заборгованості за надані послуги, а Позивач звернувся до суду з позовом 12.08.2019, тобто у межах строку позовної давності; - у зв`язку із підписанням відповідачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2018, строк позовної давності переривався у зв`язку із вчиненням Відповідачем дій, що свідчить про визнання ним боргу та згідно із частиною 3 зазначеної норми, перебіг строку позовної давності після переривання почався заново. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 вирішено розпочати з 03.12.2019 без повідомлення учасників справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 у зв`язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Шутенко І.А. Від відповідача в процесі розгляду апеляційної скарги надійшов відзив на останню, якою Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" направило на адресу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" лист №666/63 від 23.06.2015, яким просило дозволити проживання головного конструктора Салтовського В.В. у готелі (казармі), що знаходиться на території Державного підприємства "Київський бронетанковий завод", за безготівковий рахунок згідно виставленого з боку Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" рахунку. У вищевказаному листі відповідача було зазначено про гарантію оплати. Відповідно до Акту надання послуг №242 від 30.06.2015, проживання в казармі Салтовського В.В. відбувалось з 24.06.2015 по 30.06.2015. Сума загальної вартості послуг склала 1 050,00 грн. із ПДВ. Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" був виставлений рахунок на оплату №181 від 30.06.2015 на суму 1 050,00 грн. за надані послуги з проживання працівника Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування". Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" 31.10.2016 направило на адресу Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" претензію за вих.№057/3105 про необхідність сплати заборгованості в сумі 4 025 грн. за трьома актами наданих послуг, в тому числі і за актом №242 від 30.06.2015 на суму 1 050,00 грн. Згідно підписаного між позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2018, Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" визнало наявність заборгованості в сумі 1 050,00 грн. за листом №666/63 від 23.06.2015. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг, Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про стягнення 1542,83 грн., з яких 1 050,00 грн. - сума основного боргу, 407,40 грн. - інфляційного збільшення боргу, 85,43 грн. - 3% річних. Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 у задоволенні позову Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про стягнення заборгованості у розмірі 1542,83 грн. відмовлено. При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного. Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Враховуючи те, що договір між позивачем та відповідачем у формі єдиного документу не укладався, цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч.1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки. Вищевказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаного з боку сторін Акту надання послуг №242 від 30.06.2015, а також листа відповідача №666/63 від 23.06.2015. Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що факт надання послуг з проживання працівнику Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" підтверджується підписаним між сторонами актом надання послуг №242 від 30.06.2015 та не заперечується відповідачем. В свою чергу, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" та Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" в укладеному правочині, не визначили строк виконання зобов`язання щодо сплати послуг з проживання працівника відповідача. За таких обставин Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг проживання згідно акту №242 від 30.06.2015 на теперішній час не настав. Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі №922/2608/19 задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" та стягнуто з останнього на користь позивача 1225,00 грн. основного боргу, 475,30 грн. інфляційних втрат, 99,66 грн. 3% річних, 1921,00 грн. судового збору. Вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі №922/2608/19 не оскаржувалось в апеляційному порядку, у зв`язку із чим набрало законної сили. Підставою заявленого позову у справі №922/2608/19 є неналежне виконання Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" своїх зобов`язань з оплати послуг з проживання працівника відповідача за іншим актом надання послуг №398 від 10.09.2015. Cудом першої інстанції у справі №922/2608/19 було встановлено, що 31.10.2016 Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулось до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" з претензією №057/3105. Як вже зазначалось вище, претензією №057/3105 від 31.10.2016 Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" просило відповідача сплатити заборгованість в сумі 4 025 грн. за трьома актами наданих послуг, в тому числі і за актом №242 від 30.06.2015, який є підставою позову в даній справі №922/2609/19. Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі №922/2608/19 було встановлено факт направлення 31.10.2016 Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" на адресу Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" претензії №057/3105, а вищевказана обставина не підлягає доведенню під час розгляду даної справи №922/2609/19 в силу положень ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі №922/2608/19 вже існувало на момент винесення оскаржуваного рішення по даній справі №922/2609/19, у зв`язку із чим суд першої інстанції мав можливість використовувати обставини, що були встановлені в рішенні по справі №922/2608/19 під час вирішення спору в даній справі. За таких обставин, cудова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що надіслання 31.10.2016 на адресу відповідача вищевказаної претензії №057/3105, є вимогою в розумінні ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, що зумовлює виникнення у Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" обов`язку у семиденний строк сплатити позивачу 1 050,00 грн. за актом надання послуг №242 від 30.06.2015. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи жодних документів, які би свідчили про сплату Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" заборгованості в розмірі 1 050,00 грн. за актом надання послуг №242 від 30.06.2015, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 407,40 грн. та 3% річних в сумі 85,43 грн. судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що розрахунок 3% річних здійснений арифметично вірно, у зв`язку із чим обґрунтованою до стягнення сумою є 85,43 грн. за період 08.11.2016 - 25.07.2019. Що стосується розрахунку інфляційних, останній розраховано не у відповідності до вимог чинного законодавства в частині необхідності існування суми боргу протягом повного календарного місяця. Здійснивши власний розрахунок інфляційних, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що обґрунтованою до стягнення сумою є 320,21 грн. за період грудень 2016 червень 2019. В той же час, Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" в процесі розгляду справи в суді першої інстанції заявило клопотання, яким просило застосувати строк позовної давності та, як наслідок, відмовити в задоволенні позовних вимог. При розгляді вищевказаного клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі №922/2608/19, яке має преюдиційне значення під час розгляду даної справи, було встановлено, що 31.10.2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією №057/3105, в якій вимагав сплатити заборгованість, в тому числі і за актом надання послуг №242 від 30.06.2015 на суму 1 050,00 грн. Зважаючи вищенаведене та положення ст. 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд під час розгляду справи №922/2608/19 дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за договорами субпідряду є таким, що настав із спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги про сплату суми боргу, тобто 08.11.2016 року. Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулось із позовом в даній справі №922/2609/19 - 13.08.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті. З огляду на вищевикладене, Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" не пропустило строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом. В даному випадку, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку із застосуванням строку позовної давності, не врахував положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного встановлення початку перебігу позовної давності та як наслідок до ухвалення невірного рішення. Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що підписання між позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за 1 півріччя 2018 року, свідчить про визнання Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" суми боргу, що зумовлює переривання строку позовної давності в силу вимог ст. 264 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" заборгованості в сумі 1 050,00 грн., 3% річних в сумі 85,43 грн. та інфляційних в сумі 320,21 грн. В решті позовних вимог слід відмовити. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 1 050,00 грн., 3% річних в сумі 85,43 грн. та інфляційних в сумі 320,21 грн. із прийняттям нового рішення про стягнення вищевказаних сум. В решті позовних вимог рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, зважаючи, що апелянтом було сплачено судовий збір по мінімальній ставці виходячи із 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1921 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 1050,00 грн., 3% річних в сумі 85,43 грн. та інфляційних в сумі 320,21 грн. В цій частині прийняти нове рішення. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1 050,00 грн., 3% річних в сумі 85,43 грн. та інфляційних в сумі 320,21 грн. - задовольнити. Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (61001, м. Харків, вул. Морозова, будинок 13, ЄДРПОУ 14313582) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м.Київ, вул. Бориспільська, 34-А, ЄДРПОУ 14302667) заборгованість в сумі 1 050,00 грн., 3% річних в сумі 85,43 грн., інфляційні в сумі 320,21 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1921 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі №922/2609/19 залишити без змін. Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов Суддя І.А. Шутенко (Повний текст постанови складено 19.02.2020 року).