Постанова 4857 № 260/1539/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1539/19 пров. № А/857/647/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Гуляка В.В., за участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року про закриття провадження (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород, повний текст складено 09.12.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання чинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року; зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради зняти Тюх Олесю Михайлівну з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської ради зняти ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

37. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року закрито провадження у справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Таким чином, законом визначено, що спори фізичних осіб в даному спорі - ОСОБА_1 із суб`єктом владних повноважень в даному спорі - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визнання рішень протиправними їх скасування та зобов`язання вчинити дії підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, а ст. 5 КАС України, гарантує право на звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В цей час, ст. 19 КАС України, констатує, що тільки законом може встановлюватися інший порядок судового провадження для даної категорії справ. Цивільний процесуальний закон містить єдину умову, за якої спір щодо реєстраційних дій підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Так, згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав і цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами. При цьому згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, ч. 1 ст. 188 ЦПК України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги основної вимоги. Позивач, звернувшись з позовною заявою, просив Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнити наступні позовні вимоги, жодна з яких не має характеру похідної: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову у знятті ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року; - зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради зняти Тюх Олесю Михайлівну з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради зняти ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на позовні вимоги, - жодна з них не є майновою, в цей час, кожна з них є самостійною та містить ознаки характерні виключно публічно-правовому спору, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Судом першої інстанції зроблено висновок, що переданий на вирішення суду спір є житловим. Даний висновок є помилковим з огляду на наступне. Так, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом здійснено посилання на висновок Верховного Суду України (постанова від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16), згідно з яким, - житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій, а в порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло, (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Судом першої інстанції не враховано, що Верховний Суд України відносить справи щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання до категорії житлових спорів тільки за умови наявності між сторонами - фізичними особами спору відносно припинення підстав на право користування житлом. Судом першої інстанції не враховано, що підстави на право користування житловим будинком у зареєстрованих осіб були припинені ще до моменту звернення позивача з заявою про надання адміністративної послуги, а також на те, що відсутні будь-які спори щодо права користування житловим будинком між позивачем та зареєстрованими особами. Судом першої інстанції не враховано, що згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється за заявою власника житла на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, зокрема про відчуження житла. Наведене свідчить про те, що сам порядок зняття осіб з реєстрації є безспірним, оскільки він передбачає, що підстави на право користування житловим приміщенням вже є припиненими. Судом першої інстанції не враховано, що підставою даного спору є саме порушення суб`єктом владних повноважень встановленого законом порядку надання адміністративної послуги, а не порушення права на житло. Сумуючи наведене вище, - судом першої інстанції помилково віднесено даний спір до категорії житлових. При вирішенні питання про закриття провадження у справі, судом помилково враховано правові позиції Верховного Суду, у справах, що категорично відрізняються від даного спору, зокрема: за суб`єктом - відповідачем; за підставами спору; за нормами, що регулюють спірні правовідносини; за позовними вимогами. Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Закриваючи провадження у справі суд вірно врахував, що відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 822/199/16, від 13 лютого 2019 року № 815/1327/18. Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2019 року позивачем подано до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Того ж дня відмовлено у зняття з реєстрації місця проживання на підставі статті 47 Конституції України. У межах виконавчого провадження №57244161, відкритого на виконання судового рішення щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 на будинок за адресою: АДРЕСА_3 звернуто стягнення шляхом його реалізації на електронних торгах (назва організатора торгів: ДП «Сетам», реєстраційний номер лота:322841, дата проведення торгів: 21 вересня 2019 року). Протоколом ДП «Сетам» №383690, ОСОБА_1 визнано переможцем. Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2019 за № 176235568 власником житлового будинку загальною площею 275.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 з 07 березня 2019 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна є ОСОБА_1 . Суд першої інстанції вірно зазначив, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. У разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Суд першої інстанції вірно вважав, що спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-14цс16, що житлові спори особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах є спір про право та дана справа підсудна місцевому загальному суду і має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року про закриття провадження у справі № 260/15539/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді Т.І. Шинкар В.В. Гуляк повний текст складено 19.02.2020