Постанова 4824 № 759/1695/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 759/1695/17 Головуючий у суді першої інстанції: Скрипник О.Г. Номер провадження: 22-ц/824/1007/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА іменем України 22 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Коцюрби О.П. Суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С. При секретарі: Перебитюку А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів неукладеними, - в с т а н о в и в : До Святошинського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк, відповідач) в якому просила визнати недійсними договори банківського карткового рахунку, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ., а також кредитний договір №SAMDNWFC 00009193960; стягнути з відповідача на її корить судовий збір у сумі 1 920, 00 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Визнано недійсним договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Визнано недійсним кредитний договір без дати №SAMDNWFC 00009193960, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 920, 00 грн. Справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В липні 2019 року позивач подала до Святошинського районного суду міста Києва заяву про зміну предмету позову в якому просила суд визнати неукладеними договори банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та кредитний договір без дати №SAMDNWFC00009193960. які укладено між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1920,00 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надав їй довідку від 03 січня 2017 року №68PJ-10E9-EBAV-DE47 про виникнення у неї станом на 03 січня 2017 року кредиторської заборгованість перед Банком у сумі 60286,53 грн. за кредитним договором без дати №SAMDNWFC00009193960, яка виникла внаслідок крадіжки коштів з відкритих на її ім`я у ПАТ КБ «ПриватБанк» карткових рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . Вказаних у даній довідці договорів у неї немає, оскільки в усній чи письмовій формі вона їх з Банком не укладала, Зазначені банківські картки, видавались відповідачем для обслуговування депозитного договору від 21 вересня 2015 року №SAMDNWFD0070822746801 укладеного між нею та Банком. Довідкою від 03 січня 2017 року №MHF8-4PKL-BHFU-G202 відповідачем надано їй розрахунок заборгованості по кредиту. Відповідно до розрахунку, кредиторська заборгованість перед Банком у неї виникла з 07 червня 2016 року, а одержувачем цих коштів була ОСОБА_2 . В подальшому, зазначена особа, неодноразово збільшуючи кредитний ліміт по рахункам у Банку, продовжувала знімати кошти з відкритих у відповідача на її ім`я рахунків. Але будь - якого повідомлення від Банку про зняття третіми особами коштів з рахунків та виникнення заборгованості вона не отримувала. Про заборгованість по кредиту позивач випадково дізналася від співробітників відповідача 29 червня 2016 року у відділенні Банку за адресою: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 14/9 коли прийшла дізнатись про подальші умови продовження строку дії депозитного договору від 21 вересня 2015 року №SAMDNWFD0070822746801, укладеного між нею та відповідачем. В подальшому, їй стало відомо, що її валютний депозит також за невідомих обставин зник з рахунку у Банку. Листом від 02 серпня 2016 року №20.1.0.0/7-20160726/2807 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням розпочато службове розслідування службою безпеки Банку. У зв`язку з виникненням у неї заборгованості по кредиту перед Банком та визнання відповідачем у листі від 25 листопада 2016 року №20.1.0.0.0/7-20161104/5217 обставин безпідставного списання Банком коштів з відкритих на її ім`я рахунків, вона звернулася до Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві з заявою про перевірку можливої причетності співробітників відповідача до виникнення зазначеної заборгованості від 26 грудня 2016 року. В подальшому, прокуратура міста Києва листом від 13 грудня 2016 року № 37-665-16 у відповідь на її звернення щодо неналежного розслідування поліцією кримінального провадження №12016100080007361 в зв`язку з крадіжкою коштів з відкритих на ім`я позивача у Банку рахунків, повідомила, що в провадженні Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві перебуває зазначене кримінальне провадження, порушене 20 липня 2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Однак, листами від 28 вересня 2016 року №20.1.0.0/7-20160928/703, від 25 листопада 2016 року №20.1.0.0.0/7-20161104/5217 відповідач відмовив їй у врегулюванні спірної ситуації. Згідно з довідкою відповідача від 01 вересня 2016 року №D25J-OCP7-PBLI-H5PT її кредиторська заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 вересня 2016 року складає 27262,44 грн. Для врегулювання зазначеної ситуації, вона надала ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про дозвіл на розкриття банківської таємниці на вимогу правоохоронних органів та суду від 18 жовтня 2016 року, але жодних дій для врегулювання даної ситуації відповідачем вчинено не було тому, для врегулювання вказаного спору, вона змушена звернутись до суду. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 просила, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач у справі - ПАТ КБ «ПриватБпнк» не скористався наданим йому процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу в установлений судом строк. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. В ст. 263 ЦПК України вказано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 25 грудня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №SAMLNWFD0070822746801 вклад «Стандарт» строковий на три місяці, з початковою сумою вкладу 4 000 доларів США. Відповідно до довідки від 03 січня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк», позивачу надано розрахунок заборгованості по кредиту. Згідно даного розрахунку, кредиторська заборгованість перед Банком у ОСОБА_1 виникла з 07 червня 2016 року і складає 60286,53 грн., а одержувачем цих коштів була ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_2 неодноразово збільшуючи кредитний ліміт по рахункам у Банку, продовжувала знімати кошти з відкритих у відповідача на ім`я ОСОБА_1 рахунків. Але будь - якого повідомлення від Банку про зняття третіми особами коштів з рахунків та виникнення заборгованості ОСОБА_1 не отримувала. Вказана заборгованість, станом на 03 січня 2017 року, як вказав Банк, виникла у позивача у сумі 60 286,53 грн. по договору без дати №SAMDNWFC00009193960 по карткових рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . За зверненнями ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» було розпочате службове розслідування, але жодних винних осіб в зникненні коштів за депозитним договором та укладання від її імені кредитних договорів не встановлено. В листі від 02 серпня 2016 року №20.1.0.0/7-20160726/2807 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням розпочато службове розслідування службою безпеки Банку. За обставинами щодо безпідставного списання ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків, позивач звернулася до Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві з заявою про перевірку можливої причетності співробітників відповідача до виникнення зазначеної заборгованості від 26 грудня 2016 року. Прокуратура міста Києва листом від 13 грудня 2016 року №37-665-16 у відповідь на звернення позивача щодо неналежного розслідування поліцією кримінального провадження №12016100080007361 в зв`язку з крадіжкою коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 у Банку рахунків, повідомила, що в провадженні Святошинського управління поліції Головного Управління Національної поліції України у місті Києві перебуває зазначене кримінальне провадження, порушене 20 липня 2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Листами від 28 вересня 2016 року №20.1.0.0/7-20160928/703, 25 листопада 2016 року №20.1.0.0.0/7-20161104/52/17 ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовив ОСОБА_1 у врегулюванні спірної ситуації, також, 18 жовтня 2016 року позивачем надано Банку заяву про дозвіл на розкриття банківської таємниці на вимогу правоохоронних органів та суду. Відповідно до виписки Банку по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається рух коштів по карткам на ім`я позивача та неодноразові перерахування коштів на розрахунковий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_2 . Судом також встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу було надано три кредитні картки: 20 вересня 2013 року № НОМЕР_3 з терміном дії до червня 2017 року; 15 вересня 2014 року №5168742346723681 з терміном дії до березня 2018 року; 09 серпня 2016 року НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2019 року. Також, 28 вересня ОСОБА_1 зверталась до відповідача з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку в якій вказано, що позивач бажала оформити депозитний вклад про надання будь-яких кредитних коштів. Проте, в даному випадку відповідачем не доведено волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладення даного правочину, тому, суд першої інстанції при розгляді справи на законних підставах не прийняв до уваги доводи Банку в обґрунтування своїх заперечень в цій частині. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до умов договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1,2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 1.2. Постанови Національного Банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) вказано, що Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (у тому числі наданої у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо). Пунктом 2.1. Правил передбачено. що банки зобов`язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, зазначивши, зокрема, орієнтовану сукупну вартість кредиту, з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів, тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством. Аналогічні вимоги визначені для Банку у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.4 Правил, інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов`язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо). У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов`язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну. Банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищезазначеною інформацією. Пунктом 3.4. Правил передбачено, що банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити види і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, зокрема, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням. Відповідач, зазначених документів та інформації при видачі вищезазначених банківських карток в усній, письмовій чи електронній формі, всупереч вимогам Правил, позивачу не наддав, що підтверджується матеріалами цивільної справи. У п. 3 листа Національного Банку України від 10 червня 2003 року №12-111/758-4141 «Про облік коштів за окремими рахунками» зазначено, що овердрафт як особливий вид короткострокового кредиту надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої в договорі суми, тобто встановлюється спеціальний режим роботи поточного рахунку клієнта. В даному випадку жодних раніше обумовлених сум між позивачем та відповідачем обумовлено не було. Постановою Правління Національного Банку України від 05 листопада 2014 року №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» затверджено Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням». В п. 6 Положення зазначено. що договір про використання електронного платіжного засобу укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати користувачу під підпис. Пунктом 7 Положення передбачено, що банк зобов`язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачу примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватись дебетова, дебетова - кредитна та кредитна платіжні системи (п. 2 розділ III Положення). Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій (п.п. 4 п. 3 розділу VI Положення). Всупереч вимогам зазначеного Положення, відповідач не укладав з ОСОБА_1 договору про використання зазначених банківських карток. Будь - яких повідомлень від Банку про зняття третіми особами коштів з відкритих на ім`я позивача карткових рахунків позивачу не надходили. У п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що нечесна підприємницька практика, будь - яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям або впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. За положенням ч. 1, ч. 6 ст. 19 вказаного Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно п. 2.5. Постанови Правління Національного Банку України від 19 квітня 2005 року №137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» перед укладенням договору емітент зобов`язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. Ця інформація має бути викладена в доступній формі та розміщуватись у доступному для клієнта місці, а також надаватися в письмовій формі або електронній формі клієнтам та їх довіреним особам на їх вимогу. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Форма розпорядження на списання грошових коштів міститься в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі Інструкції), затвердженій постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22. Списання коштів з рахунку платника оформлюється банком розрахунковим документом - меморіальним ордером (п. 1.4 Інструкції). Списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між банком і клієнтом. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (п.1.7 Інструкції). За умовами п. 1.9. Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостачі коштів на цих рахунках. Будь - яких договорів про відкриття банківських рахунків та використання електронних платіжних засобів для їх обслуговування, всупереч вищезазначеним вимогам нормативо-правових актів позивач з ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладала, жодних розпоряджень про списання коштів з рахунків чи про їх переказ на інший рахунок позивач не надавала. Доказів які б спростовували вказані обставини на які вказує позивач, відповідачем суду не надано. Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року №492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі Інструкція). Згідно з п. 1.9. договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис. Пункт1.14 даної Інструкції вказує на те, що днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі «Відмітки банку». Згідно з п. 1.17 зазначеної Інструкції у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок про відкриття поточних рахунків клієнтів. За умовами п. 6.4. Інструкції, якщо фізична особа вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред`явити уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу; заповнити заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів (додаток № 4). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженої особи працівника банку. Між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку. У п. 7.1 зазначеної Інструкції вказано, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності. Клієнт - власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням електронного платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується електронний платіжний засіб (п. 8.1 зазначеної Інструкції). З заявою до Банку про видачу кредиту як встановлено в судовому засіданні позивач не зверталась, будь - яких усних чи письмових кредитних угод з Банком, позивач не укладала, договорів про відкриття поточних рахунків для отримання кредиту не підписувала, кредитних коштів від Банку не отримувала та не укладала з відповідачем договорів про надання і використання електронних платіжних засобів для керування рахунками. За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. На відміну від недійсного правочину, питання укладання правочину вирішується з урахуванням наявності волевиявлення сторін правочину, наявності домовленості щодо прав та обов`язків, які складають зміст правочину та зазначені у договорі та які є істотними за наявності яких правочин є укладеним. Отже, правочин може бути укладений сторонами за наявності їх волевиявлення та досягнення домовленості за усіх істотних умов певного виду правочину, визначених законодавством. Укладений правочин може бути недійсним з моменту його укладення у зв`язку з недотриманням вимог передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України або іншими нормами матеріального права. Разом з тим, за відсутності домовленості сторін з усіх істотних умов правочину та за відсутності волевиявлення на укладення саме цього правочину, такий правочин є неукладеним, а тому не може бути визнаний недійсним у зв`язку з порушенням при його укладенні. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину який не укладено. За змістом норм чинного ЦК України, захист судом прав та законних інтересів юридичних і фізичних осіб здійснюється у спосіб, який визначено законом або договором. Цивільний кодекс України визначає момент укладення сторонами договору, однак не передбачає моменту визнання його не укладеним та не передбачає такого способу захисту такого цивільного права. Проте, одним із способів захисту порушеного права ЦК України передбачено визнання договору недійсним та застосування правових наслідків його недійсності. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що суди відмовляють у задоволенні позову про визнання договору не укладеним, у зв`язку з відсутністю такого способу захисту прав та інтересів. Водночас, це не виключає можливості сторони, право якої порушене, звернутися до суду з однією з таких вимог: про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи; повернення в натурі безпідставно набутого майна; відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання. За таких обставин, колегія суддів вважає, що Святошинський районний суд міста Києва прийшов до правильного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 383 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: В.А. Нежура А.С. Сержанюк