Постанова 4855 № 826/12473/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12473/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника Алпатьєвої Н.Ю. представника відповідача Ваховської І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання нечинним та протиправним і скасування рішення В С Т А Н О В И В : 06.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним, протиправним і скасування рішення №21/4085 від 08.02.2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення в частині збільшення відсоткової орендної ставки для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини: на відстані менше ніж 200.0 м. від житлових будинків, суперечить чинному законодавству, оскільки спірне рішення не має жодного обґрунтування необхідності зміни ставки. Крім того, позивач наполягає, що спірне рішення прийнято з порушенням Закону України «Про відходи», оскільки збільшення орендної плати не направлено на стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами, як то передбачено вказаним Законом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2019 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 прийнято відповідачем в спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, а посилання позивача на невідповідність спірного рішення положенням Закону України «Про відходи», є незгодою позивача з підвищенням орендних ставок. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції залишив поза уваги доводи позивача, що спірне рішення Київської міської ради не має обґрунтувань необхідності збільшення відсоткової ставки з п`яти відсотків до двадцяти п`яти, не має пояснень щодо прив`язки орендної ставки до відстані від житлових будинків. Апелянт наголосив, що хибним є висновок суду першої інстанції, що відповідач може приймати будь яке рішення без належного його обґрунтування. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 по клопотанню представника позивача провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 910/4315/19. В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є підприємцем, орендує приміщення, що знаходяться у комунальній власності для здійснення видів діяльності «Збирання безпечних відходів» та «Відновлення відсортованих відходів». Рішенням Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 08 лютого 2018 року №21/4085 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» внесені зміни до додатку 3 "Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду". Згідно пункту 4 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 відповідно до Таблиці 2 встановлено «Орендні ставки за використання нерухомого майна», зокрема, використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначення, де в пункті 10 «розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків орендна ставка становить 25 відсотків, на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків -5 відсотків». Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон № 280/97) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Частиною 1 статті 2 Закону № 280/97 передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Статтею 25 Закону № 280/97 встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України від 15.01.1999 № 401-ХІV «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів. Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Стаття 2 КАС України визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства. Частиною 1 цієї статті встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У відповідності до частини 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений Законом, а не згода позивача з підвищенням орендних ставок не заслуговує уваги. Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки невмотивоване рішення суб`єкта владних повноважень є незаконним, тому що зі змісту спірного рішення не вбачається розсуд відповідача щодо необхідності його прийняття саме такого змісту. Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішення №21/4085 від 08 лютого 2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини внесені зміни, а саме пункті 10: «розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків орендна ставка становить 25 відсотків, на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків -5 відсотків». Зі змісту спірного рішення не вбачається розсуд відповідача щодо необхідності його прийняття в частині збільшення орендної ставки. Крім того, колегія суддів приймає до уваги обставини встановлені рішенням Господарського суду м.Києва у справі № 910/4315/19. Зокрема, Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2019 року №60/2-р/к визнано, що Київська міська рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 2 примітки Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08 лютого 2018 року 21/4085, можливості встановлювати інший розмір орендної ставки ніж передбачено Методикою, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні окремим суб`єктам господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; - визнано, що Київська міська рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 10 Таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085, різних розмірів орендної ставки при визначенні орендної плати за використання нерухомого комунального майна при одному цільовому призначені, а саме при розміщенні суб`єктів, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення внаслідок якого суб`єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови порівняно з конкурентами; - зобов`язано Київську міську раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення шляхом виключення з Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 пункту 2 Примітки; - зобов`язано Київську міську раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення шляхом встановлення у Методиці розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085, єдиного розміру орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини. Вказане Рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2019 року №60/2-р/к в судовому порядку не скасовано, рішення Господарського суду м.Києва у справі № 910/4315/19 набрало законної сили та підлягає виконанню. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на вищевикладене. Відповідачем не доведено, що спірне рішення прийнято з дотриманням принципу розсудливості, принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. З урахуванням положень 245 КАС України спірне рішення підлягає визнанню як нечинне та протиправне, і підлягає скасуванню з метою відновлення порушених прав позивача. Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Крім того, у рішенні від 10.04.2008 р. по справі «Вассерман проти Росії» Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є помилковим, наведені апелянтом аргументи заслуговують уваги. Отже, на підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Повний текст постанови виготовлено 17.02.2020 р. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 р. - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання нечинним та протиправним і скасування рішення - скасувати. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання нечинним та протиправним і скасування рішення задовольнити. Визнати нечинним та протиправним і скасувати рішення №21/4085 від 08 лютого 2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель