Постанова 4802 № 161/12403/19

Справа № 161/12403/19 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/57/20 Категорія: 70 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю. суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2014 року стягнуто з нього на користь відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку і доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову. Посилаючись на те, що на сьогоднішній день він доглядає за своїми батьками, які є інвалідами 3 групи, та які потребують постійної сторонньої допомоги, а також зазначаючи, що на даний час змінився його матеріальний стан, оскільки він не працює, що унеможливлює сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх доходів, про що свідчить наявність заборгованості по сплаті аліментів, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, присуджених до сплати з нього за рішенням від 28 травня 2014 року, визначивши його в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2014 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини, визначивши його в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Ухвалено стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття. Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати дане рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що на час постановлення судом рішення про стягнення аліментів 28 травня 2014 року було враховано усі обставини, у тому числі матеріальний та сімейний стан позивача, про що зазначено у відповідному рішенні суду. Із даним судовим рішенням позивач погодився, його не оскаржив та частково сплачував аліменти. Вказує на те, що з часу прийняття судом рішення про стягнення аліментів жодна із обставин, передбачених ст. 192 СК України, як підстава для зменшення розміру аліментів не наступила. Зокрема, матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 не змінився, погіршення його стану здоров`я не відбулося. Отже, підстав для зменшення розміру аліментів не доведено. Зазначає, що судом було порушено норми матеріального права, а саме рішенням суду змінено спосіб стягнення аліментів, за позовом платника, що не передбачено законом. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Частиною третьою цієї статті визначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним розгляд даної справи, ціна позову в якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційним судом здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалюючи рішення про задоволення вимог, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини, позивачем надано суду достатні докази про те, що його матеріальний стан погіршився після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх доходів, отже є підстави для застосування ст. 192 СК України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не в повній мірі відповідають встановленим у справі обставинам та не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2014 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. (а.с.9-10, 11). Дане рішення набрало законної сили і було звернуто до виконання. ОСОБА_1 посилався на те, що його матеріальний стан не дає можливості сплачувати аліменти в тому розмірі, який встановлений рішенням суду, оскільки він не має постійного місця роботи, отримує нерегулярний дохід від тимчасових підробітків, окрім того, в нього на утриманні батьки, які є інвалідами 3 групи, та які потребують постійного догляду і допомоги на лікування, просив зменшити розмір стягуваних аліментів, встановивши його у твердій сумі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи, з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Спірні відносини в даній справі виникли з приводу переконання позивача у погіршенні його матеріального стану, відсутності постійного працевлаштування та наявності у нього на утриманні батьків похилого віку, які потребують постійного догляду. Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року №2037- ІІІ, було внесено зміни у Сімейний кодекс України. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Щодо посилань на постанову Верховного Суду України в справі №6-143цс13 від 05 лютого 2014 року, то дана правова позиція щодо можливості зменшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення була сформована до внесення відповідних змін у Сімейний кодекс України, тобто до викладення ч. 3 ст. 181 СК України в редакції, де визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Крім того, Верховний Суд у постанові 18 вересня 2019 року в справі №755/14073/16-ц підтвердив, що положеннями Сімейного кодексу України передбачена зміна способу стягнення аліментів лише за позовом стягувача аліментів, а платник має можливість зміни розміру аліментів (зменшення), а не встановленого способу їх стягнення, однак позивачем таких вимог заявлено не було, а суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог, тому зменшити розмір аліментів у спосіб інший, ніж просить позивач, неможливо. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. З урахуванням визначеного у ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року (набула чинності для України 27 вересня 1991 року), принципу найкращого забезпечення прав дитини, право отримувати аліменти у розмірі, що перевищує мінімально встановлений, є виправданим. Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів та неспроможність позивача сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у визначеному у судовому рішенні розмірі є безпідставними. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки позивач не довів обставини, на які він покликався, та які дають підстави для зменшення розміру аліментів, а тому суд першої інстанції помилково задовольнив позов, який не підлягав до задоволення. Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, рішення суду належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 376, 381, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 лютого 2020 року. Головуючий Судді