Постанова КЦС ВС № 205/4352/16-ц

Постанова Іменем України 13 лютого 2020 року м. Київ справа № 205/4352/16-ц провадження № 61-219св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., учасники справи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «Актабанк», боржник - ОСОБА_1 , заявник (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Актабанк» (далі - ПАТ «Актабанк») заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 в розмірі 130 394,02 грн, а також - судові витрати в сумі 1 955,91 грн. 23 березня 2018 року між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого товариство набуло права вимоги, зокрема за укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором. Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило замінити стягувача ПАТ «Актабанк» на нього. Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Актабанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «ЄАПБ» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення в цивільній справі № 205/4352/16-ц (2/205/2310/16) за позовом ПАТ «Актабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» як правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року - без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ні ПАТ «Актабанк», ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повідомили її про відступлення прав вимоги. В укладеному між вказаними особами правочині відсутні відомості про передачу прав вимоги за кредитним договором, за яким вона є боржником. Крім того, 17 вересня 2014 року, тобто до укладення договору про відступлення прав вимоги, в ПАТ «Актабанк» було введено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації, а отже, правонаступником банку згідно зі статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є Фонд гарантування вкладів. Тому всі договори ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було укладати з Фондом, оскільки в іншому випадку такі правочини є нікчемними. В ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутня ліцензія на надання фінансових послуг. Після введення тимчасової адміністрації заборонено використовувати печатку банку. У березні 2019 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Договір про відступлення прав вимоги було укладено між товариством та ПАТ «Актабанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Куліш Віктор Миколайович. Після введення тимчасової адміністрації всі правочини укладаються уповноваженою особою Фонду з використання печатки банку, оскільки така особа не діє від імені Фонду. Заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Витягом з Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги підтверджено, що ПАТ «Актабанк» продав ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823, за яким боржником є ОСОБА_1 Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська. 21 березня 2019 року справа № 205/4352/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Судами встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року позов ПАТ «Актабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Актабанк» заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 в розмірі 130 394,02 грн, з яких: 27 004,76 грн - строкова заборгованість за тілом кредиту; 38 999,46 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 0,07 грн - строкова заборгованість за процентами; 13,67 грн - прострочена заборгованість за процентами; 62 476 грн - комісія за обслуговування кредиту; 1 900 грн - штраф. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Актабанк» судові витрати в розмірі 1 955,91 грн. 23 березня 2018 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ПАТ «Актабанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Куліш В. М., було укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Актабанк» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 щодо боржника ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Додатку № 1 до цього договору. Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги. При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки процесуальне правонаступництво можливе поза межами виконавчого провадження у разі, якщо заміна кредитора у зобов`язанні відбувається у зв`язку з відступленням права вимоги. Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права. Доводи заявника про те, що в договорі про відступлення прав вимоги відсутні відомості про передачу цих прав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором, за яким вона є боржником, не заслуговують на увагу, оскільки такі відомості містяться в наявному в матеріалах справи витязі з Додатку № 1, який є невід`ємною частиною вказаного договору. Аргументи касаційної скарги про те, що 17 вересня 2014 року, тобто до укладення договору про відступлення прав вимоги, в ПАТ «Актабанк» було введено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації, а отже, правонаступником банку згідно зі статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є Фонд гарантування вкладів, з яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» повинно було укласти всі договори, є неспроможними з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час запровадження в ПАТ «Актабанк» тимчасової адміністрації, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 48, частини шостої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). За змістом договору про відступлення прав вимоги його укладено між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ПАТ «Актабанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Куліш В. М. (на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), з урахуванням визнання ТОВ «ФК «ЄАПБ» переможцем відкритих торгів (аукціону) з придбання активів (кредитних портфелів) неплатоспроможного банку (протокол електронного аукціону від 16 березня 2018 року № UA-EA-2018-02-21-000031-а). Таким чином, враховуючи, що договір про відступлення прав вимоги укладено ліквідатором ПАТ «Актабанк» Кулішем В. М., який діяв на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суди обґрунтовано задовольнили заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки уповноважена особа Фонду наділена правом вчиняти від імені банку угоди, пов`язані з відчуженням майна, в тому числі й здійснювати відступлення права вимоги до боржників третім особам. Доводи касаційної скарги про те, що в ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутня ліцензія на надання фінансових послуг, також не заслуговують на увагу, оскільки на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23 березня 2017 року № 691 ТОВ «ФК «ЄАПБ» було видано безстрокову ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг - факторингу, про що свідчать відомості, відображені у Державному реєстрі фінансових установ, які можна віднайти за посиланням: https://kis.nfp.gov.ua/, ввівши в загальних параметрах пошуку ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або повне найменування установи. Посилання в касаційні скарзі на те, що в договорі про відступлення прав вимоги стоїть печатка ПАТ «Актабанк», а не Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є неспроможними, оскільки після запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації уповноважена особа Фонду вчиняє угоди від імені банку. Аргументи заявника про те, що ні ПАТ «Актабанк», ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повідомили її про укладення договору про відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим цей правочин є недійсним, не заслуговують на увагу. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Заявником не надано доказів на підтвердження того, що обов`язковість надання нею згоди на заміну кредитора була передбачена умовами кредитного договору. Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов