Постанова КЦС ВС № 1519/2-848/11

Постанова Іменем України 14 серпня 2018 року м. Київ справа № 1519/2-848/11 провадження № 61-16391св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна, третя особа - державний нотаріус П`ятої Одеської державної нотаріальної контори Сєвєрова Наталія Володимирівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року у складі судді Сидоренко І. П., В С Т А Н О В И В : У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О. С., третя особа - державний нотаріус П`ятої Одеської державної нотаріальної контори Сєвєрова Н. В., про визнання недійсним заповіту, визнання права власності в порядку спадкування, який неодноразово змінювала та уточнювала. ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт від 10 січня 2008 року, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 та 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року скасовано. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у вересні 2016 року, з листа ОСОБА_5 стало відомо про те, що 11 лютого 2008 року ОСОБА_4 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_6 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №

17. Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення 11 червня 2014 року повинен був перевірити наявність другого заповіту. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані заявником обставини для перегляду рішення не є нововиявленими, а тому відсутні підстави для задоволення заяви. Наявність іншого заповіту, який нібито уклала померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 , не є підставою для скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року за нововиявленими обставинами, оскільки при наявності такого заповіту слід звертатися з відповідним позовом до суду зацікавленим особам. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за наявності заповіту складеного ОСОБА_4 11 лютого 2008 року на ім`я ОСОБА_6 , оскаржуваний у даній справі заповіт від 10 січня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 є недійсним згідно вимог законодавства, що і було предметом спору. Судом апеляційної інстанції було розглянуто заяву за відсутності заявника та її представника. У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - зазначає, що касаційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду. У заяві про перегляд рішення апеляційного суду ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену обставину на наявність заповіту від 11 лютого 2008 року складеного ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №

17. Проте, як було з`ясовано, в книзі реєстрацій нотаріальних дій виконавчого комітету Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області під № 17 від 11 лютого 2008 року було посвідчено доручення від імені ОСОБА_8 , а не заповіт, також у наданій копії заповіту невірно зазначено ім`я секретаря сільської ради ОСОБА_9 , яка довідкою від 16 березня 2017 року, направленою на адресу апеляційного суду Одеської області підтвердила, що не посвідчувала заповіт ОСОБА_4 від 11 лютого 2008 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обставини на які посилається заявник у своїй заяві не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України. 10 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із заявою) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року № 1 «Про практику перегляду судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов`язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо). Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Як вбачається із поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року, заявник як на нововиявлену обставину посилалась, зокрема, на наявність заповіту складеного ОСОБА_4 11 лютого 2008 року на ім`я ОСОБА_6 , який відповідно до частини третьої статті 1254 ЦК України скасовує попередній заповіт на ім`я ОСОБА_2 . Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним заповіту, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_4 під час складення заповіту на ім`я ОСОБА_2 постійно хворіла та знаходилась у лікарні, тому була недієздатною особою, яка у момент його вчинення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Враховуючи, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що обставини на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у справі у розумінні статті 361 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду заяви). Частина третя статті 1254 ЦК України визначає, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Таким чином, апеляційний суд вірно виходив із того, що за наявності спору щодо спадкового майна та наявності іншого заповіту ОСОБА_4 , який скасовує оскаржуваний заповіт на ім`я ОСОБА_2 , наявні підстави для звернення до суду зацікавленим особам. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення вищевказаної заяви про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Посилання в касаційній скарзі на розгляд заяви за відсутності заявника та її представника суд не приймає до уваги, оскільки заявник була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -залишити без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. О. Лесько С. Ю. Мартєв