Постанова 4808 № 341/1857/19

Справа № 341/1857/19 Провадження № 33/4808/58/20 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисників адвокатів Помазановської О.І. та Калинюка Р.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2019 року о 04 год. 05 хв. в Галицькому районі автодорогою Н-9331 км+219, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Сітроен Берлінго, номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження, відповідно до встановленого порядку. огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною. Зазначає, що 18.10.2019 року о 00 год. транспортний засіб марки Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції. на вимогу працівників поліції, ОСОБА_2 надав необхідні документи на перевірку, після чого вони продовжили рух. Близько о 03 год. 18.10.2019 року, внаслідок несправності транспортного засобу вони були змушені здійснити аварійну зупинку в Галицькому районі, оскільки в автомобілі не вистачило пального. ОСОБА_2 зупинив зустрічний транспортний засіб та поїхав по автомобіль для буксирування транспортного засобу, яким вони їхали. А він, як пасажир, залишився біля транспортного засобу в цілях його збереження. Вказує на те, що він не керував транспортним засобом, а був тільки пасажиром, транспортним засобом керував ОСОБА_2 . Працівники поліції не зупиняли транспортний засіб саме під його керуванням, а тому відсутній факт керування ним транспортним засобом. Матеріали справи не містять жодних даних про керування саме ним транспортним засобом. Вважає, що суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушив право на захист, оскільки 14.12.2019 року ним було укладено договір із адвокатами Помазановською О.І. та ОСОБА_3 щодо надання правової допомоги. Того ж дня адвокатом було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення із матеріалами справи, зібранням доказів. Однак, судом не було взято до уваги зазначене клопотання, формально та спрощено розглянуто справу, чим порушено його право на захист та пропущено встановлений законом строк на апеляційне оскарження постанови суду. Просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Помазановської О.І. та Калинюка Р.С., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд мотивував своє рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника тим, що ОСОБА_1 03.12.2019 року та 17.12.2019 року в судові засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи належним чином повідомлявся, про що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи. Причини своєї неявки суд не повідомив та не надіслав заяви про відкладення розгляду справи. За таких обставин, суд вважав за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 надійшли до Галицького районного суду Івано-Франківської області 29.10.2019 року, розгляд яких був призначений до слухання на 03.12.2019 року та 17.12.2019 року. Матеріали адміністративної справи свідчать про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 03.12.2019 року, про що свідчить його власноручний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10). Розгляд справи 03.12.2019 року було судом відкладено на 17.12.2019 року. 17.12.2019 року ОСОБА_1 не з`явився до суду першої інстанції, не повідомивши про причини своєї неявки та не подавши відповідне клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, в матеріалах справи знаходиться заява адвокатів Помазановської О.І. та ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, яка надійшла до суду вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на законних підставах, належним чином повідомивши про розгляд справи особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 Постановою судді Івано-Франківського апеляційного суду від 21.01.2020 року приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 із незначним пропуском встановленого законом строку, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, було поновлено строку на апеляційне оскарження постанови суду. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Постанова суду повинна відповідати вимогам ст.283 КУпАП і містити опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №231432 від 18.10.2019 року, ОСОБА_1 18.10.2019 року о 04 год.05 хв. в Галицькому районі автодорогою Н-9331 км+219, керував автомобілем Сітроен Берлінго, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження порядку огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. У протоколі зазначено, що водій відмовився від дачі пояснення по суті правопорушення, посвідчення водія не вилучалось та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ОСОБА_1 не отримав, а також відмовився від підпису в протоколі. Відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що копія протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП не була вручена ОСОБА_1 , оскільки обидва екземпляри протоколів про адміністративне правопорушення (оригінал та його копія) знаходяться в матеріалах справи. В той же час, вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Зокрема, зі змісту рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії» вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен був вирішити питання про те, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП обов`язок вручити протокол про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності покладається на відповідний орган, який складав протокол. Апеляційний суд звертає увагу на те, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та вручення протоколу про адміністративне правопорушення належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому, суд не може перебирати на себе функції обвинувачення та вчиняти процесуальні дії, обов`язок вчинити які за законом покладено на відповідну уповноважену особу, яка висуває обвинувачення та складає протокол про адміністративне правопорушення. Приймаючи до уваги недосконалість існуючого КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності, апеляційний суд вважає, що при виконанні вимог щодо обов`язку вручити копію постанови про адміністративне правопорушення необхідно забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності реальну можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів. Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про вручення копії протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та ознайомлення зі змістом протоколу є правовою підставою для повернення матеріалів для належного оформлення, оскільки свідчить про істотне порушення права на захист. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОД №231432 від 18.10.2018 року відсутні дані , які свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав його копію, що свідчить про істотне порушення права на захист. За таких обставин, суд першої інстанції повинен був надіслати матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності для належного оформлення та виконання вимог ч.2 ст. 254 КУпАП. Враховуючи стадію, на якій знаходиться розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та приймаючи до уваги, що на даний час закінчилися строки, які встановлені ст.38 КУпАП, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для повернення протоколу для його належного оформлення. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд зобов`язаний встановити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, суть якого викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, чи містить це діяння склад адміністративного правопорушення і чи винна, особа яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №231432 від 18.10.2019 року, ОСОБА_1 18.10.2019 року о 04 год.05 хв. в Галицькому районі автодорогою Н-9331 км+219, керував автомобілем Сітроен Берлінго, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження порядку огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, суд першої інстанції, виходячи за межі пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення , порушуючи право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що не відповідає суті обвинувачення викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд наголошує на тому, що суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь який спосіб істотно змінювати зміст обвинувачення, що міститься протоколі, погіршуючи становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, закріпленим у ст.129 Конституції України та порушує право на захист. Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 та його доводів в суді апеляційної інстанції вбачається, що він не визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом та обґрунтовано відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 18.10.2019 року о 00 год. транспортний засіб марки Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, після огляду необхідних документів вони продовжили рух. Тривалий час він з другом перебували в кафе і близько о 03 год. 18.10.2019 року вони повертались назад. Однак, внаслідок несправності транспортного засобу вони були змушені здійснити аварійну зупинку в Галицькому районі, оскільки в автомобілі не вистачило пального. ОСОБА_2 зупинив зустрічний транспортний засіб та поїхав по автомобіль для буксирування транспортного засобу, яким вони їхали. А він, як пасажир, залишився біля транспортного засобу в цілях його збереження. Коли він знаходився в вищевказаному автомобілі, під`їхав наряд поліцейських, які стали вимагати від нього документи на автомобіль, а потім запропонували йому пройти огляд за допомогою приладу «Drager» на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що він неодноразово повідомляв інспекторам поліції, що не керував транспортним засобом, а за кермом транспортного засобу знаходилася інша особа, документи якого вони вже перевірили. Після цього, інспекторами поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому було безпідставно вказано, що він керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що він відмовився від отримання копії протоколу, оскільки не вважав себе правопорушником. В судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 , який стверджував, що 17.10 2019 року близько 24.00 години, саме він керував транспортним засобом марки Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 , коли був зупинений працівниками поліції, то надав їм для перевірки всі необхідні документи, після чого вони продовжили рух автомобілем. Вказує, що ОСОБА_1 знаходився у транспортному засобі як пасажир. Стверджує, що вони заїхали на заправку, де тривалий час пили каву, а потім, коли поверталися додому, то в них закінчилось пальне і машина зупинилась. На попутній машині він поїхав шукати пальне, а транспортний засіб залишив на узбіччі. Вказує, що ОСОБА_1 також залишився в машині. Коли повернувся з пальним, то ОСОБА_1 розповів йому, що поліцейський наряд, який зупиняв їх раніше, склав на нього протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що 18.10.2019 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Показання вищевказаного свідка повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_1 в частині обставин за яких було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та підтверджують доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом і на законних підставах відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зі змісту вищевказаних відеозаписів вбачається, що дійсно після того, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, останній неодноразово стверджував, що не керував транспортним засобом і перебував в ньому в якості пасажира. Разом з тим, перегляд вказаного відеозапису свідчить про те, що працівники поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення визнавали, що незадовго до цього вже зупиняли транспортний засіб марки Сітроен Берлінго, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням іншого водія, звертали увагу на те, що транспортний засіб не може використовуватися у зв`язку з несправністю або відсутністю пального. Зміст відеозапису повністю узгоджується з доводами ОСОБА_4 про те, що він не керував транспортним засобом і на законних підставах відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які спростовують вищевказані доводи. Апеляційний суд, вважає, що показання ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 та відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП вимога на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння може бути висунута поліцейськими інспекторами тільки водію тобто тільки тій особі, яка фактично керувала транспортним засобом. Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову. Закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв