Постанова 4855 № 320/3412/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3412/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Чаку Є.В. при секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач - 2) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - третя особа, НАЗК), в якому просили суд: - визнати протиправною бездіяльність секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 щодо невиконання виданого Національним агентством з питань запобігання корупції припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 17 травня 2019 року № 1428 та зобов`язати секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 ініціювати проведення службового розслідування фактів, вказаних у зазначеному приписі, скласти повноваження секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області та звільнитись з посади секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області; - встановити відсутність у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , як секретар Української міської ради, з моменту обрання її на цю посаду 21 листопада 2018 року здійснює повноваження міського голови у м. Українка. 17 травня 2019 року відносно неї було складено припис №1428 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону. Позивачі зазначають, що ОСОБА_4 даний припис не виконала та не ініціювала проведення відповідної службової перевірки, продовжує до цього часу протиправно обіймати посаду секретаря Української міської ради, виконувати повноваження за цією посадою та за посадою міського голови. На думку позивачів, бездіяльність ОСОБА_4 щодо невиконання вимог припису є протиправною. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року закрито провадження в адміністративній справі у частинні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 щодо невиконання виданого Національним агентством з питань запобігання корупції припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 17 травня 2019 року №1428 та зобов`язання секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 ініціювати проведення службового розслідування фактів вказаних у приписі №1428 від 17 травня 2019 року. Отже, враховуючи закриття провадження в частині позовних вимог, на розгляді у суду першої інстанції знаходилися такі позовні вимоги: - зобов`язати секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 скласти повноваження секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області та звільнитись з посади секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області; - встановити відсутність у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року даний адміністративний позов - задоволено частково. Встановлено відсутність у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з неподанням ОСОБА_4 після її обрання секретарем Української міськради письмової згоди на проведення спеціальної перевірки у встановлений в ч.2 статті 57 Закону строк, її повноваження секретаря Української міськради автоматично припинились на наступний день після закінчення зазначеного строку (26 листопада 2018 року), тобто 27 листопада 2018 року. При цьому, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд послався на те, що він не наділений повноваженнями щодо звільнення з посад осіб (в даному випадку, з посади секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4), дане твердження випливає з положень статті 38 та ч.1 статті 71 Конституції України. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в якому наголошено на тому, що протиправне виконання відповідачем обов`язків секретаря Української міської ради безпосередньо стосується прав та інтересів позивачів як депутатів цієї міськради. Зокрема, протиправне виконання ОСОБА_4 повноважень секретаря Української міської ради та міського голови взагалі робить незаконним всю діяльність Української міської ради після 27 листопада 2018 року, в т.ч. прийняті радою та підписані ОСОБА_4 рішення. Крім того, відзив на апеляційну скаргу надано Національним агентством з питань запобігання корупції. Зазначено, що Українською міською радою після одержання 28 листопада 2018 року згоди ОСОБА_4 на проведення спеціальної перевірки запити щодо проведення спеціальної перевірки до відповідних державних органів, уповноважених на проведення такої перевірки, не направлялася, чим порушено вимоги ч.3 статті 57 Закону та п.10 Порядку. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт - відповідач в своїй скарзі. Тобто, в даному випадку рішення переглядається а частині задоволення позовних вимог - щодо встановлення відсутності у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. В частині вимог щодо зобов`язання секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 скласти повноваження секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області та звільнитись з посади секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області рішення сторонами не оскаржується. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції, в м. Українка Обухівського району Київської області відсутній міський голова, оскільки повноваження обраного на виборах 2015 року міського голови ОСОБА_6 на підставі рішення тринадцятої сесії VII скликання Української міськради від 21 вересня 2018 року достроково припинились у зв`язку з їх складенням. 21 листопада 2018 року рішенням п`ятдесятої (позачергової) сесії VII скликання Української міської ради Обухівського району Київської області на підставі до ч.2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_4 обрано секретарем Української міськради Обухівського району Київської області. Отже, саме ОСОБА_4 , як секретар Української міськради, з моменту обрання її на цю посаду 21 листопада 2018 року здійснює повноваження міського голови м. Українка. У зв`язку з обранням на посаду секретаря Української міськради, відповідно до ч.2 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 зобов`язана була подати в Українську міськраду ряд документів, у тому числі письмову згоду на проведення спеціальної перевірки, протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання, тобто до 26 листопада 2018 року. Проте ОСОБА_4 надала згоду на проведення спеціальної перевірки лише 28 листопада 2018 року, дана згода зареєстрована в Українській міськраді за № К303/0/8-18. За переконанням позивачів наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 не надала у встановлений в частині другій статті 57 Закону №1700-VII строк письмову згоду на проведення спеціальної перевірки. З матеріалів справи вбачається, що Українською міською радою після одержання 28 листопада 2018 року згоди ОСОБА_4 на проведення спеціальної перевірки запити щодо проведення стосовно неї спеціальної перевірки до відповідних державних органів, уповноважених на проведення спеціальної перевірки, не направлялись. В подальшому вказані обставини були встановлені Національним агентством з питань запобігання корупції в ході проведення позапланової перевірки дотримання вимог Закону в Українській міськраді щодо можливих порушень вимог Закону №1700-VII в частині організації проведення спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_4 , обраної секретарем Української міськради, що проводилась з 08 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року. Надалі 17 травня 2019 року НАЗК за результатами зазначеної перевірки видало ОСОБА_4 , як секретарю Української міської ради Обухівського району Київської області, припис №1428 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону. З даного припису вбачається, що підставами для його видання стали обставини ненадання ОСОБА_4 у встановленому порядку згоди на проведення спеціальної перевірки, що є порушенням ч.2 статті 57 Закону №1700-VII та пункту 21 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (далі - Порядок), а також не проходження нею спеціальної перевірки у встановленому порядку. НАЗК у приписі вказано, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_4 вимог частини ч.2 статті 57 Закону №1700-VII та пункту 21 Порядку (ненадання у встановлений строк згоди на проведення спеціальної перевірки), повноваження секретаря Української міської ради ОСОБА_4 мали бути достроково припинені, а ОСОБА_4 звільнена із займаної посади відповідно до абз.6 ч.2 статті 58 Закону №1700-VII, а також абз.3 ч.1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Як вбачається з припису, НАЗК вимагає від ОСОБА_4 , як секретаря Української міської ради: - усунути порушення вимог абз.6 ч.2 статті 58 Закону України «Про запобігання корупції»; - ініціювати проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли невиконанню посадовими особами Української сякої міської ради Обухівського району Київської області вимог ч.2-3 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції». 24 травня 2019 року відповідач отримала припис №1428, отже, за переконанням позивачів, на виконання його вимог повинна була упродовж десяти робочих днів з дня його одержання видати відповідні розпорядчі документи про проведення відповідного службового розслідування та про припинення своїх повноважень як секретаря Української міської ради і звільнення із займаної посади, однак, вказаних дії ОСОБА_4 не вчинила. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом. Згідно до ч.2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон №280/97-ВР) у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах. Згідно статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1700-VII) стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Рішенням Національного агентства України від 17 червня 2016 року №2 затверджено Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків (далі Перелік посад). Згідно п. 6 Переліку посад до посади з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків належать посади секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад. Відповідно до ч.3 статті 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» стосовно осіб, які обрані (затверджені) відповідною радою на посади, зазначені в абзаці третьому статті 3 цього Закону, а також стосовно осіб, які претендують на зайняття зазначених в абзаці четвертому статті 3 цього Закону посад в органах місцевого самоврядування, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції". За положеннями ч.1-3 статті 57 Закону №1700-VII спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п`яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається. Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу: 1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; 2) автобіографію; 3) копію паспорта громадянина України; 4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; 5) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я; 6) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов`язаних); 7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності). Особа, яка претендує на зайняття посади, також подає до Національного агентства в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Особи, зазначені в абзаці сьомому частини першої статті 56 цього Закону, подають передбачені цією частиною статті документи для проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання або затвердження. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України. Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов`язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов`язків. До запиту додаються копії документів, зазначених у частині другій цієї статті. Відповідно до приписів ч.2 статті 58 Закону №1700-VII рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку. Повноваження особи, зазначеної в абзаці восьмому частини першої статті 56 цього Закону, достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради, а відповідна особа звільняється з відповідної посади без прийняття рішення відповідної ради у випадку, якщо вона не пройшла спеціальну перевірку або не надала у встановлений цим Законом строк згоди на проведення спеціальної перевірки. 28 листопада 2018 року ОСОБА_4 надала згоду на проведення спеціальної перевірки щодо неї. Звертаючись до адміністративного суду з даним позовом, позивачі зазначили, що вони є депутатами Української міської ради, а протиправне, на їх думку, виконання ОСОБА_4 повноважень секретаря міської ради впливає на їх правовий статус і здійснення ними своїх прав, як депутатів Української міської ради, посилаючись при цьому на ч.3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою передбачені повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради. Між тим, при наданні оцінки спірним правовідносинам та винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з`ясував, чи дійсно було порушені права позивачів та що саме надало їм підстави для звернення до суду з даним позовом. Так, відповідно до ч.3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради: 1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; 2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; 3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; 4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів; 5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності; 6) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій; 7) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень; 8) організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування; 9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов`язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку; 10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів. З аналізу норм даної статті судом не встановлено, а позивачами не пояснено, яке з наведених повноважень секретаря міської ради, якими наділений, зокрема, відповідач у справі, порушує права чи законні інтереси депутатів Української міської ради Ягодзинської Т.М. та Огаркової С.В. Натомість, перелічені повноваження секретаря міської ради стосуються виключно організації та забезпечення діяльності ради та її виконавчих органів, а не діяльності депутатів. Так, за змістом статей 2, 5, 19, 77, 104, 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто право на судовий захист пов`язане виключно із порушенням суб`єктивних прав позивача у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними і допустимими доказами саме позивач. Відповідно до вищезазначених правових норм адміністративний суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес у сфері публічно-правових відносин якої порушено оскаржуваним рішенням. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним є порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом саме захисту порушених суб`єктивних прав конкретної особи, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відтак, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Предметом даного позову, зокрема, є, як зазначалося вище, встановлення відсутність у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. Натомість, ані в позові, ані у відзиві на апеляційну скаргу позивачі не навели жодних пояснень та доводів щодо того, яким саме чином відповідачем порушуються їх права та не надали ніяких доказів для підтвердження цього. Відтак, колегія суддів вважає, що відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 грудня 2018 року по справі №802/2474/17-а. В апеляційній скарзі відповідачем також зазначено, що судом першої інстанції з порушенням процесуальних норм розглянуто і частково задоволено позовну вимогу, яка відноситься до компетенційного спору. Таке твердження апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до п.3 ч.1 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Однак, позивач у справі не є суб`єктами владних повноважень, а отже не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Проте, суд вважає, що спір у цій справі з приводу відсутності компетенції (повноважень) у відповідача не є компетенційним в розумінні п.3 ч.1 статті4 КАС України, адже в ній не йдеться про розмежування компетенції між різними суб`єктами владних повноважень. Позивачі в цій справі оспорюють не наявність чи відсутність тих чи інших повноважень (компетенції) у секретаря міської ради, а належність повноважень секретаря Української міської ради конкретній особі - ОСОБА_4 . Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Так, відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Отже, протиправним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову. Таким чином при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано всі обставини справи, що призвело до невірного по суті вирішення справи. За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови. Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про встановлення відсутності у ОСОБА_4 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті залишити рішення без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Є.В. Чаку Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2020 року.