Постанова 4855 № 620/3688/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3688/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, суддя Житняк Л.О., у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,- У С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бабенко В.М. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22.11.2019 року у виконавчому провадженні №57520948 та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 22.11.2019 року у виконавчому провадженні №57520948 про накладення штрафу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки Управлінням, при виконанні судового рішення, було враховано норми постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Отже, невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Також вказує, що твердження "не відновлення пенсії стягувачу" не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи, адже рішення суду було прийнято до виконання. Втім для виплати пенсії немає правових підстав і практичної можливості, оскільки за інформацією Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" та понад 60 днів перебувають на тимчасово непідконтрольній українській владі території ОСОБА_1 не перебуває на підконтрольній українській владі території; довідки про поновлення статусу внутрішньопереміщеної особи чи документу, який би підтверджував його місце реєстрації на території України ОСОБА_1 головному управлінню не надав, а виплата пенсії має здійснюватися у чітко регламентованими нормами права порядку. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист №825/2284/18 виданий 17.10.2018 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України відновити пенсію ОСОБА_1 з 01.05.2018 року. Вказаний виконавчий лист видано на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року, що набрало законної сили 19.09.2018 року. У зв`язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 25.10.2018 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Листом від 09.11.2018 року №12833/03-01 та від 22.11.2018 року №13178/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про виконання рішення суду, а сааме, що боржником здійснено поновлення виплати пенсії за вислугу років. Сума доплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 19.09.2018 року складає 427 58,30 грн. Доплата пенсії за період з 20.09.2018 року по 30.09.2018 року в розмірі 3 383,75 грн та пенсія за жовтень 2018 року в розмірі 9228,41 грн були нараховані на жовтень поточного року та включені в відомість, але не було можливості провести виплату даної суми, оскільки надана інформація з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" та понад 60 днів перебувають на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Дана інформація надається Пенсійним фондом України для здійснення контролю по зазначеній категорії осіб, в зв`язку з чим автоматично блокується виплата пенсії у електронній пенсійній справі програмного комплексу ПВП ДКГ. 04.09.2019 року державним виконавцем надіслано вимогу до боржника, щодо виконання рішення суду. Листом від 20.09.2019 року №13338/04-25 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про виконання рішення суду, та вказало ті ж самі обставини, які були викладені в листах від 09.11.2018 року №12833/03-01 та від 22.11.2018 року №13178/03. Також було повідомлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради було повідомлено про скасування 25.04.2018 року дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7423690624 від 17.11.2014 року, виданої ОСОБА_1 . В зв`язку з цим пенсія з доплатою за рішенням суду ОСОБА_1 не була включена до списків на виплату пенсії. 26.09.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5 100,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року у справі №620/3046/19 у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.09.2019 року відмовлено. 22.11.2019 року при повторній перевірці виконання боржником рішення суду, встановлено, що рішення суду в повному обсязі не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця та винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України штрафу за повторне невиконання рішення суду у розмірі 10 200,00 грн та надіслано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення посадовими особами боржника кримінального правопорушення. Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу від 22.11.2019 року у виконавчому провадженні №57520948 протиправнною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404). Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом. Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Згідно з статтею 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. За приписами статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин. Колегія суддів зазначає, що у позивача були об`єктивні причин невиплати пенсії за період з 01.05.2018 року по дату набрання законної сили судовим рішенням, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відповідно до п. 2 Порядку №649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Згідно п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. При цьому, пунктом 2 постанови Уряду України, якою затверджено вказаний Порядок №649, приписано, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Згідно п.10 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості. Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Колегія суддів зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає за його зобов`язаннями, а також за зобов`язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що поточні пенсійні виплати ОСОБА_1 , тобто виплата пенсії після набрання законної сили судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не проводяться з тих підстав, що 25.04.2018 року скасовано дію довідки від 07.11.2014 року №7423000624 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також те, що до пенсійного органу надійшла інформація з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" та понад 60 днів перебувають на тимчасово непідконтрольній українській владі території (станом на 02.10.2018), що узгоджується з вимогами абзацу 8 ч.1 ст.12 Закону України від 20.10.2014 року №1706 "Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб". Відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року по справі №825/2284/18, яке набрало законної сили 19.09.2018 року, визначено, що згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.06.2018 року №3239/03/01-2, виплата пенсії позивачу була припинена з 01.05.2018 року з посиланням на рішення Управління праці і соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 25.04.2018 року № 05-16/92 про скасування довідки від 17.11.2014 року №7423000624. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме вказані причини припинення виплати пенсії ОСОБА_1 були досліджені судом при прийнятті рішення 20.08.2018 року у справі №825/2284/18 та їм було надано правову оцінку і, як наслідок, позов внутрішньопереміщеної особи задоволено та зобов`язано поновити виплату пенсії ОСОБА_1 . Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012). Водночас, як свідчать матеріали справи, боржником не виконано рішення суду та не виплачено перерахованої за рішенням суду пенсії та не здійснюються поточні виплати пенсії після набрання законної сили судовим рішенням. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції станом на 22.11.2019 року у державного виконавця були наявні правові підстави для винесення постанови про наладання на позивача штрафу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бабенко В.М. про накладення штрафу від 22.11.2019 року у розмірі 10 200,00 грн у виконавчому провадженні №57520948 є правомірною та не підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 24 грудня 2019 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 24 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 18 лютого 2020 року.